23.12.15р. Справа № 916/3904/15
Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Левицькій К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Одеса
до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору банківського обслуговування
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 855-О від 07.03.2014 р.
СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 м. Одеса звернулась до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» м. Дніпропетровськ з позовом про визнання недійсним договору банківського обслуговування №б/н від 01.10.2013р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на відсутність договору банківського обслуговування, викладеного у формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого печатками; відсутність доказів підписання клієнтом окремо Угод та Правил надання банківських послуг, ОСОБА_3 банка; неможливість встановлення автентичності текстів вказаних документів, що існували на момент укладення договору, з тими, що розміщені на відповідному сайті станом на сьогоднішній день.
Посилаючись на положення статті 1055 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 115 Цивільного кодексу України, позивач зазначає про нікчемність укладеного між сторонами змішаного договору банківського рахунку.
На думку позивача, встановлення кредитного ліміту за рахунком не є погодженням між сторонами розміру грошової суми, яка передається за договором (сумою кредиту).
З огляду на зміст частини 2 статті 345 Господарського кодексу України, позивач вказує, що з аналізу заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відтисків печатки вбачається, що вона не містить істотних умов, необхідних для укладення кредитного договору.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.09.2015р. було прийнято позовну заяву до розгляду, порушення провадження у справі та призначене судове засідання.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.10.2015р. справу №916/3904/15 було направлено до господарського суду Дніпропетровської області за підсудністю.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015р. справу №916/3904/15 прийнято до провадження та призначене судове засідання на 24.11.2015р. Через неявку позивача, розгляд справи відкладався на 09.12.2015р. та 23.12.2015р.
В судовому засіданні від 09.12.2015р. представник відповідача надав відзив про незгоду в повному обсязі з позовними вимогами.
Відповідач зазначає, що 01.10.2013р. позивач приєднався до «ОСОБА_4 та правил надання банківських послуг». Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом з заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 01.10.2013р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.
Відповідно до умов договору від 01.10.2013р. позивачу було відкрито в ПАТ КБ «Приватбанк» поточний рахунок №26008054401257. Після укладення договору позивач почав активно користуватись послугою «гарантований платіж», який надавався банком для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами.
Посилаючись на виписки по рахунках, відповідач зазначає, що позивач неодноразово користувався вказаною послугою на підставі відповідних заявок. Внаслідок непогашення заборгованості за кредитом станом на 08.07.2015р. виникла заборгованість у позивача перед відповідачем в загальному розмірі 376196грн.40коп.
За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно із ч.4 статті 89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом..
Частиною 1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням позивача на теперішній час є: 65012, АДРЕСА_1.
З метою виконання приписів Господарського процесуального кодексу України на вказану адресу судом було скеровано ухвали від 05.11.2015р., від 24.11.2015р. від 09.12.2015р. з метою повідомлення позивача про час та місце розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, поштові відправлення були повернені органом поштового зв'язку з приміткою «За спливом строку зберігання»
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
На день розгляду справи у судовому засіданні 23.12.2015р. будь-яких письмових заяв та клопотань від позивача щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Враховуючи, що від позивача повідомлення щодо неможливості участі у судовому засіданні 23.12.2015р. до господарського суду Дніпропетровської області не надходило, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
При цьому, згідно зі статтею 38 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Заслухавши доводи відповідача, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.
01.10.2013р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 заявою приєдналася до ОСОБА_4 та правил надання банківських послуг, ОСОБА_3 банку, що розміщені в мережі Інтеренет на сайті www.privatbank.ua, шляхом реєстрації заяви через систему інтернет-клієнт-банкінг, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 01.10.2013р. та взяла на себе зобов'язання його виконувати.
Заява, надана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 01.10.2013р. ПАТ КБ «Приватбанк», підписана позивачем електронним цифровим підписом в системі інтернет-клієнт- банк Приват24.
Зі змісту даної заяви вбачається, що клієнт (позивач), підписавши цю заяву, погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_4), розташованими на сайті банку www.privatbank.ua, які разом з цією заявою складають договір.
Розділом 3.2.2. зазначених ОСОБА_4 регламентований порядок надання кредиту за послугою «Гарантований платіж». Послугу «Гарантований платіж» ПАТ КБ «Приватбанк» надає, для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і ПАТ КБ «Приватбанк» (далі - послуга).
Послуга надається у вигляді виконання ПАТ КБ «Приватбанк» заявок на договірне списання коштів (далі - «гарантований платіж» або «заявка»), згідно якої клієнт доручає ПАТ КБ «Приватбанк» зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається ПАТ КБ «Приватбанк» як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п. 3.1.1.73 ОСОБА_4).
Відповідно до п. 3.1.1.74 ОСОБА_4 - обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/ кредитних/ змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу.
Після отримання ПАТ КБ «Приватбанк» за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки (системи Internet Banking Приват24 - офіційний канал зв'язку між банком та клієнтом відповідно до п. 1.1.1.91 ОСОБА_4), ПАТ КБ «Приватбанк» розглядає її на предмет надання або відмови у наданні послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.1.1.75 ОСОБА_4).
Згідно із частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору. Як встановлено її положеннями, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 633 Цивільного кодексу України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 634 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). ОСОБА_4 публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1, ст.634 Цивільного кодексу України).
Нормами «ОСОБА_4 та Правил надання банківських послуг» встановлено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання електронно-цифровим підписом усіма його сторонами. Даний договір договору вступає в силу з моменту підписання цього договору, в іншій частині з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання кредиту в рамках вказаних у них сум, та діє в обсязі перерахованих грошових коштів до повного виконання зобов'язань сторонами по цьому договору.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Статтею 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» встановлено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
На підставі підписаних цифровим підписом позивача заявок на гарантований платіж (доручень на договірне списання) №142 від 01.10.2013р. на суму 10000грн., №144 від 01.10.2013р. на суму 10000грн., №145 від 01.10.2013р. на суму 10000грн., №143 від 01.10.2013р. на суму 15000грн., №175 від 26.10.2013р. на суму 9332грн., №176 від 26.10.2013р. на суму 8995грн., №177 від 26.10.2013р. на суму 13125грн., №178 від 26.10.2013р. на суму 13125грн., №189 від 20.11.2013р. на суму 15000грн., №188 від 20.11.2013р. на суму 18000грн., №190 від 20.11.2013р. на суму 17000грн., №201 від 05.12.2013р. на суму 38500грн., №227 від 23.12.2013р. на суму 8316грн., №242 від 27.12.2013р. на суму 37000грн., №243 від 27.12.2013р. на суму 28628грн., №248 від 08.01.2014р. на суму 15220грн., №249 від 13.01.2014р. на суму 27375грн., №250 від 13.01.2014р. на суму 18973грн., №256 від 23.01.2014р. на суму 27865грн., №289 від 25.04.2014р. на суму 28000грн., №259 від 27.01.2014р. на суму 29947грн., №265 від 06.02.2014р. на суму 19986грн., №266 від 06.02.2014р. на суму 27913грн., №270 від 14.02.2014р. на суму 37450грн., №271 від 14.02.2014р. на суму 22715грн., №274 від 27.02.2014р. на суму 35500грн., №287 від 14.04.2014р. на суму 36000грн.. №275 від 06.03.2014р. на суму 25000грн., №276 від 06.03.2014р. на суму 28000грн., №280 від 27.03.2014р. на суму 37500грн., №277 від 17.03.2014р. на суму 36500грн., №278 від 17.03.2014р. на суму 26000грн., №279 від 27.03.2014р. на суму 35500грн., відповідачем були проведені гарантійні платежі на відповідні рахунки, зазначені в заявках, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст.1055 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.345 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
В силу ст.1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Заява позивача від 01.10.2013р., а також "ОСОБА_4 та Правила надання банківських послуг" і «Тарифи Банку», розміщені в мережі Інтернет на сайті, разом складають договір банківського обслуговування та в їх сукупності визначають його істотні умови, в т.ч. і умови кредитування рахунку позивача, що свідчить про дотримання сторонами письмової форми правочину при укладенні кредитного договору.
Факт укладення договору було підтверджено сторонами шляхом прийняття до виконання його ОСОБА_4 (розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua): позивач надавав заявки на здійснення гарантованого платежу, відповідач виконував розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка, проводив інші операції за рахунком, надавав грошові кошти (кредит) позивачу в межах встановлених лімітів та на умовах, розташованих на сайті банку.
ОСОБА_4 був доступним для позивача (сайт www.privatbank.ua викладено трьома мовами: російською, українською та англійською; мова сайту та мова документів змінюється натисканням відповідного посилання, яке розташоване у верхньому правому куті стартової сторінки) і позивач був з ними ознайомлений, про що свідчить його підпис на заяві від 01.10.2013р.
ОСОБА_4 містять всі суттєві умови договору, передбачені чинним законодавством для даного типу договорів. Таким чином, договір укладено в належній формі та у встановленому законом порядку.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.
Позивачем не надано належних доводів та не наведено наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, не доведено в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Враховуючи вищевикладене, те, що ОСОБА_4 і Правила надання банківських послуг містять всі істотні умови кредитного договору, суд не вбачає правових підстав для визнання недійсним договору.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, статтями ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 38, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Одеса до Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» м. Дніпропетровськ про визнання недійсним договору банківського обслуговування №б/н від 01.10.2013р. - відмовити.
В судовому засіданні від 23.12.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст підписаний 28.12.2015р.
Суддя ОСОБА_5