21.12.15р. Справа № 904/9209/15
За позовом Будинкоуправління №1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району Дніпропетровської області
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ", м. Дніпропетровськ
про усунення перешкод у користуванні майном
Суддя Мартинюк С.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 29д від 06.11.2015 року, представник;
від відповідач: ОСОБА_2, дов. № 57 від 25.05.2015 року, представник;
Будинкоуправління №1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району Дніпропетровської області звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ", м. Дніпропетровськ про усунення перешкод у користуванні майном.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно використовує приміщення по вул. Танкова 23/1 (кв.2,4) смт. Гвардійське, яке перебуває у власності позивача.
Відповідач надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просить відмовити з посиланням на те, що позивач не є власником спірного приміщення, а відтак не має права на звернення до господарського суду із позовом про усунення перешкод у користуванні майном.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.
В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 21.12.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
09 вересня 2013 року було оформлено Акт державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області щодо результатів ревізії фінансово-господарської діяльності Будинкоуправління №1 Гвардійської КЕЧ району, згідно якого встановлені факт безоплатного використання нежитлового приміщення по вул. Танкова буд. 23/1 (Дніпропетровської обл., Новомосковський район, смт. Гвардійське), яке перебуває на балансі в БУ №1.
Відповідно до акту перевірки використання земельної ділянки складеного комісією позивача, було проведено обстеження спірного нежитлового приміщення, та встановлено, що доступ представників будинкоуправління до будівлі немає, а за адресою вул. Танкова 23/1 встановлено розміщення газової дільниці Новомосковського УЕГГ, що займає земельну ділянку загальною площею - 510 м2, в тому числі під будівлю - 86,94 м2.
Керівництво позивача зверталось до Новомосковського УЕГГ ПАТ «Дніпропетровськгаз» з претензіями та вимогами, щодо звільнення зайнятої будівлі, або укладення договору оренди та відшкодування земельного податку.
Листом від 19.01.2011 р. за № 11/2-115 керівництво Новомосковського УЕГГ надало згоду на укладання договору оренди, але листом за № 11/2-249 від 03.03.2012р. відмовилось, посилаючись на акт прийому-передачі від 28.10.1980р. повідомило, що будівля належить Новомосковському УЕГГ ПАТ "Дніпропетровськгаз".
З метою встановлення власника спірного приміщення, до реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції в Дніпропетровській області було направлено запит про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за об'єктом що розташований в Новомосковському р-н., смт. Гвардійське, вул. Танкова, буд. 23.
За вказаною адресою у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у Державному реєстрі іпотек, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні.
В довідці зустрічної звірки ДФІ та Новомосковського УЕГГ від 19.08.2013 року встановлено, що на балансі Новомосковського УБГГ нежитлове приміщення за адресою: смт Гвардійське, вул. Танкова - 23 не знаходиться.
Господарський суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі статтею 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно статті 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 133 ГК України, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.
Згідно з частинами 1, 4 статті 147 ГК України, майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Суд вважає за необхідне вказати, що право власності - це передбачене й гарантоване законом право власника здійснювати володіння, користування та розпоряджання щодо належного йому майна на свій розсуд, якщо інше не передбачено законом. Тобто особам (фізичним або юридичним) заборонено порушувати таке право і створювати перешкоди в його здійсненні.
Відповідно до частини 2 статті 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
В силу положень статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Суд зазначає, що право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном шляхом подачі до суду негаторного позову.
Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Предмет негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника).
З цього приводу, суд зазначає, що усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу, фактично передбачає покладення на відповідача обов'язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення. Якщо ж на момент подання негаторного позову вчинення перешкод у користуванні майном припинилося, то підстав для його задоволення немає.
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод (наприклад, шляхом знесення неправомірно збудованих споруд, про припинення ремонтних робіт в сусідній квартирі, виселення громадян із належних йому на праві власності приміщень тощо).
ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 26.08.1967р. №807, ОСОБА_3 Міністрів УРСР від 05.11.1967р. №731 «Про заходи по поліпшенню експлуатації житлового фонду і об'єктів комунального господарства» було зобов'язано передати з балансів житлово-експлуатаційних організацій на баланси відповідних комунальних підприємств водопроводні, каналізаційні, теплофікаційні, газові і електричні мережі та обладнання, що знаходяться поза будинками, з віднесенням всіх видатків по їх експлуатації за рахунок зазначених підприємств.
На підставі Акту приймання-передачі основних і оборотних фондів від 16.10.1980 року, керівництвом Виробничого об'єднання газового господарства "Дніпропетровськгаз" було видано наказ №26 від 03.03.1981р., яким наказано Новомосковському управлінню газового господарства прийняти газове господарство.
Разом із газовим господарством передано було і спірне приміщення, що видно із тексту вищевказаного акту - приймння передачі.
Факт передачі спірного приміщення по вул. Танкова, 23 смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області підтверджено довідкою Гвардійської Квартирно-експлуатаційної частини району від 10.12.2011р. № 2993, яка підписана Начальником Гвардійської КЕЧ району полковником ОСОБА_4
Таким чином, спірне майно вибуло із володіння позивача правомірно, а позивач належними та допустимими доказами не довів суду, що він на момент подачі позову є власником або титульним володільцем спірного приміщення, і відповідно, що він вправі вимагати усунення перешкод у користуванні цим майном.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати в порядку ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позовних вимог -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 28.12.2015 року.
Суддя ОСОБА_5