"23" грудня 2015 р. Справа № 922/5578/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.
при секретарі Томіній І.В.
за участю прокурора - Ногіна О.М. посвідчення №№032167 від 11.02.2015р.
за участю представників сторін:
першого позивача - не з"явився,
другого позивача - ОСОБА_1, дов. №01/01-26/05-14 від 08.01.2014 р.
відповідача - не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Курганський бройлер”, с. П'ятигірське, Балаклійський район, Харківська область, (вх. №5189 Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2015 року у справі № 922/5578/14,
за позовом - Чугуївського міжрайонного прокурора Чугуївського району Харківської області в інтересах держави в особі:
1) Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області, смт.Новопокровка,
2) Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Курганський бройлер”, с. П'ятигірське, Балаклійський район, Харківська область,
про стягнення 981 525,27 грн.,-
У грудні 2014 року до господарського суду Харківської області звернувся Чугуївський міжрайонний прокурор Харківської області в особі Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області та Державної екологічної інспекції у Харківській області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Курганський бройлер”, в якій просив стягнути з відповідача на користь держави шкоду, заподіяну внаслідок самовільного використання ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами у розмірі 981 525,27 грн. Судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.02.2015 року (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ “Курганський бройлер” на користь держави Україна шкоду, заподіяну внаслідок самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами у розмірі 981 525,27 грн. Стягнуто з ТОВ “Курганський бройлер” на користь державного бюджету України 19 630,50 грн. судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2015 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2015 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року та рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2015 року у справі № 922/5578/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
При цьому, Вищим господарським судом України зазначено, що посилання судів обох інстанцій на ГОСТ 17.1.1.04-80 «Класифікація підземних вод за цілями і водокористування», затверджених постановою Державного комітету СРСР по стандартам № 1452 від 31.03.1980 року, який діє на Україні на даний час, є безпідставним, оскільки він визначає, що до промислових потреб відноситься забезпечення водою виробничих процесів, а до господарсько-побутових потреб населення належать: господарсько - питне водопостачання (централізоване та нецентралізоване) територій житлової забудови та громадських будівель міських промислових районів та сільськогосподарських районів; кондиціювання повітря в громадських та житлових будівлях; полив та миття територій населених пунктів (вулиць, площ, зелених насаджень), робота фонтанів тощо; полив посадок в міських та селищних теплицях і парниках; інші потреби (в тому числі гасіння пожеж, промивання водопровідних та каналізаційних мереж). Тобто, цим ГОСТом визначається яке водокористування відноситься до господарсько-побутових потреб саме населення, а не підприємства. ГОСТом 17.1.1.04-80 не розмежується водокористування на господарсько-побутові і не господарсько- побутові потреби. Метою водокористування промислових потреб ГОСТом визначено, зокрема, такі потреби, як господарсько-питні та комунально - побутові потреби промислових підприємств (гасіння пожеж). Таким чином, висновки господарських судів щодо використання відповідачем підземних вод не для власних потреб, а тому відсутності підстав для застосування норми статті 23 Кодексу України про надра, з мотиву невідповідності цього використання поняттю господарсько-побутових потреб в розумінні ГОСТу 17.1.1.04-80, є неправомірним.
Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що господарськими судами не з'ясовано правовідносини сторін з урахуванням положень вищенаведеного законодавства, не з'ясовано, яким чином та на підставі яких нормативних актів розмежовуються поняття «виробничі потреби» та «господарсько-побутові потреби» та для яких саме потреб в розумінні статей 19,23 Кодексу України про надра видобувалась вода відповідачем.
При новому розгляді справи, рішенням господарського суду Харківської області від 12.10.2015 року (колегія суддів: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Ольшанченко В.І. та суддя Чистякова І.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ “Курганський бройлер” на користь держави Україна шкоду, заподіяну внаслідок самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами у розмірі 981 525,27 грн. Стягнуто з ТОВ “Курганський бройлер” на користь державного бюджету України 19 630,50 грн. судового збору.
Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2015 року та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.
Апелянт не погоджується з тим, що ним були допущені порушення статей 16,19,21 Кодексу України про надра при здійсненні забору води зі свердловини за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с.Н.Покровка, вул. Польова,1, без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).
Апелянт вказує, що водопостачання на філії «Голден Кросс» ТОВ «Курганський бройлер» здійснювався на момент перевірки на підставі дозволу на спецводокористування Укр.№ 4825 А/Хар від 04.06.2010 року. Згідно Журналу первинного обліку та статистичної звітності Форми № 2-ТП (водгосп) філії «Голден Кросс» за період, який перевірявся інспекцією водозабір підземних вод не превищує 300 кубічних метрів на добу та використовується для господарських та побутових потреб, ліміт забору води із свердловини складає 204,00 м.3/добу. Отже, апелянт вважає, що ним виконано всі вимоги статті 23 Кодексу України про надра, тобто ним добувається вода в межах наданої їй земельної ділянки та використовується для власних господарських і побутових потреб, продуктивнісь водозабору підземних вод не перевищує 300 м.3/ на добу. Основним видом діяльності філії є розведення свійської птиці, яка є основним засобом - довгостроковим біологічним активом. Підпунктом 14.1.138 статті 14 Податкового кодексу України визначено поняття основного засобу - матеріальні активи, що призначаються для використання у господарській діяльності. У господарській діяльності філії для отримання кінцевого результату -добових курчат-бройлерів, використовується батьківське стадо (основний засіб). Добові курчата - бройлерів як кінцевий результат господарської діяльності філії, реалізовуються або направляються для вирощування до ТОВ «Курганський бройлер» в день виводу, що підтверджується відомостю по партіям товару та ОСВ рахунку 213. У зв'язку з чим вода для випойки курчат не використовується. Відповідно до вимог Технології інкубації час находження виведеного молодняку (курчат) не повинен перевищувати 8 годин, а поживні речовини в тому числі і воду курча в перші дні розвитку використовує із залишкового жовтка.
Окрім того, апелянт посилається на приписи статей 48 та 49 Водного кодексу України, на статтю 21 Кодексу України про надра, статтю 3 Господарського кодексу України, вважаючи, що господарськими потребами є такі потреби підприємства, що пов'язані із провадженням господарської діяльності, у тому числі - з виробництвом. Господарсько- виробничі відносини - це відносини, що виникають безпосередньо у процесі здійснення суспільного виробництва, спрямованого на виготовлення та реалізацію продукції, на виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, та на реалізацію дієздатності суб'єкта господарювання. Ці відносини виникають навколо створення певних благ, що складають предмет господарської діяльності. Проведення господарської діяльності є власною потребою кожного підприємства. При цьому, апелянт посилається на судову практику Вищого господарського суду України по справам № 5/100-11, № 922/2942/14, № 5024/710/2012, № 917/955/13.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 02.12.2015 року на 11:00 год.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року розгляд справи було відкладено на 21.12.2015 року на 10:30 год., а також запропоновано учасникам процесу надати суду із посиланням на судову практику вищих інстанції та відповідні нормативні акти щодо розмежування поняття "господарсько-побутові потреби" від поняття "виробничі потреби" при застосуванні статті 23 Кодексу України про надра, а також, зокрема, відповідачу - докази того, на які потреби видобувалась вода.
Державна екологічна інспекція у Харківській області надала заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить суд: апеляційну скаргу ТОВ «Курганський бройлер» на рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2015 року у даній справі залишити без задоволення, а рішення - без змін.
При цьому, Державна екологічна інспекція у Харківській області вказує, що відповідно до пункту 5 дозволу на спеціальне водокористування від 04.06.2010 року Укр. №4825А/Хар., строком дії до 12.05.2013 року, метою користування підземною водою є госппобутові та виробничі потреби, а саме для розведення птахівництва (340 тис. голів). Згідно із вказаним дозволом на спеціальне водокористування основні показники діяльності об'єкта - птахівництво. Відповідно до звітів про використання води за 2011, 2012 роки за формою № 2-ТП (водгосп), товариство зазначає та звітує, що фактично використало воду із свердловини лише на сільськогосподарське водопостачання, тобто на розведення птахівництва. Отже, забір підземних вод товариством здійснюється не на власні господарсько - побутові потреби, а на виробничі (сільськогосподарські), що суперечить приписам частини 1 статті 23 Кодексу України про надра.
Також, Державна екологічна інспекція у Харківській області вважає, що спірні правовідносини сторін повинні регулюватися Водним кодексом України та Кодексом України про надра, у зв'язку з чим не погоджується з висновком ТОВ «Курганський бройлер» про те, що господарськими потребами у контексті статті 23 Кодексу України про надра є потреби підприємства, пов'язані, у тому числі з виробництвом. При цьому, Державна екологічна інспекція у Харківській області посилається на судову практику Вищого господарського суду України по справам № 910/23283/13, № 5002-23/3195-2012 та № 5011-6/12956-2012 та на постанову Верховного Суду України від 01.04.2015 року по справі № 922/2610/14.
Окрім цього, 21.12.2015 року Державна екологічна інспекція у Харківській області надала через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду письмові пояснення по справі(вх.№17217 від 21.12.2015 року) із доданням до них судової практики Верховного Суду України.
21.12.2015 року відповідач через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав клопотання про долучення до матеріалів справи справи довідок про використання підземної води для власних господарсько-побутових потреб за вересень 2011 року, серпень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року (вх.№17185 від 21.12.2015 року), а також письмові пояснення по справі (вх.№17184 від 21.12.2015 року).
При цьому, відповідач у письмових поясненнях вказує на те, що господарсько-виробничими є відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності , а господарськими потребами є потреби юридичної особи, які пов'язані з провадженням господарської діяльності, в тому числі -з виробництвом.
Разом з цим, якщо юридична особа виконує встановлені статтею 23 Закону України «Про надра» умови ( суб'єкт є землевласником або землекористувачем ділянки, в межах якої здійснюється користування надрами; водозабір підземної води не перевищує 300 кубічних метрів на добу; водозабір підземної води здійснюється в забезпечення господарських потреб суб'єкта, водозабір підземної води здійснюється для виробництва фасованої питної води), такий суб'єкт має право видобувати підземні води без спеціальних дозволів.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та, повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, і цього не спростовано в апеляційній інстанції, Державною екологічною інспекцією у Харківській області на підставі статті 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, Закону України “Про основні задачі державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та згідно з наказом від 08.05.2012 року № 392/01-03 проведено планову перевірку філії “Голден Кросс” ТОВ “Курганський бройлер”, в межах якої встановлено порушення статей 16,19.21 Кодексу України про надра, що зафіксовано актом перевірки № 442/09-18 від 28.05-15.06.2012 року, який підписано та отримано директором філії “Голден Кросс” ТОВ “Курганський бройлер” ОСОБА_2
У ході проведеної перевірки Інспекцією встановлено, що філія “Голден Кросс” ТОВ “Курганський бройлер” утворена внаслідок технічного переоснащення Введеньскої племферми в пташник батьківського стада племрепродуктора курей м'ясних ліній. Водопостачання на підприємстві здійснюється з 2-х артсвердловин глибиною по 61 м та дебітом 2,0 та 6,5 м.куб/год на підставі дозволу на спецводокористування від 04.06.2010 року, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області. Термін дії дозволу до 12.05.2013 року. Термін дії попереднього дозволу на спецводокористування скінчився 09.07.2010 року.
Водопостачання підприємства передбачено на виробничі та господарсько - побутові потреби. Ліміт забору води зі свердловини складає 204,0 м.куб/добу або 71,578 тис.м/куб/рік .
Однак, в порушення вимог статті 19 Кодексу України про надра відсутній спеціальний дозвіл для видобування прісних підземних вод( а.с. 29-32).
Пунктом 4 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 15.06.2012 року № 04-25/90 приписано до 15.10.2012 року отримати спеціальний дозвіл для видобування підземних вод. Припис прийняв до виконання ОСОБА_3 ( ас. 58-59).
Об'єми забраної води використані у відповідності до форми № 2-ТП (водгосп) та журналу первинного обліку ( а. с. 36-57).
За наслідками перевірки Держекоінспекцією у Харківській області відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованій і Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року № 767/16783 (із змінами згідно наказу Мінприроди України № 220, проведено розрахунок розміру збитку, обумовленого використанням водних ресурсів без спеціального дозволу, розмір якої склав 981 525,27 грн.( а.с.62-63).
