"17" грудня 2015 р. м. Київ К/800/18527/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головчук С.В. (суддя-доповідач),
Ліпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Апеляційного суду Одеської області від 07 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог просив суд зобов'язати відповідачів провести перерахунок доплати до пенсії. Зазначив, що є військовим пенсіонером, має статус інваліда війни 2 групи та відповідно до положень статей 15, 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» має право на підвищення до пенсії в розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком з 15 листопада 2000 року. Проте, зазначена доплата до пенсії проводилась у розмірі, що не відповідає вимогам Закону. Посилаючись на відмову проводити нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії, просив зобов'язати відповідачів провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_1 з 15 листопада 2000 року щомісячно у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2010 року позов задоволено. Визнано незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 при нарахуванні щомісячного підвищення до пенсії та зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з урахуванням щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком з 15 листопада 2000 року по 31 грудня 2005 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з 01 січня 2006 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим. Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області при розрахунку призначеної пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для інвалідів війни 2 групи, керуватися розміром мінімальної пенсії за віком, що встановлюється законами України та сплачувати позивачу щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 07 жовтня 2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок та виплату підвищення пенсії ОСОБА_1 , інваліду війни 2 групи у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2005 року по 28 квітня 2006 року, виходячи з розміру, визначеного частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ГУ ПФУ в Одеській області порушує питання про визнання судових рішень такими, що втратили законну силу та закриття провадження у справі. Відповідач повідомив, що позивач помер та надав копію свідоцтва про смерть ОСОБА_1 .
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач був військовим пенсіонером та мав статус інваліда війни 2 групи.
Згідно із статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пенсії за вислугу років підвищуються в таких розмірах: на 400 % мінімальної пенсії за віком - інвалідам війни 1 групи; на 350 % мінімальної пенсії за віком - інвалідам війни 2 групи; на 200 % мінімальної пенсії за віком - інвалідам війни 3 групи; на 150 % мінімальної пенсії за віком - учасникам бойових дій, членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге.
Відповідно до пункту «б» статті 25 зазначеного Закону №2262-ХІІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсії по інвалідності підвищуються на 350 % мінімальної пенсії за віком інвалідам війни 2 групи.
Положення цих норм кореспондуються із пунктом 27 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що також передбачає право інвалідів війни на отримання підвищення пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії: інвалідам 1 групи - у розмірі 400 % мінімальної пенсії за віком, 2 групи - 350 % мінімальної пенсії за віком, 3 групи - 200 % мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку підвищення до пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка набрала чинності 12 січня 2005 року. Зокрема, відповідно до частини першої цієї норми мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення частини 3 статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Розрахунок підвищення до пенсії позивачу проведено, виходячи з установленого постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» розміру, який складає 19,91 грн.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві за 2005 рік застосуванню підлягають положення статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статей 15, 25 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до вимог частини 7 статті 9 КАС України та частини четвертої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», апеляційний суд правильно вважав, що підвищення до пенсії позивача підлягає перерахунку з 01 січня 2005 року.
Разом з тим, Законом України №3591-ІХ від 04 квітня 2006 року, який набрав чинності 29 квітня 2006 року внесено зміни до статті 15 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ та викладено її в наступній редакції: «Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пенсії за вислугу років підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом».
За таких обставин, апеляційний суд правильно визнав право позивача на призначення підвищення пенсії за вислугу років як інвалід війни 2 групи на 350 % мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2005 року по 28 квітня 2006 року.
Разом з тим, згідно наданого відповідачем свідоцтва про смерть ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
Згідно із частиною 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу. Суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.
Враховуючи те, що судові рішення ще не виконані, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають визнання такими, що втратила законну силу, а провадження у справі - закриттю.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2010 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 07 жовтня 2011 року визнати такими, що втратили законну силу.
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді С.В. Головчук
Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак