про повернення позовної заяви
29.12.2015 Справа № 908/6298/15
Розглянувши матеріали
Позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50):
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Строймаркет», (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50)
про розірвання договору оренди державного нерухомого майна, повернення майна та стягнення заборгованості, пені та штрафу на загальну суму 61 091, 02 грн.
Суддя Алейникова Т.Г.
28.12.2015 р. до господарського суду Запорізької області від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Строймаркет», (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50) було надіслано позовну заяву вх. № 6951/09-05 про розірвання договору оренди державного нерухомого майна, повернення майна та стягнення заборгованості, пені та штрафу на загальну суму 61 091, 02 грн..
Позивач у змісті позовної заяви просить відстрочити сплату судового збору в повному обсязі до ухвалення судового рішення по справі, обґрунтовуючи це тим, що є бюджетною установою, яка фінансується суто за рахунок Державного бюджету і не має достатньої кількості коштів на рахунках. У зв'язку з недостатністю грошових коштів на сплату судового збору, позивач просить відстрочити сплату судового збору.
Розглянувши клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов до висновку, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Законом України “Про судовий збір” визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно зі статтею 1 вказаного закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим законом, і включається до складу судових витрат.
Відповідно до ст. 2 вказаного закону платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим законом.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір” враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” № 7 від 21.02.2013 р. встановлено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
В даному випадку, позивачем не надані докази в підтвердження обставин, які наводить в якості обґрунтування підстав заявлення клопотання для відстрочення сплати судового збору. Позивач, при цьому, вказує на таку обставину як “відсутність коштів на рахунках Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області”, при цьому жодних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, та того, що матеріальне становище не дозволяє сплатити судовий збір у повному обсязі та зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду спору, та позивач зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі, позивачем не надано.
Суд вважає, що лише наведення у позові обставини не є підставою для відстрочення від сплати судового збору з урахуванням п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” № 7 від 21.02.2013 р.
За приписами ст. ст. 32, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Позивачем доказів в підтвердження обставин, якими вона обґрунтовує клопотання про відстрочення сплати судового збору, взагалі не надано.
Таким чином, клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору в повному обсязі до ухвалення судового рішення по справі судом відхиляється.
Розглянувши зазначену позовну заяву, господарський суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплати за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місті їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно ч.1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” на 2015 рік мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня встановлена в сумі 1 218 грн.
Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку судового збору в 1 розмірі мінімальної заробітної плати.
Позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення пені та штрафу та вимоги немайнового характеру про повернення державного майна.
Таким чином, позивачем не дотримано вимоги Закону України “Про судовий збір” щодо сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Пунктом 3.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” передбачено, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
На підставі викладеного позовна заява підлягає поверненню без розгляду.
У відповідності до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному звертанню з нею до господарського суду у загальному порядку після усунення допущених порушень.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
Клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області про відстрочення сплати судового збору в повному обсязі до ухвалення судового рішення по справі відхилити.
Позовну заяву і додані до неї документи повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50) без розгляду.
Додаток: позовні матеріали на 44 аркушах
Суддя Т.Г. Алейникова