18.06.2012 року претензію за № 153 та розрахунок шкоди Держекоінспекцією у Харківській області направлено на адресу відповідача. Однак, станом на день звернення прокурора з даним позовом до суду, шкода в добровільному порядку не сплачена ( а.с. 60-65).
13.10.2014 року Чугуївський міжрайонний прокурор Харківської області на підставі пункту 4 наказу Генерального прокурора України від 07.11.2012 року виніс постанову про проведення перевірки в порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів в діяльності Філії “Голден Кросс” ТОВ “Курганський бройлер” з питань додержання природоохоронного законодавства (а.с.22-23).
Зазначене стало підставою для звернення прокурора до господарського суду з даним позовом до ТОВ “Курганський бройлер”.
Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що перевіркою встановлено, що ліміт забору води із свердловини складає 204,00 м куб/добу та використовується для господарських та побутових потреб, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, а відтак, ним виконано всі вимоги статті 23 Кодексу України про надра. Окрім того, відповідач вважає, що статтями 19 та 23 Кодексу України про надра не розмежовуються поняття “виробничі потреби” та “господарсько- побутові потреби”. Позивачем не надано до матеріалів справи жодного доказу, який підтверджував би факт використання відповідачем води із свердловини для потреб, які не відносяться до власних господарських і побутових. Таким чином, він не може нести майнову відповідальність за самовільне користування надрами, оскільки в дійсності здійснював використання підземних вод для власних господарських потреб на підставі дозволу на спеціальне водокористування, що звільняє його від обов'язку одержання іншого спеціального дозволу (на користування ділянкою надр).
12.10.2015 року постановлено оскаржуване судове рішення. При цьому, задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд виходив з того, що матеріалами справи доведено факт незаконного використання прісних підземних вод відповідачем для виробничих потреб, а несплата шкоди у розмірі 981 525,27 грн., заподіяної внаслідок видобування підземних вод без відповідного дозволу, призводить до порушень інтересів держави.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи із наступного.
Нормами Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до приписів статті 38 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Статтями 68,69 вказаного Закону встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до Водного Кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр ( є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року № 827).
Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.
Статтями 2 та 3 Кодексу України про надра встановлено, що його завданням є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них. Земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним законодавством України.
Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Статтею 44 Водного кодексу України визначено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявністю дозволу.
Згідно з приписами статті 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього середовища у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.
Спеціальне використання надр на праві надрокористування передбачає відповідно до статті 19 Кодексу України про надра отримання спеціального дозволу (ліцензії) на використання надр. Відповідно до статті 21 Кодексу України про надра видобування підземних вод здійснюється на підставі спеціальних дозволів.
Таким чином, спеціальне використання підземних вод включає в себе як використання водних ресурсів (підземних вод відповідної території) так і надр (мінеральної сировини).
Необхідність отримання двох дозвільних документів від водокористувачів, визначено також у постановах Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 № 459” від 13.03.2002 року № 321 та “Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами” від 30.05.2011 року № 615.
Зазначені постанови вимагають отримання таких двох дозволів: на спеціальне водокористування, відповідно до статті 49 Водного кодексу України (видається Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Харківській області); на користування надрами для видобування корисних копалин, на підставі статті 16 Кодексу України про надра (Державна служба геології та надр України).
Таким чином, здійснення однієї і тієї ж дії - видобування (забору) прісної підземної води потребує оформлення двох різних дозволів, а тому відповідач зобов'язаний отримати також і спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами (прісними підземними водами).
Згідно статті 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
Відповідно до приписів статті 19 даного Кодексу надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Згідно зі статтею 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров"я України на місцях.
Отже, наведеними нормами вказаного Закону передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами. Чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Разом з тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу.
Так, статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати для власних господарсько - побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько - питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.
Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.
Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття «господарсько-побутові потреби».
Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько - побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями «використання для потреб галузей економіки» та «промислові потреби»
Така правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 року у справі №922/2610/14.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач стверджує, що він у період 08.08.2011 року по 31.05.2012 року (за який було здійснено перевірку) добував воду в межах наданої йому в оренду земельної ділянки та використовував її для власних господарсько-побутових потреб, не перевищуючи водозабір підземних вод - 300 м.3/ на добу. При цьому, відповідач вважає, що добові курчата - бройлери, як кінцевий результат господарської діяльності його філії, реалізовуються або направляються для вирощування ТОВ «Курганський бройлер» в день виводу, у зв'язку з чим вода зі свердловини підприємства за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с.Н.Покровка, вул.Польова,1 , для випойки курчат не використовувалася. Згідно Технології інкубації час находження виведеного молодняку (курчат) не повинен перевищувати 8 годин, а поживні речовини в тому числі і воду курча в перші дні розвитку використовує із залишкового жовтка, тому дозвіл на користування надрами ТОВ «Курганський бройлер» не потрібен.
Проте, матеріали справи свідчать, що відповідно до пункту 5 дозволу на спеціальне користування від 04.06.2010 року Укр.№4825А/Хар., строком дії до 12.05.2013 року, метою водокористування (водопостачання та його вид, скид стічних вод, зрощення, гідроенергетика та інше) є водопостачання на виробничі та госппобутові потреби; одним із основних показників діяльності об'єкта водокористувача є птахівництво -340 тис. голів ( а.с. 33-35 т.1). Відповідно до звітів про використання води за 2012,2011 роки за формою № 2-ТП (водгосп), що належать до суворої звітності, товариство зазначає та звітує, що фактично використало воду із свердловини на сільськогосподарське водопостачання (гр.13 звітів), тобто на розведення птахівництва (а.с.36-45 т.1).
Пунктом 5.11 наказу Держкомстату України № 230 від 30.09.1997 року «Про затвердження форми державної статистичної звітності № 2-ТП (водгосп) та «Інструкція щодо заповнення форми № 2 -ТП (водгосп) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.10.1997 року за № 480/2284, показник гр.13 відображає обсяг води, використаної на господарсько-питні потреби сільського населення, тваринницькі комплекси, ремонтні майстерні, технічне обслуговування автотранспорту в механізмів тощо (наростаючим підсумком з початку року).
Надані відповідачем довідки про використання підземної води для власних господарсько-побутових потреб за вересень 2011 року, серпень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року містять дані лише про загальний об'єм використання води на потреби, в тому числі на миття пташників та прилеглої території в цілому без зазначення об'ємів використання води по кожній такій потребі, а тому не можуть вважатися належним доказом використання відповідачем води для власних потреб.
З огляду на наведені норми права та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вода використовувалась відповідачем не тільки для задоволення господарських і побутових потреб, а й для виробничих потреб, що виключає можливість використання підземних вод без отримання відповідного дозволу та свідчить про відсутність підстав для застосування норми статті 23 Кодексу України про надра до правовідносин ТОВ “Курганський бройлер”.
Щодо перевищення відповідачем ліміту видобування води - актом перевірки даний факт не зафіксовано. Однак вказаний факт не може слугувати підставою для самовільного користування надрами (підземні води).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, і цього не спростовано в апеляційній інстанції в порушення вимог чинного законодавства відповідачем без спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами здійснено самовільний забір води з підземних джерел з застосуванням технічних засобів.
Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування (стаття 110 Водного кодексу України).
Стаття 111 Водного кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, згідно статті 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
В даному випадку, шкода полягає у незаконному вичерпанні, знищенні надр (підземних вод), унаслідок чого можуть погіршуватися екологічні умови життєдіяльності людини, погіршуватися стан інших об'єктів природи.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Окрім того, слід зазначити, що відповідачем не було використано свого права на звернення до суду з метою захисту порушених прав, а саме, визнання дій щодо проведення перевірки або складання акту такими, що вчинені з порушенням вимог діючого законодавства.
Відповідно до приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
З огляду на викладене, а також, перевіривши, здійснений Державною екологічною інспекцією у Харківській області, розрахунок суми заявлених до стягнення збитків, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі. Твердження скаржника, викладені в апеляційній скарзі, даного висновку господарського суду Харківської області не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/5578/14 від 12.10.2015 року підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1 ч.1 статті 103, статті 105, Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Курганський бройлер” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2015 року по справі № 922/5578/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Слободін М.М.
Суддя Гончар Т. В.
Суддя Гребенюк Н. В.