Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"17" грудня 2015 р. Справа № 911/5031/15
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Виробничо-торговельної фірми «ВЕЛАМ» Товариства з обмеженою відповідальністю
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 278987,63 грн.
секретар судового засідання: Мамчур А.О.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2, довір. № А-01-299 від 08.12.2015 р.
від відповідача: не з'явився
Обставини справи:
Виробничо-торговельна фірма «ВЕЛАМ» Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Виробничо-торговельна фірма «ВЕЛАМ» ТОВ, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, відповідач) про стягнення 278987,63 грн.
Згідно з приписами ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та встановлено забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.
У зв'язку з викладеним, розгляд даної справи здійснюється господарським судом Київської області.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору поставки № 13548 від 26.12.2013 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 278987,63 грн. основного боргу, а також судовий збір.
17.12.2015 р. до господарського суду Київської області Виробничо-торговельної фірми «ВЕЛАМ» ТОВ було подано клопотання № А-01-308 від 15.12.2015 р. про повернення судового збору, відповідно до якого позивач просить суд винести ухвалу про повернення 1428,18 грн. судового збору оплаченого платіжним дорученням № 2954 від 15.10.2015 р. в більшому розмірі, ніж встановленого законом.
У судовому засіданні 17.12.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримував.
Відповідач у судове засідання 17.12.2015 р. не з'явився, представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з п.п. 1, 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 01-06/745/2014 від 05.06.2014 неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку. Форму відповідного документа законодавчо не визначено. Отже, ним може бути будь-який документ, виданий (надісланий) будь-якому адресатові підприємством зв'язку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції до Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1 - 4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».
Відповідно до підпункту 1 п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис. Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК.
Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 17.12.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
26.12.2013 р. між Виробничо-торговельною фірмою «ВЕЛАМ» ТОВ (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки № 13548, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця для використання в підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Згідно з п. 3.3 договору передача товару оформлюється видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та іншими документами, передбаченими діючими нормативними актами України.
У відповідності з п. 5.1 договору покупець здійснює перерахування постачальнику грошових коштів за отриманий товар рівномірно через кожних 5 банківських днів на протязі всієї розстрочки товару, передбаченої п. 5.2 даного договору.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що відстрочка оплати за поставлений покупцю товар складає до 60 календарних днів поставки.
Виробничо-торговельною фірмою «ВЕЛАМ» ТОВ на виконання умов договору поставки № 13548 від 26.12.2013 р. було поставлено ФОП ОСОБА_1 товар на суму 311674,92 грн., що підтверджується видатковими накладними, у тому числі - № 6221 від 07.08.2014 р. на суму 64134,72 грн., № 5938 від 29.07.2014 р. на суму 327,66 грн., № 6518 від 19.08.2014 р. на суму 59896,14 грн., № 6519 від 19.08.2014 р. на суму 10608,96 грн., № 6957 від 01.09.2014 р. на суму 54007,38 грн., № 7445 від 15.09.2014 р. на суму 59794,44 грн., № 7826 від 24.09.2014 р. на суму 50898,06 грн., № 7873 від 24.09.2014 р. на суму 1329,90 грн., № 7871 від 24.09.2014 р. на суму 1282,26 грн., № 7872 від 24.09.2014 р. на суму 9395,40 грн.
ФОП ОСОБА_1 частково розрахувалась за поставлений товар в сумі 30321,25 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками з рахунку позивача, а також повернула товар постачальникові на суму 2366,04 грн. згідно видаткової накладної № 30 від 27.03.2014 р.
Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар у сумі 278987,63 грн., останній і звернувся з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідач у судове засідання не з'явився, представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів оплати суду не надав.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 13548 від 26.12.2013 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 278987,63 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Виробничо-торговельної фірми «ВЕЛАМ» Товариства з обмеженою відповідальністю у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (95024, Автономна АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Виробничо-торговельної фірми «ВЕЛАМ» Товариства з обмеженою відповідальністю (54007, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Кірова, 67, код 13842002) - 278987 (двісті сімдесят вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 63 коп. основного боргу, 4184 (чотири тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 81 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення підписане 22.12.2015 р.
Суддя В.М. Бабкіна