23 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,
Черненко В.А., ШтеликС.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до садівничого товариства «Рябина» про стягнення грошових коштів за касаційною скаргою садівничого товариства «Рябина» на додаткове рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2015 року,
У травні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що йому на праві власності належить земельна ділянка НОМЕР_1 площею 0,0470 га, яка розташована на території садівничого товариства «Рябина» (далі - СТ «Рябина»). На підставі протоколу загальних зборів членів товариства від 12 травня 2012 року № 14 його було виключено з членів товариства, про що йому стало відомо у червні 2012 року. Після виключення його із членів товариства ним були сплачені кошти у рахунок цільових та членських внесків у розмірі 800 грн. За отриманням цих коштів він неодноразово звертався до товариства, проте йому було відмовлено в їх поверненні.
Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь безпідставно отримані ним кошти у розмірі 800 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 2 тис. грн та судовий збір у розмірі 243 грн 60 коп.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з СТ «Рябина» на користь ОСОБА_3 безпідставно отримані кошти у розмірі 800 грн, витрат на правову допомогу у розмірі 1 291 грн 08 коп. та судовий збір у розмірі 243 грн 60 коп., а всього 2 334 грн 68 коп.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 листопада
2014 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення. Відмовлено ОСОБА_3 в його позовних вимогах до СТ «Рябина» про стягнення грошових коштів у розмірі 800 грн.
У березні 2015 року СТ «Рябина» звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат та просило стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на правову допомогу у розмірі 1 500 грн та суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 121 грн 80 коп.
Додатковим рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2015 року заяву СТ «Рябина» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь СТ «Рябина» суму сплачено судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 121 грн 80 коп., у задоволенні решти заяви відмовлено.
У касаційній скарзі СТ «Рябина», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2015 року в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Отже, в іншій частині додаткове рішення апеляційного суду не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (ч. 2 ст. 335 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що СТ «Рябина» безпідставно отримано від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 800 грн, а тому вони підлягають стягненню на підставі ст. 1212 ЦК України.
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що сплачена позивачем сума після виключення його із членів товариства зарахована у погашення заборгованості позивача перед товариством.
Ухвалюючи додаткове рішення та відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу, апеляційний суд виходив із того, що відповідачем не надано доказів про сплату СТ «Рябина» суми витрат на правову допомогу.
Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду щодо відмови у стягненні витрат на правову допомогу не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу не відповідає.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, відносяться, зокрема, витрати на правову допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що СТ «Рябина» звернулось для захисту своїх прав та інтересів для надання правової допомоги до спеціаліста в області права - адвоката ОСОБА_4, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а. с. 99, т. 1).
3 червня 2014 року між СТ «Рябина» та адвокатом ОСОБА_4 було укладено договір про надання правової допомоги та додаток № 1 до цього договору, а також було сплачено у якості передплати 1 500 грн за надання правової допомоги (а. с. 97, 98 т. 1).
Згідно наданого адвокатом ОСОБА_4 розрахунку суми оплати по наданню правової допомоги по договору про надання правової допомоги від 3 червня 2014 року № 03/06-14 останнім було затрачено 4 години роботи за надання правової допомоги у справі № 175/1968/14-ц за позовом ОСОБА_3 до СТ «Рябина» про стягнення безпідставно отриманих коштів (а. с. 5, т. 2).
Положенням Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат, на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», затверджено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, пов'язаних з розглядом справ. Так, граничний розмір витрат на правову допомогу не може перевищувати 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи фахівця у галузі права, тобто 487 грн 20 коп. за одну годину роботи.
Склад та розміри витрат, пов'язаних оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Відповідно до п. 14.1.226 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Адвокат ОСОБА_4 здійснює адвокатську діяльність індивідуально, тому не є підприємцем, а розглядається як фізична особа в цивільних правовідносинах, отже, на нього при здійсненні його професійної діяльності поширюється дія норм ЦК України.
Відповідно до умов договору СТ «Рябина» сплатило адвокату ОСОБА_4 за надання правової допомоги грошові кошти у розмірі 1 500 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового ордеру № 03/06-14 від 3 червня 2014 року (а. с. 103, т. 1).
На підтвердження позовних вимог про понесення витрат на правову допомогу СТ «Рябина» надано квитанцію до прибуткового касового ордера № 03/06-14 від 3 червня 2014 року; додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 3 червня 2014 року № 03/06-14.
Проте апеляційний суд вказане не врахував та виходив із того, що товариством не надано жодного доказу про сплату цих коштів, тобто не надано платіжного документу, рішення правління чи загальних зборів про проведення такої оплати.
Апеляційний суд зазначене не врахував, не звернув увагу на те, що СТ «Рябина» на підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано належним чином оформлену копію квитанції, а суд їй у порушення вимог ст. ст. 214, 316 ЦПК України оцінки не дав.
Таким чином, апеляційний суд всупереч вимогам ст. ст. 212-214, 220, 316 ЦПК України зазначене не врахував, не застосував норми законодавства, які підлягали застосуванню та дійшов передчасного висновку про ненадання доказів на підтвердження понесення СТ «Рябина» витрат на правову допомогу.
За таких обставин рішення апеляційного суду в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого рішення в цій частині з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Садівничого товариства «Рябина» задовольнити.
Додаткове рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2015 року в частині стягнення витрат на правову допомогу скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
С.Ф. Хопта
В.А. Черненко
С.П. Штелик