09 грудня 2015 року м. Київ К/800/24983/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 у справі №1570/3840/2012 за позовом Приватного підприємства «Агро-Фірма «Полєвік» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013, позовні вимоги Приватного підприємства «Агро-Фірма «Полєвік» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.06.2012 №0004412210 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 384009,00грн. та застосованої штрафної санкції в сумі 96002,00грн.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби 29.04.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.06.2013 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 203, 215 та 228 Цивільного кодексу України.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Агро-Фірма «Полєвік» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011
Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 384009,00грн.
Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині ґрунтуються на неправомірному формуванні підприємством податкового кредиту за результатами господарських операцій з Приватним підприємством «ТПК «Аркадія» з огляду на нікчемність правочинів, укладених між ними, оскільки контрагента позивача визнано банкрутом за рішенням суду від 22.03.2011 №7/573-10-5462 та згідно з актом від 17.03.2011 №1049/23-5 неможливо провести документальну перевірку Приватного підприємства «ТПК «Аркадія» щодо підтвердження господарських відносин з Приватним підприємством «Агро-Фірма «Полєвік» за період серпень-вересень 2010 року.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби складено акт від 28.05.2012 №2098/22-1/35118982 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2012 №0004412210, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 633089,00грн., в тому числі 508304,00грн. - за основним платежем та 124785,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення від 12.06.2012 №0004412210 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 384009,00грн. та застосування штрафної санкції в сумі 96002,00грн.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.
В той же час, реальність спірних господарських операцій позивача з Приватним підприємством «ТПК «Аркадія» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, наданими позивачем договором поставки сільськогосподарської продукції від 01.08.2010 №01/08-10 та додатковими угодами до нього, податковими накладними та видатковими накладними щодо поставки сільськогосподарської продукції (гірчиці жовтої, насіння соняшника, кукурудзи, льону), товарно-транспортними накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів, складськими квитанціями на зерно та реєстрами накладних на прийняте зерно з визначення якості по середньодобовому зразку.
Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.
Судами попередніх інстанцій також обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на рішення суду від 22.03.2011 №7/573-10-5462 про визнання Приватного підприємства «ТПК «Аркадія» банкрутом, оскільки господарські операції позивача з контрагентом відбувалися в серпні 2010 року, тобто коли він був у встановленому порядку зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.
Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України також звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.
Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Проте, податковою інспекцією не наведено жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій.
За таких обставин, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Приватним підприємством «ТПК «Аркадія».
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 12.06.2012 №0004412210 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 384009,00грн. та застосування штрафної санкції в сумі 96002,00грн. є правильними.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 210, 222, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 у справі №1570/3840/2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв