"09" грудня 2015 р. Справа № 922/4464/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.
при секретарі Крупа О.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 5104 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 24.09.15 р. у справі № 922/4464/15
за позовом ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українська ізоляція"
до ТОВ "Завод енергетичного машинобудування"
про зобов"язання вчинити певні дії
Позивач - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська ізоляція" (ТОВ "НВП "Укрізол") звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати відповідача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування" визнати за позивачем кредиторські вимоги на суму 408379,04 гривень, включити позивача до реєстру конкурсних кредиторів та визнати позивача конкурсним кредитором.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.2015 р. у справі № 922/4464/15 позов задоволено повністю. Визнано ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська ізоляція" кредитором ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування" на суму 408379,04 грн. Включено ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська ізоляція" до реєстру конкурсних кредиторів ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування". Стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування" на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська ізоляція" 1218,00 грн. судового збору.
Рішення мотивоване з тих підстав, що позивач виконав свої зобов'язання по поставці товару належним чином та у повному обсязі, відповідач свої зобов'язання виконав частково, за поставлену продукцію в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим, існує заборгованість у розмірі 408379,04 грн. Крім того, судом встановлено, що на підставі рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2014 р. у справі № 922/4856/14 ТОВ “Завод енергетичного машинобудування” визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру, про що на офіційному сайті вищого господарського суду України розміщено відповідне повідомлення № 12389. Але,. позивачем пропущено строк до 13.01.2015 р. на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника через недодерження відповідачем приписів ч. 4 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо належного повідомлення, хоча останній знав про свою заборгованість перед позивачем, що підтверджується матеріалами справи, та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.2015 р. у справі № 922/4464/15, у задоволенні позовних вимог відмовити, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.
Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що судом при прийнятті рішення застосовані положення ч. 4 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», але зазначена норма не має жодного відношення до процедури ліквідації банкрута згідно з ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та ін..
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.
Відповідач у призначене судове засідання не з'явився. Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами. Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи та зазначає позивач, останній поставив відповідачеві товар, що підтверджується наступними документами, а саме довіреностями на отримання ТМЦ та транспортними накладними: накладна № РH-0000201 від 17.09.2013 р.; накладна № РH-0000221 від 15.06.2012 р.; накладна № РH-0000147 від 13.07.2012 р.; накладна № РH-0000131 від 26.06.2012 р.; накладна № РH-0000132 від 26.06.2012 р.; накладна № РH-0000133 від 26.06.2012 р.; накладна № РH-0000136 від 02.07.2012 р.; накладна № РH-0000129 від 26.06.2012 р.; накладна № РH-0000118 від 13.06.2012 р.; накладна № РH-0000167 від 13.08.2012 р.; накладна № РH-0000127 від 26.06.2012 р.
Позивачем надіслані претензії щодо оплати поставленого товару, на які відповідач надавав відповіді, обіцяючи розрахуватись за відповідними графіками.
В наслідок несплати вартості частини поставленого товару у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 408379,04 грн.
З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 408379,04 грн. Крім того, судом встановлено, що на підставі рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2014 р. у справі № 922/4856/14 ТОВ “Завод енергетичного машинобудування” визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру, про що на офіційному сайті вищого господарського суду України розміщено відповідне повідомлення № 12389. Але,. позивачем пропущено строк до 13.01.2015 р. на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника через недодерження відповідачем приписів ч. 4 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо належного повідомлення, хоча останній знав про свою заборгованість перед позивачем, що підтверджується матеріалами справи, та ін.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, у зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як зазначено вище, відповідач в повному обсязі не виконав свої зобов'язання за спірним договором, за поставлену продукцію в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим, на час подання позову до суду існує заборгованість перед позивачем у розмірі 408379,04 грн., яка до цього часу залишилась непогашеною.
Проте, як встановлено судом першої інстанції рішенням господарського суду Харківської області від 10.12.2014 р. у справі № 922/4856/14 ТОВ “Завод енергетичного машинобудування” визнано банкрутом і відносно нього розпочато ліквідаційну процедуру. На офіційному сайті Вищого господарського суду України розміщено відповідне повідомлення № 12389.
Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ст. 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
Особливість Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" полягає в тому, що він має пріоритет перед іншими законами, зокрема Цивільним, Господарським та Господарським процесуальним кодексами. Закон слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет стосовно до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство, відновлення платоспроможності боржника, визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, укладення мирової угоди між боржником та кредиторами, задоволення вимог кредиторів тощо.
Відповідно до ч. 9 листа Вищого господарського суду України, від 28.03.2013 р, № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 р. N 4212-VI)", частина четверта статті 10 Закону відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, як-от: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника. Дана норма кореспондується з положеннями п. 7 ч 1 ст. 12 ГПК (у редакції Закону) та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін. Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (остання частина статті 16 ГПК).
Відповідно до ч. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 р., передбачено доповнення ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України пунктом 7 наступного змісту: "справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов'язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника".
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Згідно з ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно з п. 9-10 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, передбачених пунктом 6 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті; справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Частиною 4. ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Статтею 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачений розгляд позовних вимог конкурсних кредиторів до боржника, а саме:
1. У разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.
2. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.
3. Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.
4. У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
5. Якщо у порушенні провадження у справі про банкрутство відмовлено або провадження у справі про банкрутство припинено, позовне провадження підлягає поновленню і позов розглядається по суті.
6. Положення частин першої - четвертої цієї статті не застосовуються до позовів за вимогами кредиторів, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Статтею 27 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено закінчення процедури розпорядження майном
1. У підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або припиняється провадження у справі.
2. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов'язані прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; відхилити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації; подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі його неподання боржником; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; подати до господарського суду клопотання про укладення мирової угоди.
У разі наявності обставин, що не надають комітету кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, комітет кредиторів може прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном.
3. У підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів приймає одне з таких судових рішень: ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону; ухвалу про введення процедури санації та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі відхилення плану санації боржника зборами кредиторів або неподання його боржником; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство; ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду в межах граничного строку, визначеного цим Законом.
4. У разі якщо комітетом кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд протягом п'яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника за наявності ознак банкрутства приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, якщо інше не передбачено цією статтею.
5. У разі якщо комітетом кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень або прийняте рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, господарський суд має право винести ухвалу про введення процедури санації у випадках: якщо є достатні підстави вважати, що рішення комітету кредиторів про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури прийнято на шкоду більшості кредиторів - членів комітету кредиторів та встановлена реальна можливість відновити платоспроможність боржника; якщо після проведення засідання комітету кредиторів виявились обставини, які дають достатні підстави вважати, що платоспроможність боржника може бути відновлена; в інших випадках, передбачених цим Законом.
6. З дня визнання господарським судом боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури санації, або затвердження мирової угоди процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються.
Вищезазначені норми чинного законодавства свідчать про те, що законодавцем передбачено, що усі майнові спори з вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 05.08.2015 р. у справі № 922/4856/14 - порушено провадження у даній справі.
Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції розглянуто по суті у звичайному позовному проваджені та фактично задоволено грошові вимоги позивача до ТОВ «Завод енергетичного машинобудування», стосовно якого вже існує справа про його банкрутство, якого визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру постановою господарського суду Харківської області від 10.12.2014 р. у справі № 922/4856/14.
Проте, в даному випадку відповідні вимоги можуть бути розглянуті господарським судом у провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, тобто у справі № 922/4856/14.
Таким чином, суд першої інстанції, за наявності відомостей про відповідне провадження у справі про банкрутство відповідача безпідставно розглянув певні вимоги поза межами зазначеної справи.
Посилання позивача на приписи ст. 112 ЦК України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначена норма стосується задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи, тоді, як відповідач є не платоспроможним, у зв'язку з чим визнаний банкрутом.
Як видно з позовної заяви, позивачем при зверненні до суду надано оцінку та вбачається розуміння того, що заява повинна розглядатися в межах справи про банкрутство.
Однак, у суді першої інстанції, при отриманні позовної заяви, на вищезазначене уваги не звернули, що призвело до розгляду в межах окремого позовного провадження, що є невірним.
Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, ст. ст. 104-105 ГПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 24.09.15 р. у справі № 922/4464/15 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Стягнути з позивача ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українська ізоляція" (код ЄДРПОУ 36640096, 49070, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 54) на користь відповідача ТОВ "Завод енергетичного машинобудування" (код ЄДРПОУ 31645482, 61034, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 188а) 1339,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Наказ доручити видати господарському суду Харківської області .
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 14.12.2015 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Суддя Пушай В.І.
Суддя Плужник О.В.