"16" грудня 2015 р. м.Київ К/800/23948/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Заяць В.С.,
Стрелець Т.Г.,
секретар судового засідання - Загородня М.О.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної реєстраційної служби України, Іршавського районного управління юстиції в особі державного реєстратора Іршавського районного управління юстиції Закарпатської області Калинича І.В. про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернулася з адміністративним позовом до Державної реєстраційної служби України, Іршавського районного управління юстиції в особі державного реєстратора Реєстраційної служби Іршавського районного управління юстиції Закарпатської області Калинича І.В., в якому просить визнати та скасувати рішення державного реєстратора про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31 березня 2014 року №12050476; зобов'язати Державну реєстраційну службу України вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію господарських споруд і літньої кухні за літерою «Б» та сараю за літерою «В» згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02 червня 2008 року НОМЕР_1 на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_5.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала про неправомірність оскаржуваного рішення державного реєстратора щодо відмови у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з підстав неподання документа, що посвідчує особу - суб'єкта речового права, копію реєстраційного номера облікової картки платника податку - суб'єкта речового права та документа що підтверджує повноваження особи заявника, оскільки суб'єктом речового права є ОСОБА_5, а не вона, можливості надати вказані у рішенні документи відсутні. Вказує, що дані обставини не дають право відповідачу порушувати її права та законні інтереси. Вважає, що в порушення ч.5 ст.124 Конституції України відповідач не виконав судове рішення, яке набрало законної сили, та прийняв рішення, що не відповідає вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, ОСОБА_3 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 21 травня 2013 року у справі №705/3247/201 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, виконкому Луківської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконкому та свідоцтва про право власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до виконкому Луківської сільської ради, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення виконкому та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 02 червня 2008 року НОМЕР_1 на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 Іршавського району, видане на ім'я ОСОБА_5 в частині господарських споруд і літньої кухні за літерою «Б» та сараю за літерою «В». Дане рішення набрало законної сили 21 травня 2013 року.
З метою виконання вказаного рішення, ОСОБА_3 24 березня 2014 року, 28 березня 2014 року та 31 березня 2014 року зверталась до Реєстраційної служби Іршавського районного управління юстиції із заявами про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в яких просила скасувати державну реєстрацію господарських споруд і літньої кухні за літерою «Б» та сараю за літерою «В» за адресою Іршавський район, АДРЕСА_1, згідно рішення апеляційного суду Закарпатської області від 21 травня 2013 року.
За результатами розгляду заяви позивача від 24 березня 2014 року та поданих до неї документів, Реєстраційна служба Іршавського районного управління юстиції листом від 24 березня 2014 року № 292/06.3-07 повідомила, що у зв'язку відсутністю документа про внесення плати за внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, належним чином заповненої заяви про внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, документи щодо внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно без реєстрації повертаються.
Листом від 28 березня 2014 року 124/06.3-07 Реєстраційна служба Іршавського районного управління юстиції повернула ОСОБА_3 документи щодо внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно без реєстрації у зв'язку з неналежним чином заповненою заявою про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (не заповнено графи «реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна» та «відомості про суб'єкта речового права»).
Рішенням Реєстраційної служби Іршавського районного управління юстиції від 31 березня 2014 року №12050476 ОСОБА_5 відмовлено у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі п.п.2.15.1 п.2.15 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесених записів про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року №3502/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 грудня 2011 року №1429/20167 (із змінами) у зв'язку з тим, що документи подані не в повному обсязі, не подано документи, що посвідчують особу - суб'єкта речового права, копію реєстраційного номера облікової картки платника податку - суб'єкта речового права, документи, що підтверджує повноваження особи заявника.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення державного реєстратора про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31 березня 2014 року №12050476, суди попередніх інстанцій виходили із його правомірності та прийняття у відповідності до приписів п.2.14.1 Порядку, оскільки заявником документи подані не в повному обсязі. Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Державну реєстраційну службу України вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію господарських споруд і літньої кухні за літерою «Б» та сараю за літерою «В» згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02 червня 2008 року НОМЕР_1 на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_5, суди попередніх інстанцій зазначили про відсутність у Державної реєстраційної служби України повноважень щодо вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію майна чи споруд, перевірки чи скасування рішень, прийнятих державним реєстратором.
Винесені судами рішення по суті спору колегія суддів вважає передчасними та такими, що не відповідають вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.
Згідно п.5 ч.1 ст.19 Закону № 1952-IV однією із підстав державної реєстрації прав є рішення судів, що набрали законної сили.
Наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року №3502/5 затверджено Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 року за № 1429/20167), який визначає процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури (п.1.1).
Відповідно до п.п.2.1, 2.5, 2.6 та 2.10 Порядку №3502/5 для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.
Для внесення змін до записів Державного реєстру прав у зв'язку зі зміною відомостей про нерухоме майно, право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права, інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов'язані з проведенням державної реєстрації прав, заявник подає документ, що є підставою для зміни відомостей, копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу, та документ про внесення плати за внесення змін до запису Державного реєстру прав.
Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.
За результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.
Оскаржуваним рішенням держреєстратора від 31 березня 2014 року №12050476 у внесені змін до запису про нерухоме майно відмовлено за результатами розгляду заяви про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, прийняту 31 березня 2014 року 15:24:12 за реєстраційними номером 6054801, яку подав ОСОБА_5. До вказаної заяви заявником надано рішення апеляційного суду Закарпатської області від 21 травня 2013 року по справі № 705/3247/201, яким визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 02 червня 2008 року НОМЕР_1 на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 видане на ім'я ОСОБА_5, в частині господарських споруд і літньої кухні за літерою «Б» та сараю за літерою «В».
Судами попередніх інстанцій фактично не з'ясовані обставини, які послугували підставою для відмови відповідачем у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за заявою ОСОБА_5, та правомірності застосування державним реєстратором п.2.15 Порядку № 3502/5, положення якого у чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення редакції не містять п.п.2.15.1, не передбачають підстав відмови у внесенні змін до запису або відмови у скасуванні запису Державного реєстру прав.
Відповідно до положень ч.1 ст.15 Закону № 1952-IV прийняттю рішення про державну реєстрацію прав передує перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, а також встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень.
Статтями 22 та 24 Закону № 1952-IV встановлені підстави та порядок зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, а також відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Зокрема, підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відповідно до положень ст.22 Закону є подання документів для державної реєстрації прав та їх обтяжень не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами.
Проте, державним реєстратором, при наявності підстав для зупинення розгляду заяви, положення ст.22 Закону № 1952-IV не застосовано, чим порушено права заявника щодо усунення недоліків поданої ним заяви.
Як встановлено ч.2 ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
При розгляді справи ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції, питання щодо залучення до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_5 не вирішувалося, тоді як рішення у справі може вплинути на його права та інтереси.
Як встановлено ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки судами порушені вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2015 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді