16 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоГвоздика П.О.,
суддів: Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г.,
Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги у сфері теплопостачання, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 22 липня 2015 року,
У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» (далі - ПАТ «Облтеплокомуненерго») звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що ОСОБА_6 проживає у АДРЕСА_1 і є споживачем послуг у сфері теплопостачання, які надає позивач.
Зазначений будинок обладнано загальнобудинковим приладом комерційного обліку теплової енергії, а окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, у тому числі і квартира АДРЕСА_1.
За період з 01 жовтня 2010 року по 31 липня 2013 року у
ОСОБА_6 утворилася заборгованість за опалення місць загального користування у розмірі 1 486 грн 25 коп., яку позивач просив стягнути.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 22 липня 2015 року, позов задоволено. Стягнуто зі
ОСОБА_6 на користь ПАТ «Облтеплокомуненерго» заборгованість за послуги у сфері теплопостачання у розмірі 1 486 грн 25 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга має бути задоволена частково.
Задовольняючи позов, суди керувалися тим, що перерозподіл теплової енергії на місця загального користування проведено позивачем з врахуванням Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Мінбуду від 31 жовтня 2006 року № 359.
Із такими висновками судів погодитися не можна з огляду на наступне.
За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Вказані вимоги судами не дотримано.
Судами встановлено, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1 і споживачем послуг у сфері теплопостачання, які надає ПАТ «Облтеплокомуненерго».
Багатоквартирний будинок по АДРЕСА_1 обладнаний загальнобудинковим приладом комерційного обліку теплової енергії, а окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії.
Станом на 20 березня 2012 року без індивідуального приладу обліку теплової енергії залишилася лише квартира АДРЕСА_2, у якій проживають ОСОБА_7 і ОСОБА_8, на яку в опалювальні періоди з жовтня 2010 року по квітень 2012 року нарахована заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 53 929 грн 71 коп.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 18 квітня 2013 року у справі за позовом ПАТ «Облтеплокомуненерго» до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості встановлено, що нарахування плати за послуги з теплопостачання мешканцям квартири АДРЕСА_2 за період з жовтня 2010 року по квітень 2012 року було завищено, у зв'язку з чим розмір заборгованості зменшено з 53 569 грн 64 коп. до 7 275 грн 87 коп.
Також встановлено, що нарахування оплати проводилося позивачем, виходячи з показань загальнобудинкового лічильника за вирахуванням кількості спожитих Гкал юридичними особами; різниця покладалася на фізичних осіб за вирахуванням витрат на опалення місць загального користування; кількість спожитих Гкал на опалення квартир без індивідуальних лічильників визначалася за відрахуванням із загальної кількості спожитих Гкал на опалення квартир кількості спожитих Гкал на опалення квартир з індивідуальними лічильниками. Таким чином, за період з жовтня 2010 року по квітень 2012 року всі витрати теплової енергії на опалення місць загального користування розподілялася на квартири, в яких були відсутні індивідуальні прилади обліку теплової енергії, але така методика визнана судовим рішенням помилковою (а. с. 109, 110).
Порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування (далі - МЗК) у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами встановлений Методикою розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Мінбуду від 31 жовтня 2006 року № 359 (далі - Методика).
Вважаючи правильним нарахування позивачем оплати за опалення МЗК, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися п. 2.1.3 Методики, згідно з якою, якщо системою будинкового обліку не передбачено окремого обліку теплової енергії, спожитої на опалення МЗК, але передбачено теплолічильники у кожного споживача та загальнобудинковий комерційний облік теплоти, кількість теплової енергії на опалення МЗК з урахуванням утрат розподільчими внутрішньобудинковими трубопроводами опалення визначається як різниця між кількістю теплової енергії на опалення будинку та загальною кількістю теплової енергії на опалення всіх інших приміщень Q (МЗК) = Q(заг.) - SQ(i), де SQ(і) - витрати теплової енергії на опалення i − того споживача.
Разом з тим вказаний пункт Методики не може бути застосований, оскільки у ньому мова іде про випадки відключення квартир від опалення, а не встановлення індивідуальних лічильників теплової енергії.
Витрати на опалення місць загального користування мають нести усі мешканці будинку, а не лише ті, у кого відсутні індивідуальні прилади обліку.
При цьому розрахунок споживання теплової енергії у квартирі, яка не обліковується індивідуальним приладом обліку споживання теплової енергії, визначається за встановленим тарифом, виходячи з площі квартири.
Інші витрати тепла на опалення місць загального користування визначається за формулою, передбаченою п. 2.2.1 Методики (витрати теплової енергії, спожитої на опалення МЗК, яка виставляється до сплати споживачами кожного окремого помешкання будинку, споживачами нежитлових приміщень, які користуються МЗК). Зазначені обставини є визначальними для вирішення спору та визначення розміру оплати.
Суди не встановили повно, всебічно та обґрунтовано обставини справи, не визначилися з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, не надали належну оцінку наявним у справі доказам, тому рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мають бути скасовані з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 333, 335, 336, 338, 343, 344, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 22 липня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: П.О. Гвоздик
Судді: О.І. Євтушенко
І.М. Завгородня
Ю.Г. Іваненко
О.М. Ситнік