17 грудня 2015 року м. Київ К/800/6796/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головчук С.В. (суддя-доповідач),
Ліпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго»
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Укргідроенерго» до Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області (далі - ВДВС Вишгородського РУЮ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання зупинити виконавче провадження,
У вересні 2014 року ПАТ «Укргідроенерго» звернулося до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності заступника начальника ВДВС Вишгородського РУЮ Кучера А.В. щодо відмови у зупиненні виконавчого провадження № 32468422 та зобов'язання заступника начальника ВДВС Вишгородського РУЮ Кучера А.В. вчинити дії, а саме: зупинити виконавче провадження № 32468422 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-2062/10/1070, виданого 20 квітня 2012 року Київським окружним адміністративним судом про стягнення з ПАТ «Укргідроенерго» на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій у сумі 2 172 671,60 грн та пені у сумі 151 869,40 грн, на підставі пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ «Укргідроенерго» порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, що постановою заступника начальника ВДВС Вишгородського РУЮ Кучера А.В. від 11 травня 2012 року відкрито виконавче провадження № 32468422 щодо стягнення з позивача на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій у сумі 2 172 671,60 грн та пені у сумі 151 869,40 грн.
02 вересня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зупинення виконавчого провадження № 32468422 з підстав, передбачених пунктом 15 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», в якій посилався на те, що згідно з випискою з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», вих. № 117/176 від 25 вересня 2014 року, ПАТ «Укргідроенерго», наказом Мінпаливенерго України від 10 листопада 2005 року № 568, внесено до цього реєстру.
Листом № 12527 від 23 вересня 2014 року відповідач повідомив позивача про те, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року у справі № 1-26/2012 щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а тому, зупинити виконавче провадження є неможливим.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-ХІV в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Саме відповідно до вимог цього Закону належить давати оцінку діям державного виконавця щодо вчинення виконавчих дій.
Згідно із пунктом 15 частини 1 статті 37 Закону № 606-ХІV виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Частиною 2 статті 2 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-IV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2711-IV) передбачено, що дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 вказаного Закону учасниками розрахунків є: підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядники цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.
Згідно із пунктом 1.4 цієї ж статті до заборгованості відноситься підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів; 6) є заборгованістю казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011 року, за зобов'язаннями з оплати електричної енергії у розмірі станом на 1 липня 2011 року, що є непогашеними на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань врегулювання заборгованості за електричну енергію». Наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення пункту 15 статті 37 Закону № 606-ХІV щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до положень Закону № 2711-ІV його дія поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб'єкти господарської діяльності, перераховані в пункті 1.3 статті 1 щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії; позивач не належить до учасників розрахунків; борг відповідача не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи несплатою за електроенергію або податковим боргом; спірний борг виник унаслідок стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на які не поширюються норми податкового законодавства і Закону № 2711-ІV.
Статтею 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що на стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів не поширюються вимоги статті 37 Закону № 606-ХІV, а тому дії заступника начальника ВДВС Вишгородського РУЮ Кучера А.В. щодо відмови у зупиненні виконавчого провадження відповідають вимогам законодавства.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена, зокрема, у постанові від 18 грудня 2012 року у справі № 21-405а12.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів про безпідставність позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
Згідно із частиною 1 статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» відхилити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді С.В. Головчук
Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак