24 грудня 2015 року м. Київ К/9991/19488/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2012 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2011 року управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим звернулося до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про зобов'язання включити до акту звірки витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щомісячної цільової допомоги на прожиття, адресної допомоги та допомоги на поховання за лютий 2011 року в сумі 34882 грн. 04 коп.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судового рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач відмовився підписати підготовлений позивачем акт щомісячної звірки щодо витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за лютий 2011 року.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту (відновлення) порушеного права не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим щодо відшкодування понесених ним витрат.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року за № 5-4/4, не врегульовує спірних правовідносин, що виникли, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків має застосовуватися за відсутності спору.
У разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України підписати акти звірки в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватись вимоги про стягнення витрат, а не вимоги про підписання цих актів.
Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Пенсійному фонду витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер із цих причин, що призначені особам, застрахованим згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у п. 2 ст. 8 цього Закону), у тому числі добровільно застрахованим, та потерпілим особам, право яких на відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Правильними є й висновки судів про те, що витрати на виплату та доставку адресної допомоги не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, оскільки відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не зобов'язаний здійснювати виплату державної адресної допомоги. Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» передбачено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Такі висновки судів узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21 листопада 2011 року (справа № 21-361а11).
Мотиви та доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Згідно ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами ст. 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судовихрішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги про незаконність судового рішення суду апеляційної інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та матеріалах справи.
За таких обставин, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.В. Тракало
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк