04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" грудня 2015 р. Справа№ 910/20856/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Остапенка О.М.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Чміль Я.Є.
та представників:
від позивача: ОСОБА_2 (дов. від 08.12.2015);
від відповідача 1: ОСОБА_3 (дов. від 20.04.2015);
від відповідача 2: ОСОБА_4 (дов. від 17.09.2015);
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Київінвестбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів “Фінансова компанія “Перша купецька гільдія”
на рішення господарського суду м. Києва від 02.11.2015
у справі № 910/20856/15 (суддя: Балац С.В.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів "Фінансова компанія "Перша купецька гільдія"
до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_5 Сбербанку Росії";
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Київінвестбуд"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів
Рішенням господарського суду м. Києва від 02.11.2015 у справі № 910/20856/15 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Київінвестбуд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду м. Києва від 02.11.2015 у даній справі та прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів "Фінансова компанія "Перша купецька гільдія", що діє від свого імені в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду „Поларінвест” недиверсифікованого виду закритого типу та Пайового венчурного інвестиційного фонду „Нордінвест” недиверсифікованого виду закритого типу до ПАТ "ОСОБА_5 Сбербанку Росії" та ТОВ "Холдингова компанія "Київінвестбуд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 13971 від 04.02.2008 задовольнити повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів “Фінансова компанія “Перша купецька гільдія” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду м. Києва від 02.11.2015 у даній справі та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № 13971Д від 04.02.2088, укладений між Закритим акціонерним товариством „ОСОБА_5 НРБ” та Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Київінвестбуд".
В обґрунтування апеляційних скарг апелянти посилаються на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 у даній справі прийнято до провадження вказані апеляційні скарги та призначено їх розгляд на 22.12.2015.
У зв'язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. у відпустці, за розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційних скарг у справі № 910/20586/15 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Гарник Л.Л., Остапенко О.М. Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 апеляційні скарги прийнято до провадження у новому складі суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 вказані апеляційні скарги об'єднано в одне апеляційне провадження.
21.12.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів “Фінансова компанія “Перша купецька гільдія”, в якому він просить суд повністю задовольнити цю апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № 13971Д від 04.02.2088, укладений між Закритим акціонерним товариством „ОСОБА_5 НРБ” та Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Київінвестбуд".
В судовому засіданні 22.12.2015 представники позивача та відповідача 2 підтримали вимоги власних апеляційних скарг та просили суд задовольнити їх.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційних скарг та просив суд залишити оскаржуване рішення без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між закритим акціонерним товариством "БАНК НРБ" та товариством з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВІНВЕСТБУД" договір купівлі-продажу цінних паперів від 04.02.2008 № 13971Д не відповідає вимогам закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" щодо викупу облігацій емітентом", відтак підлягає визнанню судом недійсним із застосуванням правил, встановлених ст. 215 Цивільного кодексу України.
Оскаржуваним рішенням суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив повністю, мотивуючи тим, що у суду відсутні підстави вважати, що в результаті укладання оспорюваного правочину було порушено права та законні інтереси позивача, які могли б бути захищені, відновлені судом у даній справі у такий спосіб захисту, який обраний позивачем.
З даним судовим рішенням апелянти не погодились, звернувшись до суду з даними апеляційними скаргами.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесене з повним дослідженням матеріалів справи та є таким, що відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (п. 2 ст. 193 ГК України).
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Між закритим акціонерним товариством "БАНК НРБ", як покупцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВІНВЕСТБУД", як емітентом, укладено договір купівлі-продажу цінних паперів при первинному розміщенні від 04.02.2008 № 13970Д, відповідно до п.1.1 якого емітент зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити пакет таких цінних паперів:
- вид та форма випуску цінних паперів - облігації підприємств іменні цільові;
- форма існування - бездокументарна;
- емітент облігацій - товариство з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВІНВЕСТБУД";
- серія облігацій - D, E;
- кількість - серія D - 159.990, серія E - 653.232;
- номінальна вартість однієї облігації серії D - 58,00 грн., серії Е - 60,00 грн;
Загальна вартість цінних паперів за договором - 48.473.340,00 грн.
Договір набирає чинності з дати його підписання і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе за правочином зобов'язань (п. 7.3 договору від 04.02.2008 № 13970Д).
Між закритим акціонерним товариством "БАНК НРБ", як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВІНВЕСТБУД", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу цінних паперів від 04.02.2008 № 13971Д (далі - Договір/оскаржуваний правочин), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити пакет таких цінних паперів:
- вид та форма випуску цінних паперів - облігації підприємств іменні цільові;
- форма існування - бездокументарна;
- емітент облігацій - товариство з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВІНВЕСТБУД";
- серія облігацій - D, E;
- кількість - серія D - 159.990, серія E - 653.232;
- номінальна вартість однієї облігації серії D - 58,00 грн., серії Е - 60,00 грн;
- курсова вартість однієї облігації серії D 58,06 грн, серії Е - 60,06 грн;
Загальна вартість цінних паперів за договором - 48.522.133,32 грн.
Договір набирає чинності з дати його підписання і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе за правочином зобов'язань (п.7.3 Договору).
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Зі ст. 626 Цивільного кодексу України вбачається, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений між закритим акціонерним товариством "БАНК НРБ" та товариством з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВІНВЕСТБУД" Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Суд першої інстанції вірно зазначив про те, що, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено факт порушення прав та законних інтересів заявника внаслідок укладання спірного договору та наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Як вказує апелянт, оспорюваний правочин вчинено всупереч вимог Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" щодо викупу облігацій емітентом. Одночасно, на думку апелянта, порушення прав останнього полягає в тому, що позивач також є власником цінних паперів товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВІНВЕСТБУД" та є його кредитором у межах справи про банкрутство, а отже, у разі задоволення цього позову та у разі подальшого проведення реституції, грошові кошти, повернуті відповідачу 2, може бути включено до ліквідаційної маси й за їх рахунок можуть бути погашені кредиторські вимоги позивача. Таким чином, оспорюваний правочин на думку апелянта підлягає визнанню судом недійсним із застосуванням правил, встановлених ст. 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінні папери - це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні. Емісійні цінні папери - це цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент). До емісійних цінних паперів належать: акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю; інвестиційні сертифікати; казначейські зобов'язання України.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" облігація - це цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення. Облігації розміщуються у документарній або бездокументарній формі.
Частинами 7, 8 ст.7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачено, що емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред'явника. Обіг облігацій дозволяється після реєстрації державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій. У сертифікаті облігації зазначаються назва виду цінного паперу, найменування та місцезнаходження емітента, міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу, номінальна вартість облігації, загальна сума випуску, строк погашення, розмір та строки виплати відсотків (для відсоткової облігації), дата прийняття рішення про розміщення облігацій, серія та номер сертифіката облігації, підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою емітента.
У ст.28 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" зазначено, що публічне (відкрите) розміщення цінних паперів, тобто, їх відчуження на підставі опублікування в засобах масової інформації або оголошення будь-яким іншим способом повідомлення про продаж цінних паперів, зверненого до заздалегідь не визначеної кількості осіб.
У проспекті емісії цінних паперів повинна міститися інформація про емітента, його фінансово-господарський стан, цінні папери, щодо яких прийнято рішення про відкрите (публічне) розміщення. Проспект емісії цінних паперів підписується керівником емітента (головою виконавчого органу), аудитором та засвідчується печаткою емітента. Особи, що підписали проспект емісії, тим самим підтверджують достовірність відомостей, які в ньому містяться, а аудитор - достовірність перевірених ним відомостей. Проспект емісії цінних паперів реєструється державною комісією з цінних паперів та фондового ринку одночасно з реєстрацією випуску цінних паперів. Після реєстрації емітент публікує проспект емісії цінних паперів у повному обсязі в офіційному друкованому виданні державної комісії з цінних паперів та фондового ринку не менш як за 10 днів до початку відкритого (публічного) розміщення цінних паперів (ст.30 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").
