21 грудня 2015 рокусправа № 804/299/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.
суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.
за участю секретаря судового засідання: Шелеповій Ю.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року по справі №804/299/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковський механічний завод» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковський механічний завод» - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 24.12.2014 р. про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Новомосковський механічний завод» податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 52157 грн. 50 коп., у тому числі: 41726 грн. - за основним зобов'язанням, 10431 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погодившись з таким рішення суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати і постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин по справі. Так, судом не враховано, що під час перевірки не встановлено реального здійснення позивачем господарських операцій, а наявність оформлених первинних документів та податкових накладних є обов'язковою, але не єдиною умовою для віднесення в податковому обліку відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту. В ході перевірки встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Денекс Груп» має стан « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Крім того вказує, що у зазначеного контрагента відсутня інформація щодо наявності у нього основних засобів, а також зазначив, що складання ТОВ «Денекс Груп» податкових накладних на суму менше ніж 10000 грн. свідчить про відсутність прозорості походження реалізованого товару.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що останню необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Новомосковський механічний завод» по взаємовідносинам з ПП «Комерцбуд - Д», ПП «Ерготех», ТОВ «Денекс Груп» з податку на додану вартість за серпень 2014 року. Результати такої перевірки зафіксовані у акті від 04 грудня 2014 року №693/221/35595273, висновками якого встановлено порушення ТОВ «Новомосковський механічний завод» п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за серпень 2014 року на загальну суму 41726 грн.
На підставі зазначеного Акту перевірки, 24 грудня 2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 24.12.2014 р. про донарахування ТОВ «Новомосковський механічний завод» податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 52157 грн. 50 коп., у тому числі: 41726 грн. - за основним зобов'язанням, 10431 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 16).
Не погодившись з таким рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до суду, правомірність винесення якого і стало предметом розгляду у даній справі.
Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з добросовісності ТОВ «Новомосковський механічний завод» як платника податку, оскільки його господарські операції, по яким сформовано податковий кредит у спірний період, мають реальний характер, у зв'язку з чим, донараховуючи позивачу грошове зобов'язання з ПДВ відповідач діяв з перевищенням наданих владних повноважень.
Колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, погоджується з такими висновками суду та вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Доводи податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення порушень з боку позивача та донарахування йому спірного грошового зобов'язання, стало посилання податкового органу на відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Денекс Груп» за місцезнаходженням, що в свою чергу вказує на відсутність у останнього основних складських та трудових засобів для здійснення господарської діяльності. Крім того податковий орган вказує на складання ТОВ «Денекс Груп» податкових накладних на суму менше ніж 10000 грн., що свідчить про відсутність прозорості походження реалізованого товару.
Натомість, на підставі досліджених первинних документів судами встановлено, що у перевіряємий період, на виконання усних договорів поставки сировини (круги та труби) ТОВ «Денекс Груп» на адресу ТОВ «Новомосковський механічний завод» були виписані видаткові накладні № 0801/2 від 01.08.2014 р., № 0806/1 від 06.08.2014 р., № 0815/2 від 15.08.2014 р., № 0822/01 від 22.08.2014 р., № 0827/04 від 27.08.2014 р. на загальну суму 41 726 грн., а також податкові накладні № 335 від 01.08.2014 р., № 336 від 06.08.2014 р., № 339 від 15.08.2014 р., № 341 від 22.08.2014 р., № 342 від 27.08.2014 р. на загальну суму 41 726 грн. (а.с. 32-41).
Придбаний товар згідно товарно-транспортних накладних від 01.08.2014 р., 06.08.2014 р., 15.08.2014 р., 22.08.2014 р., 27.08.2014 р. було транспортовано транспортним засобом ГАЗ 3302-414 «Газель», що належить ТОВ «Новомосковський механічний завод», з пункту навантаження, розташованого за адресою: вул. Комінтерна, 41, м. Дніпропетровськ, 49024 (склад, що перебуває у користуванні ТОВ «Денекс Груп» згідно договору оренди № 7 від 01.06.2014 р. (а.с. 47-49), до пункту розвантаження: вул. Північна, 2, м. Новомосковськ, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, 51200, тобто, на адресу ТОВ «Новомосковський механічний завод» (а.с. 42-46).
Використання придбаних ТМЦ у власній господарський діяльності підтверджується карткою рахунку 201 «Виробничі запаси», КР 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», з якої вбачається оприбуткування зазначеного товару по бухгалтерському обліку підприємства, калькуляцією собівартості насосів / відомості матеріалів для виготовлення насосів, накладні-вимоги на виготовлення продукції до токарно-зварювального цеху ТОВ «НМЗ», КР 201 «Виробничі запаси», картки рахунку 231 «Основне виробництво», КР 231 «Основне виробництво» за серпень 2014 року. Крім того позивачем надані накладні на передачу готової продукції з токарно-зварювального цеху ТОВ «НМЗ», картки рахунку 26 «Готова продукція», видаткові накладні з контрагентами-покупцями на підтвердження реалізації готової продукції ТОВ «НМЗ», картки рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», довіреності на отримання готової продукції, виготовленої ТОВ «НМЗ», представниками контрагентів-покупців (а.с. 70-74, 108-137).
Отже, факт реальності придбання позивачем товарів (послуг) за вказаними договорами, підтверджується вищенаведеними первинними документами, які цілком об'єктивно розцінені судом першої інстанції як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача - ТОВ «Денекс Груп» був зареєстрований в установленому законом порядку, відповідав ознакам і поняттю юридичної особи та виступав правоздатним учасником господарського обороту.
Окрім цього, колегія суддів зазначає, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них.
Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише відомостями з Єдиного реєстру про відсутність контрагента за місцезнаходженням чи відсутності у цього контрагента трудових ресурсів, приміщення, обладнання для виконання робіт для позивача.
Посилання податкового органу на реєстрацію податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ «Денекс Груп», сумою менше ніж 10 000 грн. відхиляється судовою колегію, оскільки ця обставина не суперечить нормам чинного законодавства України, зокрема, п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. При цьому, ця підстава в жодному разі не впливає на законність вчинених правочинів.
Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про дотримання позивачем у справі необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахування відповідає наявним у справі доказам.
А відтак, оскільки всі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, і цим обставинам дана правильна юридична оцінка, колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в мажах доводів апеляційної скарги не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року по справі №804/299/15 - залишити без змін.
Стягнути до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 80,39 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.
Головуючий: М.М.Гімон
Суддя: С.Ю. Чумак
Суддя: І.В. Юрко