номер провадження справи 8/186/15
18.12.2015 Справа № 908/5377/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрінформтрейд” (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 24)
до відповідача ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 (71708, АДРЕСА_1)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство “Українська гірничо-металургійна компанія” (91034, м.Київ, вул. Баренбойма, 1)
про стягнення 255789 грн. 08 коп. на відшкодування шкоди в порядку регресу
Суддя І. А. Попова
Представники:
Позивача - ОСОБА_3, дов. від 09.11.2015 р.
Відповідача - ОСОБА_4, дов. № 616 від 12.06.2015 р.
ОСОБА_2
ОСОБА_5, дов. № НВС069698 від 15.12.2015 р.
Третьої особи - не з'явився (ОСОБА_6, дов. № 1072 від 02.07.2014 р. - в судовому засіданні 04.12.2015 р.)
Заявлено позовні вимоги про стягнення 255789 грн. 08 коп. на відшкодування шкоди в порядку регресу.
Розгляд справи, призначений на 11.11.2015 р., відкладався до 04.12.2015 р., 18.12.2015р. Вступну а резолютивну часини рішення оголошено в судовому засіданні 18.12.2015 р.
Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування вимог зазначає, що 22.08.2013 р. Приватним акціонерним товариством “Українська гірничо-металургійна компанія” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрінформтрейд” укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №001/13-ПВ. На виконання договору № 001/13-ПВ АТ “УГМК” надано позивачу доповнення до зазначеного договору - заявка на транспортування вантажу від 06.10.2014 р., за якою позивач мав забезпечити перевезення вантажу автомобілем Рено д/н НОМЕР_1, напівпричіп д/н НОМЕР_2, водій - ОСОБА_7 Вантажовідправником зазначено Запорізьку регіональну філію АТ “УГМК”, вантажоодержувачем - Ніколаєвська регіональна філія АТ “УГМК”. Дата завантаження - 07.10.2014 р., дата розвантаження - 08.10.2014 р. На виконання даної заявки Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрінформтрейд” та ФОП ОСОБА_2 укладено разовий договір-заявку № 1026645 на перевезення вантажу орендованим автомобільним транспортом, за яким ТОВ “Укрінформтрейд” залучає ФОП ОСОБА_2 для доставки вантажу автомобілем Рено АР7302ВХ/АР7881ХТ, вантаж - метал об'ємом 20 т., маршрутом: м. Запоріжжя - м. Миколаїв, водій - ОСОБА_7 07 жовтня 2014 р. на території складу Запорізької регіональної філії АТ “УГМК” за адресою м. Запоріжжя, Заводський район, вул. Фінальна, 1-г здійснено завантаження вантажу у автомобіль ФОП ОСОБА_2 для перевезення його вантажоодержувачу. До місця розвантаження водій ОСОБА_7 не прибув, вантаж не доставив, а також не надав жодних доказів, які б звільняли його від відповідальності, що визначена законом за договором - заявкою № 1026645 від 06.10.2014 р. ТОВ “Укрінформтрейд” отримало від АТ “УГМК” претензію № 4766 від 09.10.2014 р. на суму 203200 грн. 16 коп. та доповнення до претензії № 620/1 від 18.02.2015 р. на суму втраченої вигоди 52588 грн. 92 коп., та на виконання вказаної претензії сплатило останньому 255789 грн. 08 коп. Позивач вважає, що він набув право регресної вимоги до відповідача та відповідно до ст.ст. 614, 924, 929, 932, 1166, 1191 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, Статуту автомобільного транспорту УРСР просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 255789 грн. 08 коп. на відшкодування шкоди в порядку регресу.
Відповідач не визнав позовні вимоги. У відзиві на позовну заяву зазначає, що, по-перше, відповідач не є стороною договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 001/13-пв від 22.08.2013 р., жодних правовідносин і взаємних господарських зобов'язань між ФОП ОСОБА_2 та АТ “УГМК” не виникало. Заявлена до стягнення втрачена вигода АТ “УГМК” у розмірі 52588 грн. 92 коп. відшкодуванню не підлягає, оскільки є не реальною, у зв'язку з тим, що між акціонерним товариством та ТОВ “ФОРЛІ” ніяких договірних відносин не виникало. Згідно доданого до позову листування суб'єктами господарювання не досягнуто згоди щодо основних умов поставки металопродукції. По-друге, договір-заявка № 1026645 від 06.10.2014 р. не містить ознак договору перевезення, мова йде про перевезення вантажу “орендованим автомобільним транспортом”, тобто про договір оренди. Крім того, відповідач зазначає, що цей договір-заявку він не підписував та стверджує, що цей договір є підробкою. По-третє, товарно-транспортна накладна, надана позивачем, не може розглядатися як належний доказ в підтвердження укладення договору, оскільки заповнена з суттєвими порушеннями, та не підтверджує, що перевізником в оскаржуваній операції виступав ФОП ОСОБА_2 По-четверте, право на відшкодування збитків належить власнику або особі, яка володіє іншим передбаченим законом правом на вантаж. Проте позивач не довів свого права на відшкодування збитків, а також факту заподіяння збитків саме йому, оскільки як вбачається з матеріалів справи вантажовідправником та вантажоодержувачем є АТ “УГМК”. По-п'яте, за приписами п. 15.1 Правил перевезення обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом. Проте акти у зв'язку з виявленням нестачі вантажу, позивачем не складалися. По-шосте, відповідач стверджує, що його вина у втраті вантажу відсутня, оскільки втрата вантажу сталася внаслідок злочинних дій третіх осіб, яким він не міг запобігти і усунення яких від нього не залежало. Вантаж вкрадено з промислового майданчика по вул. Вокзальній, 5 у м. Миколаєві після його розвантаження.
Третя особа - ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» - надала пояснення по суті спору. В поясненнях вказує, що в порушення п. 3.1.5 укладеного АТ «УГМК» та ТОВ «Укрінформтрейд» договору перевезення № 001/13-ПВ від 22.08.2013 р. передача вантажу МРФ АТ «УГМК» за адресою розвантаження: м.Миколаїв, вул. Вокзальна, 5 перевізником (експедитором) 08.10.2014 р. не відбулася (не забезпечена). В результаті АТ «УГМК» заподіяно шкоду у розмірі вартості втраченого вантажу 203200 грн. 16 коп. Відповідно до п. 6.5 договору ТОВ «Укрінформтрейд» несе відповідальність у випадку втрати вантажу. Крім того, АТ «УГМК» не отримало прибуток від реалізації продукції, що втрачена. Враховуючи викладене, АТ «УГМК» пред'явило претензію про відшкодування шкоди в сумі 203200 грн. 16 коп. і втраченої вигоди в сумі 52588 грн. 92 коп. Претензія товариством «Укрінформтрейд», яке є відповідальним перед АТ «УГМК» за недоставлений вантаж, як експедитор, задоволена в повному обсязі. Відшкодувавши збитки товариству «УГМК», товариство «Укрінформтрейд» в свою чергу отримало збитки в сумі 255789 грн. 08 коп., які йому має відшкодувати фізична особа - підприємець ОСОБА_2, так як з останнім товариство «Укрінформтрейд» уклало договір-заявку № 10226750 на перевезення вантажів орендованим автомобільним транспортом. Відповідно до зазначеної заявки ОСОБА_2 вказано водія ОСОБА_7 і транспортний засіб (автомобіль НОМЕР_1 та причеп АР7881ХТ). Таким чином, водій ОСОБА_7, якого залучив до перевезення ОСОБА_2 в місце розвантаження м. Миколаїв, вул. Вокзальна, 5, яке зазначене в товарно-транспортній накладній, не прибув і вантаж МРФ АТ «УГМК» для розвантаження 08.10.2014 р. не здав, що саме і підтверджується товарно-транспортною накладною.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:
22 серпня 2013 р. Приватним акціонерним товариством «Українська гірничо-металургійна компанія» (замовник, третя особа у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінформтрейд» (експедитор, позивач у справі) укладено договір № 001/13-ПВ перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого експедитор (перевізник) бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж (згідно з товарно-транспортною накладною) за маршрутами, відповідно до підписаних сторонами заявок, які є невід'ємною частиною договору, і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язується сплатити плату за перевезення вантажу. приймає на себе обов'язки за плату і за рахунок клієнта організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням та обробленням вантажів в міжнародному та/або регіональному сполученні.
Згідно п. 3.1.12 експедитор (перевізник) зобов'язався забезпечити збереження ватажу з моменту його прийняття для перевезення та до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на одержання вантажу особі.
Відповідно п. 6.2 договору № 001/13-ПВ експедитор (перевізник) несе повну матеріальну відповідальність за вантаж з моменту його отримання в пункті відправлення та до моменту видачі його вантажоодержувачу вказаному замовником. При цьому, експедитор (перевізник) відповідає за прийнятий до перевезення вантаж по кількісним параметрам, які вказані у товарно-транспортних накладних або інших супровідних документах та несе відповідальність у випадку втрати або пошкодження вантажу. Вартість вантажу визначається, виходячи з його ціни, вказаної у товарно-транспортній накладній або іншому документі, застосованому при здійсненні перевезення.
До договору перевезення № 001/13-ПВ його сторонами укладено доповнення (заявка на транспортування вантажу), в якому викладено всі відомості, необхідні для даного роду договорів (а.с. 12).
На виконання вказаного договору за товарно-транспортною накладною № Зп1 298/712 від 07.12.2014 р. товариством «Українська гірничо-металургійна компанія» передано перевізнику - ТОВ «Укрінформтрейд» - вантаж вартістю 203200 грн. 16 коп. для перевезення автомобілем НОМЕР_3/АР7881ХТ В зазначеній товарно-транспортній накладній пунктом розвантаження зазначено м. Миколаїв, вул. Вокзальна, 5.
Замовник по договору № 001/13-ПВ (третя особа у справі) зазначає, що в порушення п. 3.1.5 договору № 001/13-ПВ, яким передбачено, що експедитор (перевізник) зобов'язався забезпечити передачу вантажу вантажоодержувачу, який вказаний в супровідних документах, передача вантажу 08.10.2014 р. за адресою розвантаження м. Миколаїв, вул. Вокзальна, 5 не відбулася. Товариство «Українська гірничо-металургійна компанія» звернулося до товариства «Укрінформтрейд» з претензією № 4466 від 09.10.2014 р. та доповнення до претензії № 620/1 від 18.02.2015 р. про відшкодування вартості втраченого вантажу в розмірі 203200 грн. 16 коп. та втраченої вигоди в розмірі 52588 грн. 92 коп. Платіжними доручення № 1804 від 17.08.2015 р. № 1816 від 19.08.2015 р., № 1822 від 20.08.2015 р., № 1826 від 21.08.2015 р., № 1834 від 25.08.2015 р. товариство «Укрінформтрейд» перерахувало товариству «Українська гірничо-металургійна компанія» грошові кошти на відшкодування завданої шкоди за втрату вантажу в розмірі 255789 грн. 08 коп.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підстави позову - це фактичні обставини з посиланням на конкретну норму матеріального права, на яких ґрунтується вимога позивача.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, які необхідні для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку. Захист немайнового чи майнового права або законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від вчинення певних дій.
Спірні взаємовідносини підлягають правовому регулюванню глав 64, 65, 51 ЦК України, глави 32 ГК України, Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Звернувшись з даним позовом позивач зазначає, що оскільки ним відшкодовано збитки за втрату вантажу, яка сталася з вини залученої до перевезення особи (відповідача), товариство «Укрінформтрейд» набуло право регресної вимоги до ФОП ОСОБА_2 в порядку ст. 1191 ЦК України, мотивуючи тим, що неналежне виконання зобов'язань відповідачем спричинило збитки у вигляді відшкодування вартості вантажу.
Суд зазначає, що для розгляду даного спору по суті необхідно встановити характер правовідносин, що склалися між сторонами спору; обсяг зобов'язань, прийнятих сторонами в спірних правовідносинах; вирішити питання про наявність в діях відповідача порушень, з якими позивач пов'язує своє право на відшкодування збитків в порядку регресу.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складення транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Стаття 920 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
За умовами договору перевезення № 001-13-ПВ від 22.08.2013 р. та доповненням до нього ТОВ «Укрінформтрейд» (позивач по справі) виступив експедитором (перевізником). Умовами вказаного договору не передбачено можливість залучення до виконання послуг третіх осіб.
Відповідно до статті 932 Цивільного кодексу України , експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Взаємовідносини сторін в зазначеному випадку окремо регулюються Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність». За визначенням термінів, викладених в Законі України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор (транспортний експедитор) - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; перевізником є юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або ж іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.
Позивач вказує, що у спірних відносинах з ФОП ОСОБА_2 він виконував функцію експедитора - організовував перевезення, уклавши договір перевезення з ФОП ОСОБА_2. На підтвердження саме такого виду договірних відносин позивач посилається на договір заявку № 1026645 від 06.10.2014 р. та товарно-транспортну накладну № Зп1 298/712 від 07.10.2014 р.
Позивач зазначає, що за умовами договору-заявки № 1026645 виконавець (ФОП ОСОБА_2) зобов'язався надати послуги з перевезення вантажу автомобілем НОМЕР_3/АР7881ХТ вагою 20 тон, дата завантаження 06.10.2014 р., дата відвантаження 08.10.2014 р. за адресою м.Миколаїв, вул. Вокзальна, б. 5. Згідно п. 4 договору заявки № 1026645 виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження ватажу від повної або часткової втрати, пошкодження при перевезені в розмірі фактичної шкоди.
Відповідач заперечив укладення з позивачем вказаного ним договору-заявки №1026645 та зазначив що ним не підписувався такий договір та в оригіналі такого договору не існує.
До матеріалів справи позивачем додано завірену копію договору заявки № 1026645 (а.с. 13).
Суд зазначає, що у відповідності до ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу суду.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка проявляється в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
На вимогу суду позивач не надав оригіналу договору-заявки № 1026645 від 06.10.2014р. Відповідач заперечує існування такого договору.
За зазначених обставин, суд не може прийняти додану до матеріалів справи копію договору заявки № 1026645 від 06.10.2014 р. як допустимий доказ на підтвердження обставин, на які посилається позивач. За відсутності оригіналу документу, щодо існування якого виникла спірна ситуація, суд позбавлений можливості призначити судову почеркознавчу експертизу.
Крім того, позивач посилається на товарно-транспортну накладну № Зп1 298/712 від 07.10.2014 р., яка, на його думку, підтверджує наявність правовідносин позивача та відповідача саме щодо транспортного перевезення, оскільки перевезення здійснювалося на автомобілі, належному відповідачу, та водієм ОСОБА_7, який перебуває в трудових відносинах з відповідачем.
Як пояснив ФОП ОСОБА_2 автомобіль, яким здійснювалося перевезення, був орендований позивачем. Водій вказаного автомобіля дійсно є найманим працівником за трудовим договором від 24.10.2011 р., в даному випадку він виконував свої обов'язки водія, керував його діями в режимі телефонного зв'язку представник товариства «Укрінформтрейд», в тому числі й щодо місця розвантаження.
Як вбачається, товарно-транспортна накладна № Зп1 298/712 від 07.10.2014 р., не містить будь-яких реквізитів ФОП ОСОБА_2 в якості перевізника. Тобто, не є підтвердженням існування письмового договору між позивачем та відповідачем.
Таким чином, суд не вбачає передбачених законом підстав вважати ФОП ОСОБА_2 у спірних відносинах «перевізником» з правами та обов'язками, що встановлені главою 64 ЦК України та Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
При цьому, факт перебування водія ОСОБА_7 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 не спростовує доводів відповідача щодо надання товариству «Укрінформтрейд» автомобіля НОМЕР_3/АР7881ХТ в орендне користування без укладання договору перевезення. Зокрема договір-заявка № 1026645 від 06.10.2014 р., на яку посилається позивач також містить відповідне застереження, а саме: на час здійснення перевезення автотранспорт виконавця використовується замовником на умовах оренди без урахування заробітної плати водія. Законодавство, що регулює відносини оренди транспортного засобу не передбачає такого обсягу відповідальності, про який заявляє позивач стосовно відповідача.
Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Таким чином, суд приходить до висновку, що транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажу у даному випадку виконував позивач - ТОВ «Укрінформтрейд», що передбачає його відповідальність у відповідності до ст. 924 ЦК України.
Як свідчать вивчені матеріали, вантаж не був вручений вантажоодержувачу і товариство «Укрінформтрейд», визнавши себе відповідальним за втрату вантажу, внаслідок недогляду відшкодувало його вартість та упущену вигоду замовнику перевезення - товариству «УГМК», відповідно до умов договору перевезення № 001/13-ПВ та приписів законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Пунктом 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України , збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.
Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та збитками.
При цьому важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у позивача та протиправними діями відповідача, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії.
Згідно з приписами статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому під збитками розуміються витрати, зроблені управною стороною, втрата або пошкодження її майна.
Відшкодування збитків є одним із способів відшкодування майнової шкоди.
Що стосується зворотних (регресних) вимог позивача, то суд зазначає, що стаття 1191 ЦК України, передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 08.07.1992 р. №6 (з подальшими змінами), з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.
Під правом зворотної вимоги розуміється право особи, що відшкодувала шкоду, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого завдано шкоди. Зазначене правило застосовується у випадках, коли завдавач шкоди та особа, яка несе відповідальність за завдану шкоду, не збігаються в одній особі.
Таким чином, судом не встановлено факту порушень зобов'язань відповідачем, про які заявляє товариство «Укрінформтрейд», а позивачем не доведено у встановленому порядку вини ФОП ОСОБА_2 чи його водія у втраті вантажу.
Оцінивши у сукупності зібрані у справі письмові докази, пояснення представників сторін та обставини справи, суд не вважає доведеними підстави, про які заявляє позивач, для відшкодування збитків в порядку регресу, внаслідок чого у задоволенні позову з заявлених предмету та підстав відмовляється.
Судові витрати відносяться на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд
В позові відмовити.
Повне рішення складено 24 грудня 2015 року.
Суддя І.А. Попова