У номері 174 від 11.09.2007 офіційного друкованого видання державної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Відомості державної комісії з цінних паперів з фондового ринку" було опубліковано проспект емісії випуску облігацій товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВІНВЕСТБУД".
У п. 11.4 проспекту емісії випуску облігацій товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВІНВЕСТБУД" зазначено, що фінансові ресурси, залучені від розміщення цінних паперів в сумі 148.638.150,00 грн. будуть спрямовані на здійснення господарської діяльності емітента по фінансуванню будівництва чотирьохсекційного житлового комплексу по вул. Київський шлях, 28 у місті Бориспіль, Київської області.
Датою початку розміщення всіх серій облігацій визначено 21.09.2007, а такою закінчення - 21.09.2008 (включно).
Розміщення облігацій та оплата за цінні папери здійснюється відповідно до договору купівлі-продажу облігацій, укладеного між покупцем та емітентом в особі уповноваженого андерайтера. Ціна продажу може бути меншою за номінальну вартість облігацій. Оплата облігацій здійснюється у національній валюті України, юридичними особами за рахунок коштів, що знаходяться у їх розпорядженні після оплати податків та обов'язкових платежів, в фізичними особами - за рахунок особистих коштів.
У п. 14 проспекту емісії випуску облігацій товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВІНВЕСТБУД" визначено, що облігації вільно обертаються на ринку протягом всього терміну їх обліку. Власниками облігацій можуть бути фізичні та юридичні особи, резиденти та нерезиденти України, без будь-яких обмежень. Право власності на придбані цінні папери виникає згідно ст.5 Закону України "Про національну депозитарну систему та особливості обігу цінних паперів в Україні" з моменту зарахування облігацій на рахунки власників цінних паперів за умови їх повної оплати. Обіг облігацій всіх серій починається після реєстрації звіту про результати розміщення облігацій та видачі свідоцтва про випуск облігацій державною комісією цінних паперів та фондового ринку по 30.03.2012 (включно). Наведеним пунктом передбачено, що викуп облігацій емітентом не здійснюється.
Придбання емітентом у власників оплачених ними облігацій цього емітента, що здійснюється після закінчення строку розміщення та/або під час обігу облігацій, за своєю правовою природою є викупом облігацій (п.1 Положення про порядок випуску облігацій підприємств, яке затверджено Рішенням № 322 від 17.07.2003 державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Судом першої інстанції вірно зазначено, що оспорюваний правочин опосередковує викуп цінних паперів їх емітентом, чого проспектом випуску облігацій товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВІНВЕСТБУД" передбачено не було.
Одночасно, положенням про порядок випуску облігацій підприємств також передбачено, що викуп може здійснюватись після закінчення строку розміщення та/або під час обігу облігацій.
Як зазначалось вище, приписами ст.7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що чинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами (обіг цінних паперів), можливе після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій.
З матеріалів справи вбачається, що свідоцтво № 558/2/07 про реєстрацію виписку облігацій підприємств, у відповідності до якого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку засвідчено випуск облігацій серії D, який здійснюється товариством з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВІНВЕСТБУД", було видано державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України лише 19.02.2008.
Одночасно, можливість застосування судом певного способу захисту, в тому числі, визнання договору недійсним, пов'язується чинним господарським процесуальним законодавством України саме з встановленням обставин щодо порушення прав та законних інтересів позивача внаслідок укладання такого правочину.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем придбано у власність у товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВІНВЕСТБУД" іменні цільові облігації відповідача-2 загальною номінальною вартістю 3 387 122,50 грн., що, на думку позивача, вказує на те, що останній є інвестором в цінні папери.
Позивачем наголошено, що фактично грошові кошти, отримані емітентом від емісії цінних паперів та продажу їх частини не було використано на цілі, що наведені у проспекті емісії, тобто, на фінансування будівництва чотирьохсекційного житлового комплексу по вул. Київський шлях, 28 у місті Бориспіль, Київської області, а витрачено на викуп цінних паперів. Вказані обставини, на думку позивача свідчать, про порушення його прав як інвестора у цінні папери.
Позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі наголошував на тому, що порушення прав останнього полягає в тому, що позивач є не тільки власником цінних паперів товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВІНВЕСТБУД", а і його кредитором у межах справи про банкрутство, а отже, у разі задоволення позову та у разі подальшого проведення реституції, грошові кошти, що можуть бути повернуті відповідачу 2, можуть бути включені до ліквідаційної маси й за рахунок останніх можуть бути погашені кредиторські вимоги позивача.
Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, наведені вище твердження позивача не свідчать про порушення внаслідок укладання оспорюваного правочину прав та законних інтересів позивача.
За матеріалами справи судом першої інстанції встановлено та судовою колегією перевірено, що фактично оспорюваний правочин було вчинено у 2008. У витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо позивача зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ОСОБА_6 НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПЕРША КУПЕЦЬКА ГІЛЬДІЯ" створене у 2011 році. У відповідності до ч.1 ст.16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" створено з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру державну реєстрацію.
Згідно з приписами ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Законом України, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 4 ст.91 Цивільного кодексу України).
Тобто, саме з моменту державної реєстрації, тобто з 07.12.2011 товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ОСОБА_6 НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПЕРША КУПЕЦЬКА ГІЛЬДІЯ" набуло статус учасника господарських правовідносин як юридична особа.
Одночасно, за приписами ст.41 Закону України "Про інститути спільного інвестування" пайовий фонд - це сукупність активів, що належать учасникам такого фонду на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються нею окремо від результатів її господарської діяльності. Пайовий фонд не є юридичною особою і не може мати посадових осіб.
Пайовий фонд створюється компанією з управління активами. Пайовий фонд вважається створеним з дня внесення відомостей про нього до Реєстру. У період між внесенням відомостей про пайовий фонд до Реєстру та реєстрацією проспекту емісії інвестиційних сертифікатів компанія з управління активами пайового фонду не має права вчиняти за рахунок та в інтересах такого фонду будь-які дії, крім тих, що спрямовані на реєстрацію проспекту емісії його інвестиційних сертифікатів (ст.43 Закону України "Про інститути спільного інвестування").
У п.17 ч.1 ст.1 Закону України "Про інститути спільного інвестування" передбачено, що свідоцтво про внесення до реєстру - це документ, що видається комісією після реєстрації регламенту та засвідчує внесення відомостей про інститут спільного інвестування до Реєстру.
Діяльність із спільного інвестування провадиться після внесення відомостей про інститут спільного інвестування до Реєстру та отримання свідоцтва про внесення до Реєстру (ч.6 ст.6 Закону України "Про інститути спільного інвестування".
З наявних в матеріалах справи документів про внесення інституту спільного інвестування до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування вбачається, що пайовий венчурний інвестиційний фонд "ПОЛАРІНВЕСТ" недиверсифікованого виду закритого типу та Пайовий венчурний інвестиційний фонд "НОРДІНВЕСТ" недиверсифікованого виду закритого типу було створені, а отже, і почали свою діяльність лише у 2013 році.
Наведене вказує на те, що при укладанні у 2008 оспорюваного правочину, ніяким чином не могли порушуватись права та законні інтереси позивача як суб'єкта господарювання та відповідних пайових фондів, які ще не було створено, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується фактично те, що заявник набув право власності на цінні папери товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВІНВЕСТБУД" лише у 2013 році, тобто, більш ніж через п'ять років після укладання оспорюваного правочину.
Посилання позивача на те, що у разі задоволення позову та у разі подальшого проведення реституції, грошові кошти можуть бути включені до ліквідаційної маси й за рахунок останніх можуть бути погашені кредиторські вимоги позивача в межах провадження справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВІНВЕСТБУД", судом першої інстанції було вірно відхилено при оцінці обставин відносно порушення прав позивача, оскільки дані підстави не зазначені як підстави визнання договору недійсним у відповідності до ст. 216 ЦК України. Зазначене не вказує на порушення прав чи інтересів позивача при укладанні оспорюваного договору, та є лише посиланням позивача на можливі наслідки визнання цього договору недійсним, є лише припущеннями позивача щодо можливих наслідків.
При цьому, у відповідності до приписів ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У даному випадку господарський суд зазначає, що за своєю правовою природою реституція - це поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоду, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі, то відшкодовується їх вартість у грошах.
Наведеними вище нормами законодавства визначено, що реституція має місце лише у правовідносинах сторін договору та ніяким чином не впливатиме на права та інтереси третіх осіб.
Одночасно, нормами чинного законодавства передбачено, що саме самостійне застосування певного способу захисту повинно призвести до відновлення прав позивача, а ніяким чином не може бути інструментом забезпечення заявником шляхом подання подальших позовів своїх фінансових інтересів як кредитора у межах провадження у справі про банкрутство.
Інших обставин, які б дійсно вказували б на порушення внаслідок укладання спірного правочину прав та законних інтересів позивача заявником не наведено, і судом не встановлено.
Таким чином, з огляду на наведене вище, приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи в їх сукупності, у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що в результаті укладання оспорюваного правочину було порушено права та законні інтереси позивача, які могли б бути захищені (відновлені) судом у даній справі, у такий спосіб захисту, який обраний позивачем.
Заява відповідача-1 про застосування строків позовної давності вірно залишена судом першої інстанції без розгляду з огляду на наявність самостійних підстав для відмови в задоволенні позову.
У відповідності до приписів п. 2.2 Постанови Пленуму вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 позовна давність застосовується лише за наявності порушення прав особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Тобто, з огляду на те, що судом першої інстанції вірно не було встановлено, що внаслідок укладання оспорюваного правочину порушені права та законні інтереси позивача у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.
Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у припиненні провадження у даній справі, з огляду на наступне.
Згідно з ч.9 ст.16 ГПК України справи у майнових спорах, передбачених п.7 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Згідно з ч. 2 ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Як встановлено судом, ухвалою від 24.02.2014 господарського суду міста Києва порушено провадження по справі № 910/615/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВІНВЕСТБУД".
За таких обставин, розгляд справ № 910/615/14 та № 910/20856/15 господарським судом міста Києва відповідає приписам ч. 9 ст. 16, ч. 7 ст. 12 ГПК України.
Зі змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, за якою ведеться розгляд справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВІНВЕСТБУД") не вбачається прямих приписів щодо необхідності розгляду відповідних вимог кредиторів лише у межах справи про банкрутство, а ст. 20 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що можуть бути визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.
Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції у даному випадку наявність порушеної справи про банкрутство відповідач-2, не виключає можливості розгляду спору про визнання оспорюваного правочину недійсним в порядку окремого позовного провадження. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 23.04.2015 та від 08.04.2015 Вищого господарського суду України по справах № 905/5359/13-908/4643/14, № 903/713/13.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
В абзаці 4 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” № 11 від 29.05.2013 зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
За таких обставин, судова колегія дослідивши матеріали справи, встановила, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача, які задоволенню не підлягають, враховуючи вищевикладене.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи, викладені апелянтами в апеляційних скаргах, відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю, оскільки не спростовують обставини, які на підставі належних та допустимих доказів у справі встановлені судом першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 02.11.2015 у справі № 910/20856/15. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення у даній справі, судовою колегією не встановлено, а тому слід залишити без задоволення апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Київінвестбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів “Фінансова компанія “Перша купецька гільдія”, а рішення господарського суду м. Києва від 02.11.2015 у справі № 910/20856/15 - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Київінвестбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів “Фінансова компанія “Перша купецька гільдія” залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 02.11.2015 у справі № 910/20856/15 - без змін.
2. Справу № 910/20856/15 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписаний: 28.12.2015
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді О.М. Остапенко
ОСОБА_1