про повернення позовної заяви
23.12.2015 Справа № 908/6229/15
Суддя Носівець Вікторія Вікторівна розглянувши матеріали
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Промавтоматика-Сервіс» (69089, м. Запоріжжя, вул. Алуштинська, 37; фактична адреса: 69089, м. Запоріжжя, вул. Блюхера, 4-б)
до відповідача: комунального підприємства «Управління капітального будівництва» (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 60-Б)
про: 1. визнання недійсним рішення КП «Управління капітального будівництва» від 10.11.2015 р. про відміну відкритих торгів на закупівлю робіт «Капітальний ремонт житлового будинку по вул. Кремлівська, 65, в місті Запоріжжя», оформлене протоколом № 3/48 від 10.11.2015 р;
2. зобов'язання КП «Управління капітального будівництва» укласти з ТОВ «Промавтоматика-Сервіс» договір підряду на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт «Капітальний ремонт житлового будинку по вул. Кремлівська, 65, в місті Запоріжжя» в редакції, що надається на підставі протоколу від 30.10.2015 р. про визначення переможця торгів (акцепт пропозиції учасника»;
Встановив, що позовні матеріали підлягають поверненню виходячи з наступного:
Згідно до ст.ст. 54 та 57 ГПК України зміст та форма позовної заяви повинні відповідати приписам вказаних норм законодавства. Позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування сторін, зміст позовних вимог та виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство на підставі якого подається позов, ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності.
У позовній заяві мають бути зазначені норми права на підставі яких подається позов. У позовній заяві необхідно зазначити докази, які підтверджують певні юридичні факти та обставини з викладенням їх суті. Отже, зазначені обставини необхідно не лише зазначити, а й обґрунтувати відповідним чином, що випливає зі змісту ст. 33 ГПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем ставляться вимоги про зобов'язання відповідача укласти договір підряду на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт.
Позивач ані в тексті позовної заяви, ані в прохальній частині позову не навів редакцію договору, якій суд повинен надати оцінку відповідності приписам діючого законодавства та в якій його слід укласти.
Про факт відсутності копії проекту договору працівниками канцелярії господарського суду Запорізької області складено Акт від 23.12.2015 р.
Положеннями ст. 181 ГК України визначений загальний порядок укладання господарських договорів, а ст. 187 ГК України визначений порядок укладання господарських договорів за рішенням суду, виходячи з яких законодавець визначає способи захисту прав та законних інтересів під час укладання договорів, а саме: укладення договору в запропонованій редакції або врегулювання розбіжностей між сторонами, які виникли під час укладання договору.
У статті 15 ЦК України вказано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом, передбачені ст. 16 ЦК України.
Зокрема, статтею 16 ЦК України (яка в свою чергу кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України) закріплений перелік способів такого захисту цивільних прав та інтересів. Ними є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Позов - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд або інший орган цивільної юрисдикції про захист порушеного, оспореного чи невизнаного права або інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі.
Предмет позову - це частина позову, яка складає матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені у ст. 16 ЦК України.
Під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення. Спосіб захисту права, по суті, являє собою ту безпосередню мету, яку ставить перед собою суб'єкт права, вважаючи, що таким чином він зможе запобігти порушенню (чи оспорюванню) його прав і відновить понесенні втрати у зв'язку з порушенням його прав.
Зазначений спосіб захисту, який обраний позивачем (зобов'язати укласти), та знайшов своє відображення у позовних вимогах, не призводить до відновлення порушеного права, оскільки захист майнового або немайнового права чи законного інтересу - це введення в дію системи правових та організаційно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації цих прав та недопущення їх порушень, що, в свою чергу, відбувається, зокрема, шляхом прийняття судом рішення про укладення договору в певній редакції тощо. Рішення суду про зобов'язання відповідача укласти спірний договір, тоді як останній ухиляється від його укладення/підписання, не зможе бути виконано примусово, натомість рішення суду про укладення договору в певній редакції не потребує додаткових примусових дій по його виконанню органами ДВС.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога.
Згідно з ч. 3 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Статтею 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
У відповідності до п. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
За ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, відповідно до приписів ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру дорівнює 2 (два) відсотки ціни позову, але не менше 1,5 (півтора) розміру мінімальної заробітної плати (1218,00 грн.) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (182700,00 грн.), за подання позовної заяви не майнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (1218,00 грн.) станом на 1 січня 2015 р.
Зі змісту позовної заяви вих. № 1/221215 від 22.12.2015 р. слідує, що позивачем ставляться дві вимоги немайнового характеру.
Таким чином, позивач, враховуючи норми матеріального та процесуального права, повинен надати суду докази сплати судового збору в установлених законом розмірі та порядку виходячи із кількості вимог - в сумі 2436,00 грн.
Наданий позивачем позов вих. № 1/221215 від 22.12.2015 р. містить квитанцію № 4 від 26.11.2015 р. про сплату судового збору у розмірі 1218,00 грн. Інших доказів сплати судового збору до позовних матеріалів не додано.
З огляду на вищевикладене слідує, що позивач недотримався положень Закону України «Про судовий збір» та Господарського процесуального кодексу України, а саме не додав до позову доказів сплати судового збору в установленому Законом розмірі.
Невиконання позивачем приписів ст. 57 ГПК України щодо сплати судового збору за поставлені позовні вимоги є процесуальною економією, яка веде до недоотримання державним бюджетом судового збору за розгляд господарським судом двох немайнових спорів.
З огляду на вищевикладене слідує, що позивач недотримався положень Закону України «Про судовий збір» та Господарського процесуального кодексу України, а саме не надав до позову доказів сплати судового збору в установленому Законом розмірі.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у відповідності до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею у господарський суд у загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись ст. 54, 57, п. 3, 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву з додатками повернути позивачу без розгляду.
Додаток: на 47 аркушах, в тому числі оригінали квитанції № 4 від 26.11.2015 р. про сплату судового збору у розмірі 1218,00 грн., фіскального чеку № 0081479 0069975 від 22 грудня 2015 р. та опису вкладення від 22.12.2015 р.
Суддя В.В. Носівець