"21" грудня 2015 р. Справа № 922/4437/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.
при секретарі Кохан Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Альянс", м. Зміїв, Зміївський район, Харківська область (вх. №4984 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2015р. у справі № 922/4437/15
за позовом Фермерського господарства "Альянс", м. Зміїв, Зміївський район, Харківська область
до Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, м. Зміїв
про спонукання до укладення договору, -
31 липня 2015 року позивач, Фермерське господарство "Альянс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про спонукання Зміївської районної державної адміністрації (відповідача) до укладення договору оренди земельних ділянок (малопродуктивні земельні частки (паї) реформованого КСП "Таранівка", розташованих та території Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області, кадастрові номери 6321786000:01:01:000:0829-6321786000:01:000:0835; 6321786000:01:000:0836 - 6321786000:01:000:0848; 6321786000:01:029:0001) та про зобов'язання передати їх за актом-приймання передачі. Позивач також просив судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 29.09.2015р. по справі № 922/4437/15 (суддя Аріт К.В.) в позові відмовлено повністю.
Позивач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає зазначене рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 21.10.2015р. апеляційну скаргу Фермерського господарства "Альянс", м. Зміїв, Зміївський район, Харківська область було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08 грудня 2015 р. о 10:30 год.
18.11.2015р. відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 15598), в якому вважає рішення суду першої інстанції у даній справі законним, обґрунтованим, прийнятим з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні усіх обставин справи, тому просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскільки на її підтвердження позивачем не наведено жодних правових підстав. При цьому, відповідач просить розглянути справу без участі його представника за наявними у справі документами.
Ухвалою суду від 08.12.2015р. розгляд справи відкладено на 21 грудня 2015 р. о 12:00 год. Попереджено учасників процесу, що у разі неявки їх представників у судове засідання, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
18.12.2015р. та 21.12.2015р. від Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, м. Зміїв на адресу суду апеляційної інстанції надійшли клопотання (вх. № 17166, 17259), в якому відповідач у зв'язку з виробничою необхідністю та керуючись статтею 22 Господарського процесуального кодексу України просить розглянути дану справу 21.12.2015р. о 12:00 год. без участі його представника за наявним у справі документами.
21.12.2015р. судом апеляційної інстанції отримано заяву (вх. № 17223) від уповноваженого представника позивача - Фермерського господарства "Альянс" про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його хворобою.
Розглянувши заявлене позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські справи на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу.
У відповідності до статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість відкладення розгляду справи за умови наведення обставин, які перешкоджають розгляду справи в даному судовому засіданні, але можуть бути усунуті до наступного судового засідання.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Абзацом 1 пункту 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку неявка представника позивача в засідання суду апеляційної інстанції не перешкоджає перегляду прийнятого у даній справі рішення в апеляційному порядку, а справа може бути розглянута без участі представника Фермерського господарства "Альянс" за наявними у ній матеріалами і наведеними позивачем в апеляційній скарзі доводами. Додаткових пояснень по суті спору, окрім зазначених в апеляційній скарзі, позивачем суду не надано, хоча на це у нього було достатньо часу та можливостей, адже розгляд справи відкладався. В даному випадку, колегія суддів суду апеляційної інстанції також з урахуванням обставин даної справи вважає необхідним зазначити, що позивач не був позбавлений права забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника не доведена позивачем на загальних підставах (статті 32-34 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вказане, а також те, що коло представників у судовому засіданні не обмежено, а залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі документами.
Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та поданих на неї заперечень, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Фермерського господарства «Альянс» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав та обставин справи в їх сукупності.
Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом першої інстанції, Розпорядженням голови Зміївської районної державної адміністрації від 26.06.2010р. № 271 «Про надання дозволу фермерському господарству «Альянс» на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки (малопродуктивні земельні частки (паї) реформованого КСП «Таранівка») для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» позивачу - Фермерському господарству «Альянс» надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки площею 236,9115 га. Зобов'язано позивача замовити розробку технічної документації із землеустрою та подати її на розгляд до райдержадміністрації (том 1 аркуш справи 12).
Статтею 185 Земельного кодексу України унормовано, що землеустрій здійснюється державними та іншими землевпорядними організаціями, відповідно до закону.
У відповідності до положень статті 185 Земельного кодексу України, а також на виконання Розпорядження голови Зміївської районної державної адміністрації від 26.06.2010р. № 271, в межах строку, передбаченого частиною 11 статті 151 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), позивач замовив виконання робіт по розробці проекту землеустрою землевпорядній організації - Державному підприємству «Харківський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою».
Також на виконання Розпорядження голови Зміївської районної державної адміністрації від 26.06.2010р. № 271 позивач замовив розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки (малопродуктивні землі частки (паї) реформованого КСП «Таранівка») на території Таранівської сільської ради Змїївського району Харківської області, площею 235,3906 га, і у відповідності до статей 13, 18 Закону України «Про оцінку земель» замовив виконання робіт з нормативно грошової оцінки зазначених земельних ділянок спеціалізованій організації ДП «Харківський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою», уклавши договори № 457 від 08.11.2010 року та № 698 від 24.04.2013 року.
Замовлена позивачем технічна документація виготовлена ДП «Харківський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» протягом 2010 - 2013 років та після проходження усіх погоджень і державної землевпорядної експертизи проекту землеустрою, передана позивачу, яку останній разом із клопотанням про надання земельної ділянки в оренду подав до Зміївської районної державної адміністрації на затвердження.
У січні 2013 року позивач подав відповідачеві на розгляд та затвердження розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічну документацію з нормативно - грошової оцінки земельних ділянок, що надаються у оренду разом із заявами про затвердження проекту землеустрою та технічної документації.
Розпорядженням голови Зміївської районної державної адміністрації від 12.04.2013 року № 120 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки (малопродуктивні земельні частки (паї) реформованого КСП «Таранівка») фермерському господарству «Альянс» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Таранівської сільської ради», поданий відповідачем проект землеустрою - затверджено, надано йому в тимчасове користування на умовах оренди земельні ділянки загальною площею 235,3906 га, в тому числі 235,3906 га ріллі (не витребувані малопродуктивні землі частки (паї) приватна власність членів реформованого КСП «Таранівка»), які підлягають консервації шляхом залуження земель на території Таранівської сільської ради за межами населених пунктів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 49 років. Запропоновано відповідачу у місячний термін з дня прийняття розпорядження звернутися до райдержадміністрації для укладення договору оренди земельних ділянок (том 1 аркуш справи 13).
У строки зазначені в Розпорядженні №120 позивач звернувся до відповідача з пропозицією щодо укладення договору оренди земельних ділянок, але останній його повідомив, що відповідно до статті 206 Земельного кодексу України та Розділу XIII Податкового кодексу України використання землі в Україні є платне. Плата за землю може справлятися у вигляді орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. А оскільки, технічна документація з нормативно - грошової оцінки земельних ділянок, на підставі якої розраховується розмір орендної плати за землі, ще не затверджена, відповідач не може укласти вказаний договір.
Окрім того, позивача поінформовано про те, що укладення договору оренди без зазначення розміру орендної плати, способу та умов її розрахунків є порушенням вимог статті 15 Закону України «Про оренду землі», а також повідомлено про те, що технічну документацію з нормативно - грошової оцінки земельних ділянок, які надаються у оренду на підставі пункту 21 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 23 Закону України «Про оцінку земель», відповідачем - Зміївською районною державною адміністрацією передано на розгляд і затвердження до Зміївської районної ради.
Рішенням № 765-VI LVI сесії VI скликання Зміївської районної ради від 27.06.2014 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що надаються в користування на умовах оренди фермерському господарству «Альянс» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (невитребувані малопродуктивні земельні частки (паї)), які розташовані за межами населених пунктів на території Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області», затверджено технічну документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що надаються в користування на умовах оренди позивачу. Рекомендовано відповідачу - Зміївській районній державній адміністрації при укладенні договору оренди керуватися «Положенням про порядок визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі у Зміївському районі», затвердженим рішенням районної ради від 02 грудня 2011 року № 258-VI (XVI сесія VI скликання) (том 1 аркуш справи 14).
Позивач разом із заявами вих. № 285 від 11.12.2014 року та № 104 від 17.04.2015 року передав відповідачу проекти договорів оренди земельних ділянок в порядку статті 15 Закону України «Про оренду землі» та Типовій формі договору оренди землі, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004р. № 220, а також необхідну для укладення договору документацію (том 1 аркуші справи 15-16).
Відповідач протоколу розбіжностей щодо умов договору не надав та проект наданого договору оренди земельних ділянок не підписав. В обґрунтування своїх дій направив в адресу позивача листи, в яких послався на відсутність затвердженого районною радою нової редакції рішення «Про порядок визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі у Зміївському районі» і відсутністю на час звернення позивача повноважень у відповідача щодо розпорядження деградованими, малопродуктивними землями (листи Зміївської РДА до ФГ «Альянс» № 01-31/307 від 02.03.2015 року та № 01-31/1858 від 16.06.2015 року) (том 1 аркуші справи 17-18).
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовом про спонукання Зміївської районної державної адміністрації (відповідача) до укладення договору оренди земельних ділянок (малопродуктивні земельні частки (паї) реформованого КСП «Таранівка», розташованих та території Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області, кадастрові номери 6321786000:01:01:000:0829-6321786000:01:000:0835; 6321786000:01:000:0836 - 6321786000:01:000:0848; 6321786000:01:029:0001) та про зобов'язання передати їх за актом-приймання передачі.
Позовні вимоги Фермерське господарство «Альянс» обґрунтував невиконанням відповідачем розпорядження голови Зміївської районної державної адміністрації від 12.04.2013р. № 120 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки (малопродуктивні земельні частки (паї) реформованого КСП "Таранівка"», порушенням частини 6 статті 123 Земельного кодексу України, статті 181 Господарського кодексу України, статті 19 Конституції України, пункту 21 статті 43, пункту 2 статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про зобов'язання органу місцевого самоврядування укласти договір оренди, оскільки станом на час звернення Фермерського господарства «Альянс» до суду із даним позовом, останнє не представило доказів прийняття відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки.
Повторно розглянувши справу в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, колегія суддів вирішила підтримати дану правову позицію господарського суду та вважає, що в даному випадку місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
При вирішенні даної справи колегія суддів апеляційної інстанції керується наступним.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст.17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, зазначених Земельним кодексом.
Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно з частинами 1, 7, 8 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи; відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
У статті 16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" із змінами і доповненнями (пункти 2.14., 2.16.) зазначено, що за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору. Водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.
Необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. Водночас зобов'язання цього органу в судовому порядку укласти такий договір за відсутності зазначеного рішення є неможливим (крім випадку, передбаченого статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України), оскільки це порушувало б його передбачену Конституцією України виключну компетенцію. Якщо на час звернення до суду з відповідним позовом не подано доказів прийняття відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки, вимоги позивача про зобов'язання такого органу укласти договір оренди задоволенню не підлягають.
Так, із матеріалів справи вбачається, що у листі-відповіді № 01-31/307 від 02.03.2015 року відповідачем було повідомлено позивача, що на теперішній час Зміївською районною державною адміністрацією Харківської області відповідно до вимог чинного законодавства готується проект рішення районної ради про затвердження Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі у Зміївському районі в новій редакції, який буде винесено на розгляд чергової сесії районної ради, в порядку дотримання процедури підготовки, прийняття та відстеження результативності регуляторних актів. Тому, після затвердження зазначеного Положення, Фермерське господарство «Альянс» не позбавлене права звернутися до Зміївської районної державної адміністрації Харківської області для вирішення питання щодо надання в оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із малопродуктивних земельних часток (паїв) реформованого КСП «Таранівка».
Крім того, у відповідь на заяву позивача від 20.04.2015р. відповідач у листі № 01-31/1858 від 16.06.2015 року зазначив, що районна державна адміністрація не має повноважень розпоряджатися деградованими, малопродуктивними землями, а тому правові підстави щодо укладення договорів оренди даної категорії земель відсутні.
Враховуючи відсутність затвердженого районною радою нової редакції рішення «Про визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі у Зміївському районі» і повноважень відповідача щодо розпорядження деградованими, малопродуктивними землями, питання про надання спірних земельних ділянок позивачу у користування та про укладення з ним відповідних договорів оренди земельних ділянок ще не вирішене.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надано ані суду першої, ані апеляційної інстанції доказів на підтвердження прийняття відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування рішення про передачу в оренду спірних земельних ділянок, а тому вимоги позивача про зобов'язання відповідача - Зміївської районної державної адміністрації укласти договори оренди земельних ділянок (малопродуктивні земельні частки (паї) реформованого КСП "Таранівка", розташованих та території Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області) правомірно визнані місцевим господарським судом такими, що задоволенню не підлягають.
Крім того, станом на дату винесення оскаржуваного рішення Зміївська районна державна адміністрація Харківської області, м. Зміїв не надавала згоди на укладення з позивачем договорів оренди спірних земельних ділянок і такі докази у справі не містяться.
Згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Отже, розпорядження землями від імені Українського народу здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Виходячи з приписів чинного законодавства, визнання укладеним договору оренди земельної ділянки в судовому порядку за відсутності рішення органу державної влади про передачу земельної ділянки в оренду є порушенням виключної компетенції цього органу, передбаченої Конституцією України на розпорядження землями від імені Українського народу.
Твердження заявника про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, а також суперечать матеріалам справи та не узгоджуються із нормами чинного законодавства, які підлягають застосуванню до даного виду правовідносин.
Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2015р. у справі № 922/4437/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Альянс", м. Зміїв, Зміївський район, Харківська область залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2015р. у справі № 922/4437/15 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Суддя Барбашова С.В.
Суддя Білецька А.М.