ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.12.2015Справа №910/29721/15
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту»
доПублічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут»
провідновлення становища, яке існувало до порушення права
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:ОСОБА_1 - представник за довіреністю,
від відповідача:ОСОБА_2 - представник за довіреністю,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут» про відновлення становище, яке існувало до порушення права, шляхом зменшення існуючої дебіторської заборгованості ТОВ «Світ побуту» перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» по Договору на постачання теплової енергії в гарячій воді №240357 віл 28.03.2005р. на суму проведеного перерахунку за період з 01.12.2006р. по 01.01.2011р. за тарифами, що затверджені Розпорядженням КМДА №1245 від 20.06.2002 (зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за №46/429).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на у період з 01.12.2006 р. по 01.01.2011 р. відповідачем неправомірно нараховано до сплати позивачем вартості наданих послуг за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №240357 від 28.02.2005 р. за тарифами, затвердженими розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №392 від 31.05.2010 р., №643 від 30.05.2007р., №520 від 29.04.2009р., №981 від 31.08.2009р., №1192 від 15.10.2009р., №1333 від 30.11.2009р. у зв'язку з чим позивач просить зобов'язати відповідача перерахувати вартість таких послуг за тарифами, встановленими розпорядженням №1245 від 25.04.2002 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2015р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.12.2015 р.
17.12.2015р. через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на наявність судових рішень відповідно до яких з позивача було стягнуто заборгованість з оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за періоди з 2005 по 01.05.2008р., з 01.11.2008р. по 01.05.2009р., з 01.10.2009р. по 01.12.2010р. та з 01.12.2010р. по 01.04.2012р., а також вказує що рішення виконані позивачем майже у повному обсязі. Окрім того, відповідач вказує на відсутність в чинному законодавстві положень щодо обов'язку відповідача здійснювати перерахунки у зв'язку із визнанням нечинними розпоряджень КМДА, що застосовувались ПАТ «Київенерго».
У судовому засіданні 18.12.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 18.12.2015р. проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві, просив відмовити у задоволені позову у повному обсязі.
В судовому засіданні 18.12.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
28.03.2005р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якого є ПАТ «Київенерго», надалі - постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ побуту», надалі - споживач, було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №240357, надалі - Договір.
Згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.
Споживач відповідно до пункту 2.3.1 Договору зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у додатку 2.
В пункті 1 Додатку №2 до Договору сторони погодили, що розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться за тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими розпорядженнями КМДА від 10.12.2002 р. №2249 за кожну відпущену Гігокалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ.
Як вбачається з актів приймання-передавання товарної продукції, підписаних сторонами у спірний період, розрахунок вартості відвантаження товарної продукції був здійснений за тарифами, які затверджені розпорядженнями КМДА №86 від 31.01.2007р., №643 від 30.05.2007р., №1780/1 від 25.12.2008р., № 1792 від 30.12.2008р., №127 та №128 від 05.02.2009р., №519 та №520 від 29.04.2009р., №758 від 30.06.2009р., №981 від 31.08.2009р., №1662 та №1663 від 27.11.2008р., №1192 від 15.10.2009р., №1333 від 30.11.2009р., №328 від 30.04.2010р., №328 від 30.04.2010р., №392 від 31.05.2010р.
Виконавчий орган Київради (Київська міська державна адміністрація) при прийнятті розпоряджень щодо затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги діяв як орган місцевого самоврядування відповідно до власних (самоврядних) повноважень, передбачених Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про житлово-комунальні послуги».
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.12.2010р. у справі №2а-1888/10, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 р., розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1333 від 30.11.2009 р. та №392 від 31.05.2010 р. визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття.
Також, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 30.09.2014 р. у справі №761/8760/14-а (провадження №2-а/761/220/2014), залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.02.2015р., розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття Розпорядження Київської міської державної адміністрації: № 640 від 30 травня 2007 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води»; № 641 від 30 травня 2007 року «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 № 748»; № 642 від 30 травня 2007 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»; № 643 від 30 травня 2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію».
У зв'язку з викладеним, позивачем заявлено вимогу про відновлення становище, яке існувало до порушення права, шляхом зменшення існуючої дебіторської заборгованості ТОВ «Світ побуту» перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» по Договору на постачання теплової енергії в гарячій воді №240357 віл 28.03.2005р. на суму проведеного перерахунку за період з 01.12.2006р. по 01.01.2011р. за тарифами, що затверджені Розпорядженням КМДА №1245 від 20.06.2002 (зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за №46/429).
Договір є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У період з червня 2008 року по грудень 2010 року відповідачем на підставі Договору було поставлено, а позивачем прийнято теплову енергію на загальну суму 965 085,84 грн., що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції, підписаними сторонами за такий період.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» розпорядженнями Київської міської державної адміністрації встановлювались тарифи на теплову енергію (послуги теплопостачання) для всіх груп споживачів, що відпускається енергопостачальними організаціями і підприємствами незалежно від форм власності, тарифи на послуги з водопостачання і водовідведення, які надаються суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форми власності для всіх споживачів, та тарифи на перевезення пасажирів і вартість проїзних квитків у міському пасажирському транспорті - метрополітені, автобусі, трамваї, тролейбусі (який працює в звичайному режимі руху).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2002 р. №273 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», згідно з якими повноваження Київської міської державної адміністрації щодо встановлення тарифів на теплову енергію та послуги з водопостачання і водовідведення виключені.
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання» встановлення тарифів на теплову енергію та послуги з водопостачання і водовідведення віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування.
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1245 від 20.06.2002 р. було встановлено тариф на виробництво теплової енергії основними теплопостачальними підприємствами міста Києва, зокрема, для Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» у розмірі 54,42 грн. без ПДВ для житлово-експлуатаційних організацій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2002р. №273 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», згідно з якими повноваження Київської міської державної адміністрації щодо встановлення тарифів на теплову енергію та послуги з водопостачання і водовідведення виключені.
В той же час, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №578 від 18.04.2008р. «Про визнання такими, що втратили чинність, окремих розпоряджень Київської міської державної адміністрації» визнано таким, що втратило чинність розпорядження від 20.06.2002р. №1245 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення», зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002р. за №46/429.
При цьому, суд вказує, що господарським судом м.Києва у період з 2008 року ухвалено низку рішення щодо стягнення з позивача заборгованості за поставлену теплову енергію відповідно до Договору, у тому числі стосовно періоду за яким позивачем заявлено вимогу про відновлення становище, яке існувало до порушення права, а саме від 09.07.2008р. по справі №42/270 від 09.07.2008р., по справі №1/56 від 18.03.2011р., по справі №5011-19/6251-2012 від 02.07.2012р. та у справі №37/330 від 15.01.2014р.
Згідно ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до довідок про стан заборгованості підписаних керівником ДепРД Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут»:
- станом на 01.05.2010р. рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2008р. №42/270 в частині стягнення основного боргу виконано у повному обсязі (заборгованість стягнуто за період з 2005 року по 01.05.2008р.);
- станом на 01.12.2011р. рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2011р. по справі №1/56 в частині стягнення основного боргу виконано у повному обсязі (заборгованість стягнуто за період з 01.10.2009р. по 01.12.2010р.);
- станом на 01.05.2015р. рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2012р. по справі №5011-19/6257-2012 в частині стягнення основного боргу виконано в повному обсязі (заборгованість стягнуто за період з 01.12.2010р. по 01.04.2012р.);
- станом на 01.12.2015р. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2014р. по справі №37/330 надійшли грошові кошти в сумі 267 170,81 грн. (заборгованість стягнуто за період з 01.11.2008р. по 01.05.2009р.).
Позивачем вказані обставини під час судового розгляду справи не заперечувались. Таким чином, на момент звернення позивача з даним позовом до суду і на час прийняття рішення зі справи за спірний період позивач має залишок заборгованості перед відповідачем, яка встановлена рішенням господарського суду міста Києва рішення від 15.01.2014р. по справі №37/330.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що нарахування відповідачем до сплати вартості поставленої теплової енергії на підставі Договору підтверджується судовими рішення і станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1245 від 20.06.2002 р. є таким, що втратило чинність.
За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За приписами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Подібні приписи стосовно захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів (зокрема, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання) містить і стаття 20 ГК України.
Слід зазначити, що позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення його прав та інтересів, тоді як господарський суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, а, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд має з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмовити позивачеві в захисті внаслідок безпідставності та необґрунтованості заявлених вимог.
При цьому спір про право характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків і неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку.
Обраний же позивачем спосіб захисту (зокрема, у вигляді відновлення попереднього становища шляхом здійснення відповідного перерахунку) буде належним, якщо його застосування безпосередньо призведе до захисту та відновлення порушеного права або охоронюваного законом інтересу.
Суд відзначає, що позивачем не наведено належних та допустимих доказів на підтвердження наявності правових підстав зменшення існуючої дебіторської заборгованості ТОВ «Світ побуту» перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» по Договору на постачання теплової енергії в гарячій воді №240357 віл 28.03.2005р. на суму проведеного перерахунку за період з 01.12.2006р. по 01.01.2011р. за тарифами, що затверджені Розпорядженням КМДА №1245 від 20.06.2002 (зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за №46/429).
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог з викладених у позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» підстав у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання повного тексту рішення - 23.12.2015 р.
Суддя Ю.О. Підченко