про повернення позовної заяви
28.12.15р. Справа № 904/10996/15
Суддя Рудь І.А. , розглянувши матеріали
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство „Феміда плюс”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 38 505 грн. 19 коп.
Стаття 63 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує суддю, який вирішує питання про прийняття позовної заяви, повернути позовну заяву з підстав неправильного оформлення позовної заяви та доданих до неї документів.
Суд досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не вивчаючи питання по суті позовних вимог.
Позовна заява підлягає поверненню, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам статей 54 - 58 Господарського процесуального кодексу України.
Стаття 65 Кодексу визначає дії судді з підготовки справи до розгляду, які полягають у здійсненні певних заходів і процесуальних дій, спрямованих на правильне і своєчасне вирішення спору.
Суддя самостійно на власний розсуд визначає, які саме дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, а також тих клопотань, що подані позивачем разом із позовною заявою.
Статтею 38 Кодексу визначено обов'язок суду витребувати документи і матеріали, які є необхідними для вирішення спору.
Позовна заява № 10-12-08868 від 21.12.2015р. підлягає поверненню без розгляду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу до позовної заяви додаються документи на підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015р. № 484-VІІІ) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір” (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015р. № 484-VІІІ) встановлені ставки судового збору, а саме: за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
В порушення вказаних вимог, позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору.
Водночас, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області разом з позовною заявою надало клопотання про звільнення від сплати судового збору від 21.12.2015р. № 10-12-08872, мотивоване тим, що станом на 16.12.2015р. на рахунку позивача для сплати судового збору (КЕКВ 2800 „Інші поточні видатки”) не достатньо коштів для сплати судового збору.
Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, господарський суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Єдиною підставою для вчинення судом дій, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування документально підтверджених обставин щодо майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, тобто обґрунтування пов'язаних з цим обставин покладається на заінтересовану сторону (п. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013).
Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору при врахуванні майнового стану заявника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази в розумінні ст. 36 ГПК України.
Статтею 129 Конституції України визначено як однією із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Наведені заявником обставини не мають характеру виключних, з огляду на що, клопотання про звільнення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Виходячи з викладеного позовна заява з доданими матеріалами підлягає поверненню без розгляду.
Керуючись п. 4 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Додаток на 24 арк.; клопотання від 21.12.2015р. № 10-12-08872 з додатком на 6 арк.
Суддя ОСОБА_1