про повернення позовної заяви
28.12.15р. Справа № 904/11078/15
Суддя Воронько В.Д. , розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛЕМЗ", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЕЛЕКТРООБРІЙ", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
про визнання правочинів недійсними та повернення грошових коштів
Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛЕМЗ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЕЛЕКТРООБРІЙ", (далі - відповідач) про визнання правочинів недійсними, стягнення грошових коштів у сумі 56001,00 грн, збитків у сумі 10200,00 грн та моральної шкоди у сумі 10000,00 грн.
Відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позовна заява повинна відповідати формі та змісту, встановлених розділом VІІІ ГПК України.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Вимогами даного позову, як зазначено вище, є визнання правочинів недійсними та стягнення грошових коштів, однак немайнові вимоги викладені альтернативно та не зазначено які саме правочини слід визнати недійсними, крім того щодо майнової вимоги, то ані розрахунку ціни позову, ані розрахунку збитків та доказів понесення моральної шкоди позивач не надав.
Так, у прохальній частині позовної заяви зазначено про визнання недійсними правочинів у випадках 1 та 2, що є вимогою немайнового характеру, але таке викладення позовної заяви є не зрозумілим, оскільки з тексту позовної заяви слідує, що випадками 1 і 2 є факти перерахування відповідачу передоплати.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів).
Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею у відповідності до приписів ст.55 ГПК України.
Однак, щоб підтвердити або спростувати правильність заявленої позивачем вимоги, суду потрібно дослідити належним чином обґрунтований розрахунок стягуваної суми, а також всі обставини та докази на яких ґрунтується позовна вимога.
Як зазначено вище, позивачем взагалі не подано розрахунку ціни позову та не зазначено про які саме правочини йдеться.
Суд не має право самостійно за позивача складати відповідний розрахунок ціни позову, оскільки враховуючи приписи ст.42 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також у відповідності до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Отже, позивачем у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Підстава позову - це обставини, що тягнуть певні правові наслідки, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересів. Правильне встановлення підстав позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Обставини справи - це зовнішні фактори, що характеризують виявлене порушення прав і законних інтересів та особу, що вчинила дії в їх порушенні.
Такі обставини в позовній заяві слід не лише зазначати, а й обґрунтовувати відповідним чином, що випливає зі змісту ст. 33 ГПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач повинен довести факти, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову.
Частиною 1 ст. 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, з тексту позовної заяви не вбачається, які правочини слід визнати недійсними та яким чином розраховані вимоги матеріального характеру.
Відповідно до п. 3 ст. 63 ГПУ України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Така сама позиція викладена також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" абзацом 6 підпункту 3.5 пункту 3, якого зазначено, що підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. Господарський суд повертає позовну заяву, що не містить обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.63 ГПК України суд повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Згідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому відношенні до ціни позову та у фіксовану розмірі.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що ставки судового збору встановлюються в таких розмірах: із позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат; із позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
З 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про державний бюджет України на 2015 рік", яким мінімальна заробітна плата з 01 січня 2015 року встановлена у розмірі 1218 грн 00 коп.
Абзацом 1 пп.2.10 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті, як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Позивачем в порушення приписів п.4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України додана квитанція № 14846917 від 22.12.2015 про перерахування судового збору у сумі 1218,00 грн), тобто лише за однією вимогою майнового характеру, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст.63 та ст.86 Господарського процесуального кодексу країни, суд
Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Позовні матеріали на 52 аркушах, у тому числі оригінал квитанції № 14846917 від 22.12.2015 про сплату судового збору у сумі 1218,00 грн, повернути заявнику.
Додаток (тільки заявнику): на "52" аркушах та конверт.
Суддя ОСОБА_1