"17" грудня 2015 р. м. Київ К/800/59192/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головчук С.В. (суддя-доповідач),
Ліпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Земпроект»
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Земпроект» (далі - ТОВ «Земпроект») до Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Черкаське ОВ Фонду соцстрахування з ТВП) про визнання неправомірними дій та скасування рішення від 25 березня 2013 року №58,
У липні 2013 року ТОВ «Земпроект» звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірним та скасування рішення про повернення коштів. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у березні 2013 року Черкаське ОВ Фонду соцстрахування з ТВП провело позапланову перевірку ТОВ «Земпроект», за результатами якої відповідачем прийнято рішення від 25 березня 2013 року № 58 про повернення страхових коштів у сумі 27169,47 грн та застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 13585,00 грн. Підставою для прийняття такого рішення стало те, що ТОВ «Земпроект» обчислило допомогу по тимчасовій непрацездатності з урахуванням додаткової заробітної плати, виплата якої, на думку відповідача, здійснювалась з порушенням чинного законодавства про працю. Вважаючи дії Черкаського ОВ Фонду соцстрахування з ТВП протиправними, просив суд визнати неправомірними дії і скасувати рішення від 25 березня 2013 року № 58 про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії Черкаського ОВ Фонду соцстрахування з ТВП щодо зобов'язання ТОВ «Земпроект» повернути неправомірно використані кошти в сумі 27169,47 грн та застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 13585,00 грн. Скасовано рішення Черкаського ОВ Фонду соцстрахування з ТВП від 25 березня 2013 року № 58 про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
У касаційній скарзі ТОВ «Земпроект» порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, зокрема Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон № 2240-III) та Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР). Вказує, що виплата додаткової заробітної плати працівникам підприємства здійснювалася на підставі Положення про оплату праці працівників ТОВ «Земпроект» (далі - Положення про оплату праці) і з цих сум сплачені внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В запереченнях на касаційну скаргу Черкаське ОВ Фонду соцстрахування з ТВП просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки виплата додаткової заробітної плати працівникам ТОВ «Земпроект» здійснювалась за відсутності колективного договору та на підставі локального внутрішнього документу, який не відповідає нормам чинного законодавства про працю.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що у березні 2013 року відповідачем проведено позапланову перевірку ТОВ «Земпроект» з питань дотримання норм чинного законодавства з питань загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням за період з 01 квітня 2010 року до 30 січня 2013 року. Крім того, пунктом 3.2. Положення про оплату праці не передбачено виплату додаткової заробітної плати за особливий внесок працівника.
За результатами цієї перевірки, 12 березня 2013 року складено акт № 94, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог частин 1,2 статті 35 та статті 53 Закону №2240-III, що виразилось у здійсненні підприємством виплат допомоги по тимчасовій непрацездатності, розмір якої обчислено з урахуванням додаткової заробітної плати, яку працівники підприємства отримували за відсутності колективного договору в ТОВ «Земпроект».
25 березня 2013 року Черкаське ОВ Фонду соцстрахування з ТВП прийняло рішення від 25 березня 2013 року № 58 про повернення ТОВ «Земпроект» страхових коштів у сумі 27169,47 грн та застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 13585,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив з того, що нарахування заробітної плати здійснюється на умовах, визначених у колективному договорі і кожне підприємство, що використовує працю найманих працівників, зобов'язане його укласти, а тому виплата позивачем додаткової заробітної плати, за відсутності такого договору, не відповідає вимогам трудового законодавства і такі виплати не враховуються при обчисленні розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Проте, з такими висновками погодитись неможливо.
За приписами статті 10 та частини 1 статті 11 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи.
Правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців, визначені Законом України від 01 липня 1993 року № 3356-ХІІ «Про колективні договори і угоди», відповідно до статті 1 якого, колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.
Разом з тим, питання оплати праці на підприємствах, в установах і в організаціях врегульоване статтею 97 КЗпП України, відповідно до частини 2 якої, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Аналогічні умови оплати праці встановлені частиною 1 статті 15 Закону № 108/95-ВР.
Отже, із змісту наведених норм видно, що з метою забезпечення гарантій працівника у разі відсутності на підприємстві колективного договору, законодавець додатково врегулював питання оплати праці, шляхом альтернативного узгодження такого питання з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом.
Судами встановлено, що колективний договір в ТОВ «Земпроект» не укладався і профспілкова організація, що представляє інтереси більшості працівників у товаристві не створювалась, а тому 15 листопада 2010 року директором ТОВ «Земпроект» за погодженням з уповноваженим представником від трудового колективу з питань оплати праці, дотримання норм і гарантій було затверджено Положення про оплату праці, пунктом 3.2 якого передбачено виплату додаткової заробітної плати, а умови її виплати визначались у пункті 3.4. Зокрема, пунктом 3.2. цього Положення передбачена додаткова заробітна плата за збільшення обсягу робіт.
З 22 листопада 2011 року зборами учасників товариства погоджено зміни до пункту 3.4.цього Положення, згідно з якими, директор підприємства одноосібно вирішує питання щодо виплати додаткової заробітної плати за погодженням з уповноваженим від трудового колективу з питань оплати праці, дотримання норм і гарантій.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 35 Закону № 2240-III, у разі тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, застрахованій особі надається допомога по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків.
Розміри цієї допомоги визначені статтею 37 Закону № 2240-III.
Відповідно до статті 53 Закону № 2240-III при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу) за відпрацьований час, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, відповідно до статті 21 цього Закону.
Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності у разі настання страхового випадку, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок № 1266).
Відповідно до пункту 7 цього Порядку, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» (грошового забезпечення, розмір якого визначається згідно з нормативно-правовими актами, що регулюють порядок та умови його виплати), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, до розрахунку матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соцстрахування з тимчасової втрати працездатності включається заробітна плата, складові якої визначені Законом № 108/95-ВР, обкладена податком із доходів фізичних осіб та з якої сплачено страхові внески.
У частині 2 статті 2 Закону № 108/95-ВР наведено визначення додаткової заробітної плати, зокрема, це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Судами встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 перебувають у трудових відносинах з підприємством на підставі трудового договору. У 2011-2013 роках їм виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності, зокрема, ОСОБА_4 за листками непрацездатності серії АВЮ №736781, АВЮ №736763, АВЮ №770011; ОСОБА_5 за листками серії АВЮ №709275, АВХ №718870, АВХ №713992 та ОСОБА_6 за листками серії АВБ № 725165, АВБ № 725066.
Як встановлено судом першої інстанції конкретні розміри посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлювались директором ТОВ «Земпроект» за погодженням з уповноваженим від трудового колективу з питань оплати праці, дотримання норм і гарантій, які фіксувались у відповідних наказах по підприємству.
При обчисленні розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності позивач врахував суми додаткової заробітної плати, яку зазначені працівники отримували згідно з Положенням про оплату праці та наказами про виплату додаткової заробітної плати від 31 січня 2012 року № 9; від 01 березня 2012 року № 15; від 02 квітня 2012 року № 25; від 03 травня 2012 року № 36; від 31 травня 2012 року № 47; від 02 липня 2012 року № 55; від 01 серпня 2012 року № 66 та від 03 вересня 2012 року № 77.
Із змісту наказів видно, що додаткова заробітна плата виплачувалась з урахуванням фінансового стану підприємства, ходу виконання робіт та особистого внеску окремих працівників у кінцеві результати роботи підприємства, про що зазначалось в цих наказах.
Крім того, страхові внески по основній і додатковій заробітній платі ТОВ «Земпроект» повністю сплатило, що не заперечується відповідачем і підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність нарахування додаткової заробітної плати ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та визнав неправомірним рішення Черкаського ОВ Фонду соцстрахування з ТВП від 25 березня 2013 року № 58 про повернення страхових коштів у сумі 27169,47 грн і застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 13585,00 грн та правильно задовольнив позов.
Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції має скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Земпроект» задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року скасувати, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді С.В. Головчук
Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак