09 грудня 2015 року м. Київ К/9991/25340/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
при секретарі: Корецькому І.О.,
розглянувши у судовому засіданні
касаційні скарги Приватного акціонерного товариства «Телекомпанія «ТЕТ» та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2012
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012
у справі № 2а-19134/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва
за позовом Приватного акціонерного товариства (ПАТ) «Телекомпанія «ТЕТ»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (ДПІ)
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне акціонерне товариство «Телекомпанія «ТЕТ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 30.11.2011 № 0008632310 в частині збільшення грошового зобов'язання зі збору за користування радіочастотним ресурсом на 30730,40 грн. за основним платежем та 981,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); податкові повідомлення-рішення від 01.12.2011: № 0008662307 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 612632,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0008652307 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у податковому обліку за 2-й квартал 2011 року на 61886170,00 грн
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 30.11.2012 № 0008632310 у частині визначення ПАТ «Телекомпанія «ТЕТ» податкового зобов'язання зі збору за користування радіочастотним ресурсом України у сумі 23756,16 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 981,00 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення у частині задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.
ПАТ «Телекомпанія «ТЕТ» у своїй касаційній скарзі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 30.11.2011 № 0008632310 в частині збільшення грошового зобов'язання зі збору за користування радіочастотним ресурсом на 23756,16 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 981,00 грн.; а податкові повідомлення-рішення від 01.12.2011: № 0008662307 та 0008652307- повністю.
Крім того, ПАТ «Телекомпанія «ТЕТ» подала заперечення проти касаційної скарги ДПІ, в яких просила залишити її без задоволення як безпідставну.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги позивача.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга ДПІ не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ТОВ «Телекомпанія «ТЕТ» підлягає задоволенню частково.
Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток, збору за користування радіочастотним ресурсом України та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 14.11.2011 № 2390/2307/16391959. Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпункту 1.22.1 пункту 1.22 ст.1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, підпунктів 5.2.1, 5.2.7 пункту 5.2 ст.5, підпункту 8.3.9 пункту 8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпункту 145.1.1 пункту 145.1 ст. 145, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України (ПК): 1) занижено скоригований валовий доход на 472400,00 грн. за 1-й квартал 2011 року у зв'язку зі списанням в бухгалтерському обліку за 2-й квартал 2010 року заборгованості в цій сумі за векселем без збільшення валового доходу на цю суму як на суму безповоротної фінансової допомоги; 2) завищено валові витрати на загальну суму 29251671,00 грн. у податковому обліку за 3-й та 4-й квартали 2010 року та на 61886170,00 грн. за 2-й квартал 2011 року, а саме: а) на 10327717,84 грн. - як на суму роялті, виплачену компанії «Мінер ТБ Продакшн Лімітед» (резидент Республіки Кіпр), які були попередньо включені позивачем до амортизації в 1-у кварталі 2010 року та виключені зі складу амортизаційних відрахувань згідно з актом перевірки від 06.07.2010 № 1571/2304/16391959, з чим позивач погодився; б) на 18923953,83 грн. - як на суму роялті, виплачену компанії «Bredgat Holdings LTD» (резидент Республіки Кіпр) в 4-у кварталі 2009 року та 1-у кварталі 2010 за виключні права на використання форматів та фільмів, які були включені до валових витрат в 4-у кварталі 2010 року, що не співпадає з податковими періодами, в яких ці права отримані чи сплачені суми роялті; в) завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2-й квартал 2011 року на 61632627,00 грн. у зв'язку з відображенням у податковій декларації збитків, які виникли за результатами фінансової діяльності у 2010 році, з врахуванням вище зазначених порушень щодо декларування сум скоригованого валового доходу та валових витрат за 1-4-й квартали 2010 року; 3) завищено суми амортизаційних відрахувань на 10589292,00 грн. у податковому обліку за 2-й, 3-й та 4-й квартали 2010 року та 1-й квартал 2011 року у зв'язку з відображенням сум роялті, сплачених на користь компанії «Мінер ТБ Продакшн Лімітед» у складі нематеріальних активів з нарахуванням на них амортизації в податковому обліку. Крім того, за висновками акту перевірки позивачем порушені норми ст. 320 Податкового кодексу України (ПК), постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 № 1150 «Про затвердження розміру щомісячного збору за користування радіочастотним ресурсом України», що призвело до заниження збору за користування радіочастотним ресурсом України на 30730,00 грн., а саме: за квітень-грудень 2010 року на 3920,00 грн., за січень-червень 2011 року - 26810,40 грн.
За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.11.2011 № 0008632310 - про збільшення грошового зобов'язання зі збору за користування радіочастотним ресурсом України на 30730,40 грн. за основним платежем та 981,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (оскаржується позивачем згідно касаційної скарги у частині 23756,16 грн. за основним платежем та 981,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); від 01.12.2011: № 0008662307 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 612632,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0008652307 - про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у податковому обліку за 2-й квартал 2011 року на 61886170,00 грн.
Відповідно до пункту 318.1 ст.318 ПК платниками збору є загальні користувачі радіочастотного ресурсу України, визначені законодавством про радіочастотний ресурс, які користуються радіочастотним ресурсом України в межах виділеної частини смуг радіочастот загального користування на підставі: ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України; ліцензії на мовлення та дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою; дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою, отриманого на підставі договору з власником ліцензії на мовлення; дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою.
У судовому процесі встановлено, що висновок щодо заниження ТОВ «Телекомпанія «ТЕТ» грошових зобов'язань зі збору за користування радіочастотним ресурсом України виникла у зв'язку з тим, що ДПІ не було враховано задекларовані податкові зобов'язання за цим збором за травень 2011 року з посиланням на те, що позивач подав розрахунок за цей податковий звітний період з нульовими показниками.
Суди попередніх інстанцій, встановивши у судовому процесі обставини щодо направлення позивачем засобами електронного зв'язку податкового розрахунку за користування радіочастотним ресурсом України за травень 2011 року № 9004196525, що підтверджується квитанцією № 2 (а.с. 68 т.1), та факт сплати позивачем податкового зобов'язання у сумі 23756,16 грн., зробили правильний висновок про необґрунтованість збільшення позивачу податкових зобов'язань із цього збору на вказану суму. Наведені ДПІ в касаційній скарзі доводи не спростовують правильність цього висновку, у зв'язку з чим ця касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Разом із тим, не можна погодитись із висновками судів попередніх інстанцій щодо юридичної оцінки податкових повідомлень-рішень від 01.12.2011 № 0008662307 та № 0008652307 як правомірних.
У судовому процесі встановлено, що у 2-у кварталі 2011 року позивач в бухгалтерському обліку списав заборгованість за простим векселем від 17.02.2004 № 30025032666, виданим ЗАТ «Київпромпостачання», код 32113159, на суму 472400 грн. з датою погашення 17.02.2008, який обліковувався на рахунку 341. Наявність підстав для списання заборгованості ДПІ не оспорює.
Даючи юридичну оцінку діям позивача щодо не відображення зазначеної операції в податковому обліку, суди попередніх інстанцій, застосувавши норми підпункту 1.22.1 пункту 1.22 ст.1, пункту 1.32 ст.1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5, підпункту 12.3.2 пункту 12.3 ст.12 Закону № 334\94-ВР, зробили висновок, що ДПІ правомірно збільшила оподатковуваний об'єкт в податковому обліку товариства за 1-й квартал 2010 року на 472400,00 грн., оскільки позивач, списавши заборгованість за векселем, повинен був відкоригувати на цю суму у бік зменшення суму валових витрат з огляду на те, що ці витрати не пов'язані із його господарською діяльністю. Однак, як свідчить акт перевірки, операція списання заборгованості за векселем включена контролюючим органом до податкового обліку як підстава для збільшення суми валового доходу за 1-й квартал 2010 року, а не як підстава для зменшення суми валових витрат.
Встановлена статтею 17 КАС України компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, зокрема справ за спорами фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, не передбачає зміну підстави, з якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, а полягає в перевірці, чи діяв суб'єкт владних повноважень, приймаючи це рішення, на підставі, в порядку та у спосіб, які встановлені Конституцією та законами України.
Суди ж попередніх інстанцій фактично змінили одну із підстав, з яких були прийняті податкові повідомлення-рішення, а отже і висновки судів у цій частині позовних вимог не відповідають обставинам у справі.
Згідно з підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
За визначенням пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Абзацом другим підпункту 4.1.6 цього пункту передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Зміст вказаних норм свідчить, що вексельна сума за векселем, щодо пред'явлення його до погашення збіг строк позовної давності, обліку векселедержателя не відповідає ознакам безповоротної фінансової допомоги, наведеним у підпункті 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР, оскільки ця сума - грошове зобов'язання векселедавця перед векселедержателем, у той час як норми Закону № 334/94-ВР відносять до складу безповоротної фінансової допомоги саме боргове грошове зобов'язання платника податку перед іншим платником, його контрагентом, і саме у боржника виникає обов'язок збільшити валовий доход на суму несплаченої кредиторської заборгованості, стягнення якої унеможливлено, зокрема у зв'язку зі збігом строку позовної давності.
Не відповідають правильному застосуванню норм Закону № 334/94-ВР та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) (Закон № 2181-ІІІ) висновки судів попередніх інстанцій про неправомірне включення позивачем до складу валових витрат у податковому обліку за 4-й квартал 2010 року вартості виключних прав на використання форматів та фільмів у сумі 18923953,83 грн., яку позивач сплатив як суму роялті на користь нерезидента - компанії «Bredgat Holdings LTD». Обгрунтовуючи цей висновок, суди виходили з того, що позивач порушив норм підпунктів 5.2.6 та 5.2.7 пункту 5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР, включивши ці витрати до суми валових витрат в іншому податковому періоді, ніж в тому, в якому фактично мало місце використання ліцензійних прав та сплата їх вартості.
Відповідно до підпунктів 5.2.6 та 5.2.7 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді; суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.
Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Норми підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР, однак, не припиняють дію підпункту 5.2.7 пункту 5.2 ст. 5 цього Закону на виправлення самостійно виявлених помилок у власному податковому обліку.
Згідно з абзацами другим та третім пункту 5.1 ст.5 Закону № 2181-ІІІ, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Не можна погодитись також із висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірного зменшення у податковому обліку позивача за 3-й квартал 2010 року валових витрат на суму роялті, сплачених на користь компанії «Мінер ТБ Продакшн Лімітед» за ліцензійними договорами від 10.09.2007 №30/L/2007, від 01.03.2008 №21/П/2008, які попередньо були відображені позивачем у складі амортизаційних відрахувань у податковій декларації за 1-й квартал 2010 року, суми яких були зменшені ДПІ за наслідками перевірки, за результатами якої був складений акт перевірки від 06.07.2010 № 1571/2304/16391959. Предметом вказаних ліцензійних договорів були права на трансляцію телепрограм.
Пунктом 1.30 ст.1 Закону № 334/94-ВР визначено, що роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
За визначенням пункту 5.1 ст.5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті).
З огляду на те, що ДПІ у судовому процесі не оспорює реальність господарських операцій за вказаними ліцензійними договорами та зв'язок витрат позивача на сплату роялті компанії «Мінер ТБ Продакшн Лімітед» (Кіпр) із цілями його господарської діяльності, позивач правомірно збільшив валові витрати на суми роялті.
Що ж до висновків контролюючого органу про неправомірність нарахування позивачем в податковому обліку амортизації в сумі 10 589 292,00 грн. на суми роялті, сплачені на користь компанії «Мінер ТБ Продакшн Лімітед», як на вартість нематеріального активу, то такі висновки є правильними.
Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР визначено, що під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Відповідно до підпункту 8.3.9 пункту 8.3 цієї статті для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.
Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.
За визначенням, наведеному у пункті 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999р. N 242, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за № 750/4043, нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.
Відповідно до пункту 7 цього Положення нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство/установа має: намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання; можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу; інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.
Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом (пункт 8 цього Положення).
Разом із тим, згідно з пунктом 86.10 ст. 86 ПК в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника. Суди попередніх інстанцій внаслідок не застосування норми цього пункту дійшли помилкового висновку, що у контролюючого органу немає обов'язку збільшити суму валових витрат в податковому обліку товариства на 10 589 292,00 грн. при тому, що контролюючий орган визнає за позивачем право на збільшення валових витрат на суму сплачених роялті.
Отже, враховуючи завищення позивачем амортизаційних відрахувань з огляду на неправильне включення сум роялті до вартості нематеріальних активів, ДПІ мала також і встановити факт заниження валових витрат на сплачену суму роялті, що у своєму підсумку не призвело б до заниження податкового зобов'язання.
У судовому процесі встановлено, що позивач включив до суми валових витрат за 1-й квартал 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування, що виникло за результатами фінансово-господарської діяльності в 2010 році, з урахуванням якого об'єкт оподаткування податком на прибуток за 1-й квартал 2011 року теж мав від'ємне значення. Це від'ємне значення об'єкта оподаткування включено позивачем до декларації з податку на прибуток підприємства за 2-й квартал 2011 року.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК України розділ ІІІ цього Кодексу «Податок на прибуток підприємств» набирає чинності з 01.04.2011.
Абзац перший пункту 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК також встановлює, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.
За змістом цих норм, норми ПК не застосовується до визначення доходів і витрат, що отримані і проведені до 01.04.2011. Цей Кодекс не застосовується і до розрахунку об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року. Про це свідчить зміст пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК, у першому абзаці якого йдеться тільки про правовий режим від'ємного значення об'єкта оподаткування за підсумками І кварталу 2011 року. Тобто, розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками І кварталу 2011 року здійснюється за нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), який втрачає чинність з 01.04.2011 (підпункт 2 пункту 2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК), тоді як в абзаці другому пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПК йдеться про розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого кварталу, наступних податкових періодів, який здійснюється за ПК.
Відповідно до пункту 6.1 ст. 6 Закону № 334/94-ВР, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
При цьому абзацом другим пункту 22.4 ст. 22 цього ж Закону визначено, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.
Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за 1-й квартал 2011 року здійснюється з врахування доходів і витрат цього кварталу з врахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік, яке підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу 2011 року без обмежень.
Відповідно до пункту 150.1 ст. 150 ПК якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення..
Пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК встановлено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням того, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Таким чином, витрати другого кварталу 2011 року визначаються з врахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яке, у свою чергу, визначається з урахуванням у складі валових витрат першого кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, що утворилося за підсумками 2010 року. Отже, у ДПІ не було підстав для зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-й квартал 2011 року згідно з податковим повідомленням-рішенням від 01.12.2011 № 0008652307.
Суди не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, встановлений вищенаведеними правовими нормами, та зробили помилковий висновок про відмову у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.12.2011: № 0008662307 та 0008652307.
Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення; касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Телекомпанія «ТЕТ» задовольнити частково, змінити постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012, позов задовольнити частково: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 30.11.2011 № 0008632310 в частині збільшення грошового зобов'язання зі збору за користування радіочастотним ресурсом на 23756,16 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 981,00 грн.; податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 01.12.2011: № 0008662307 та 0008652307- повністю.
В позові про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 30.11.2011 № 0008632310 в частині збільшення грошового зобов'язання зі збору за користування радіочастотним ресурсом на 6974,24 грн. - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписМ.П. Зайцев