29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"23" грудня 2015 р.Справа № 924/1814/15
Господарський суд Хмельницької області у складі:
судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Сатанів, Городоцький район
до приватного підприємства „ГородокУнібуд”, м. Городок
про стягнення авансових платежів в розмірі 90000,00 грн., 7000,00 грн. - штрафу, 66000,00 грн. - інфляційних втрат
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 22.05.2015р.
від відповідача: ОСОБА_3 - керівник (у судовому засіданні 15.12.2015р.)
У судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення (вступна та резолютивна частини) проголошено 23.12.2015р., оскільки у судовому засіданні 15.12.2015р. оголошувалась перерва.
Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 163000,00 грн., з яких 90000,00 грн. - основного боргу, 7000,00 грн. - штрафу, 66000,00 грн. - інфляційних втрат.
Під час розгляду справи, позивач змінив предмет позову, виклавши його у заяві від 25.11.2015р. Згідно поданої заяви просить стягнути з відповідача авансові платежі в розмірі 90000,00 грн., 7000,00 грн. - штрафу, 66000,00 грн. - інфляційних втрат. Заява про зміну предмету позову розглянута та прийнята в судовому засіданні, що відображено в ухвалі суду від 25.11.2015р.
В обгрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що кошти в сумі 90000,00 грн. були сплачені в якості авансу згідно договору підряду №21 від 10.05.2012р. (будівництво приміщення магазину-бару з кімнатами відпочинку). Однак, як стверджує позивач, відповідачем роботи так і не було розпочато, що й стало підставою для їх повернення.
Нарахування штрафу обумовлює наявністю відповідної умови договору щодо його застосування, а саме пункту 5.1 договору. Стягнення інфляційних заявлено з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Підтверджує, що дійсно уклав договір підряду з позивачем на будівництво приміщення магазину-бару з кімнатами відпочинку, зауваживши при цьому, що фундамент до нього вже був побудований, однак з грубими порушеннями будівельних норм і правил. Договірна ціна у договорі прорахована на верхні поверхи та покрівлю.
Вказує, що інвестором будівництва мав бути ОСОБА_4, який запропонував, що передасть кошти для закупівлі матеріалів, оплати за техніку, розрахунки з будівельниками.
Не заперечує, що отримав кошти від ОСОБА_4 в сумі 60000,00 грн. та від позивача кошти у сумі 30000,00 грн., стверджуючи, що на вказані кошти проводилися роботи по реконструкції фундаменту.
У письмовому поясненні, наданому 23.12.2015р., позивач вказує, що згідно декларації про початок виконання будівельних робіт відповідальною за виконання робіт, згідно наказу №14 від 27.04.2012р. була призначена виконроб ОСОБА_5, а технічний нагляд по будівництву магазину-бару з кімнатами відпочинку по вул. Курортній, 48 в смт. Сатанові Городоцького району мав здійснювати ПП Маціяшко ОСОБА_6 на підставі „Кваліфікаційного сертифікату інженера технічного нагляду”, згідно договору №41 про здійснення технічного нагляду від 27.04.2012р.
Вважає, що на всі роботи, які виконував відповідач, він мав би надати акти виконаних робіт і не має значення чи це демонтаж, чи це будівництво. Твердження про те, що згідно договору підряду від 10.05.2012р. в пункті 4. 1 наголошено, що розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахунку коштів замовника на рахунок підрядника тільки через банк вважає помилковими, оскільки не має значення, чи замовник вніс кошти в касу підрядника, чи на розрахунковий рахунок. Зазначає, що в звіті №379 від 31.10.2013р. про оцінку майна незавершеного будівництва будівлі магазин-бару з кімнатами відпочинку за адресою смт. Сатанів, вул. Курортна, 48, яку проводила ФОП ОСОБА_7, вартість незавершеного будівництва магазин-бару з кімнатами відпочинку склала 70527,00 грн. На який демонтаж витрачено кошти в сумі 90000,00 грн. ОСОБА_3, якщо оцінка робилася після його неіснуючого демонтажу і вона склала 70527,00 грн.
Щодо квитанції від 11.05.2012р. на суму 60000,00 грн., погоджується, що вказану суму сплачено ОСОБА_8 на будівництво магазин-бару з кімнатами відпочинку. Однак, стверджує, що ці кошти відповідач повернув ОСОБА_8, взявши кредит.
Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні 15.12.2015р. наполягав на відмові у позові.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:
10.05.2012р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (замовник) уклав з приватним підприємством „ГородокУнібуд” (підрядник) договір підряду №21 на будівництво приміщення магазину-бару з кімнатами відпочинку, згідно умов якого підрядник в межах договірної ціни, скорегованої по фактичним затратам з урахуванням ринкової вартості матеріалів та послуг, виконує на свій ризик власними і залученими силами та засобами всі передбачені цим договором роботи, здає в обумовлені строки об'єкт в експлуатацію замовнику (п. 1.1).
Сторони погодили договірну ціну, яку також відобразили у п. 2.1 договору, що становить 1400000,00 грн., в тому числі ПДВ 233333,00 грн.
У локальному кошторисі №2-1-1 на загально-будівельні роботи від 23.03.2012р. встановлено перелік та вартість робіт першої черги будівництва.
У розділі 3 договору підряду погоджено порядок здачі і приймання робіт, між іншого, згідно п.п. 3.1, 3.2, здача-приймання виконаних робіт та їх оплата здійснюється поетапно по мірі проваджень робіт. Здача-приймання виконаних робіт оформляється приймально-здавальними актами (форма КБ-2в).
Згідно п. 4.3 договору, за узгодженням сторін може бути авансування на придбання матеріалів до 50% вартості робіт.
В матеріалах справи наявні квитанції до прибуткових касових ордерів, з яких вбачається, що на будівництво кафе-бару з кімнатами відпочинку відповідачем отримано кошти від ОСОБА_4 в сумі 60000,00 грн. (квитанція №18 від 11.05.2012р.), від ОСОБА_1 в сумі 18000,00 грн. та 12000,00 грн. (квитанції б/н від 22.05.2012р., від 30.05.2012р.).
Відповідачем роботи по договору не розпочато, що й стало підставою для звернення з позовом про повернення перерахованих коштів.
Пунктом 5.1 договору встановлено відповідальність підрядника за порушення термінів виконання робіт у вигляді сплати штрафу в розмірі 0,5% від вартості невиконаних робіт відповідного етапу.
Позивачем, з посиланням на п. 5.1 договору, відповідачу нараховано штраф в розмірі 7000,00 грн. (0,5 % від вартості невиконаних робіт) та, з посиланням на ст. 625 ЦК України, нараховано 66000,00 грн. - інфляційних втрат (за період січень 2013 року - серпень 2015 року).
У свою чергу, відповідачем надано розрахунок здійснених затрат на реконструкцію фундамента під приміщення магазину-бару з кімнатами за період з 11.05.2012р. по 22.06.2012р.
Термін дії договору сторонами встановлено у пункті 6.1 та становить з 10.05.2012р. по 31.12.2012р.
Як вбачається зі змісту листа відповідача №18 від 03.10.2013р., адресованого інспекції ДАБКА у Хмельницькій області, відповідачем повідомлено про розірвання договору підряду №21 з 15 червня 2012 року у зв'язку з відсутністю коштів у замовника на будівництво.
Однак, в судовому засіданні обидві сторони спростували дане твердження, підтвердивши, що договір у встановленому порядку не розривався.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.
У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору, який за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, зокрема, відповідач зобов'язався виконати роботи з будівництва приміщення магазину-бару з кімнатами відпочинку.
Так, в силу ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Згідно ч. 4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Згідно ч. 2 ст. 854 ЦК України, підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
У договорі підряду сторони передбачили можливість авансування робіт на придбання матеріалів до 50% вартості робіт.
Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не заперечується факт отримання коштів в якості авансу.
Як вбачається з квитанцій до прибуткових касових ордерів, кошти відповідачем отримано на будівництво кафе-бару з кімнатами відпочинку. При цьому, суд зауважує, що 30000,00 грн. кошти отримано від позивача, а 60000,00 грн. від іншої особи - ОСОБА_4
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).
З приписів ст. 631 Цивільного кодексу України випливає, що строк, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є час чинності договору.
Таким чином, строк чинності договору обумовлює й строк чинності зобов'язання, що виникло з цього договору.
Зі змісту умов договору від 10.05.2012р. вбачається, що строки виконання робіт сторонами не встановлено. Між тим, судом враховується пункт 6.1 договору, згідно якого договір діяв по 31.12.2012р. Договір не містить положення про автоматичну пролонгацію його дії на новий строк. Доказів внесення змін до договору в частині строку його дії матеріали справи не містять. Не містять умови договору й посилань на те, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
З огляду на наведене вище, відповідач був зобов'язаний приступити до виконання робіт у строк до 01.01.2013р. Однак, відповідач не приступив до виконання визначених договором робіт.
Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на витрачання коштів, наданих в якості авансу, на реконструкцію фундаменту приміщення магазину-бару з кімнатами відпочинку, оскільки наданий розрахунок затрат на реконструкцію фундаменту не підтверджено жодними доказами. До того ж, як відзначив сам відповідач, фундамент до приміщення магазину-бару з кімнатами відпочинку до нього вже був побудований, а договірна ціна у договорі прорахована лише на верхні поверхи та покрівлю.
Докази, які б підтверджували виконання відповідачем будь-яких робіт на виконання саме договору підряду від 10.05.2012р., в матеріалах справи відсутні.
Відтак, неможливо прийти до висновку, що відповідачем виконувались роботи по договору від 10.05.2012р. на кошти, надані йому в якості авансу.
Враховуючи встановлення факту невиконання відповідачем робіт, передбачених договором та факту припинення договору, наявні правові підстави для задоволення вимог позивача про стягнення коштів, сплачених в якості авансу за роботи, які не були виконані. Однак, позивач має право на повернення авансових платежів лише в сумі 30000,00 грн., які він сплатив відповідачу згідно квитанцій б/н від 22.05.2012р., від 30.05.2012р.
Кошти в сумі 60000,00 грн., сплачені згідно квитанції №18 від 11.05.2012р., не можуть бути повернуті позивачу, оскільки їх сплачено іншою особою, яка і має право на їх повернення. Твердження про те, що кошти в сумі 60000,00 грн., сплачені іншою особою, позивач повернув тому, хто сплачував, не підтверджено жодними доказами.
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Зміст наявного в матеріалах справи договору свідчить, що його умовами була передбачена відповідальність відповідача у вигляді сплати штрафу (0,5%) за порушення термінів виконання робіт.
Як вже встановлено судом, відповідач зобов'язаний був приступити до виконання робіт у строк до 01.01.2013р., що ним зроблено не було. Отже, позивач не позбавлений права на стягнення штрафу за порушення термінів виконання робіт.
Суд, погодившись з розрахунком штрафу, вважає обґрунтованими, правомірними й такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 7000,00 грн.
В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляці за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма права застосовується до правовідносин сторін у разі, якщо боржник порушив грошове зобов'язання.
Оскільки, в даному випадку, у відповідача не виникло грошового зобов'язання, а він зобов'язаний був виконати роботи, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в порядку ст. 625 ЦК України відсутні.
Враховуючи викладені вище обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача авансових платежів в сумі 30000,00 грн. та штрафу в розмірі 7000,00 грн.
У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 60000,00 грн. - авансових платежів та інфляційних втрат в розмірі 66000,00 грн. належить відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Сатанів, Городоцький район до приватного підприємства „ГородокУнібуд”, м. Городок про стягнення авансових платежів в розмірі 90000,00 грн., 7000,00 грн. - штрафу, 66000,00 грн. - інфляційних втрат задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства „ГородокУнібуд” (м. Городок, вул. Войкова, 14; код 33177590) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.) - авансових платежів, 7000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 коп.) - штрафу, 1218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) - витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 60000,00 грн. - авансових платежів та інфляційних втрат в розмірі 66000,00 грн. відмовити.
Повне рішення складено 28 грудня 2015 року.
Суддя В.В. Димбовський
Віддруковано 3 примірника:
1 - до справи,
2 - позивачу ,
3 - відповідачу (м. Городок, вул. Войкова, 14).