22.12.15р. Справа № 904/9400/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехно Капітал", м. Дніпропетровськ
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвестгруп", м. Дніпропетровськ
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", м. Київ
про визнання такою, що припинена з 24.03.2014 року, поруку за договором поруки від 21.05.2013 року №UA128L-13-04S1
Суддя Мельниченко І.Ф.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 23 від 20.07.15 р., представник;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: ОСОБА_2, дов. б/н від 14.12.15 р., представник.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехно Капітал" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про визнання такою, що припинена з 24.03.2014 року, поруку за договором поруки від 21.05.2013 року № UA128L-13-04S1.
Перший відповідач відзив на позовну заяву не надав, його повноважний представник в судове засідання не з'явився.
Останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, з огляду на наступне.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
Крім того, особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. (див. Постанову Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із електронного витягу з сайту «Укрпошта», поштове відправлення, в якому містилась ухвала господарського суду про відкладення розгляду справи № 904/9400/15, надійшло 21.12.15 р. до відділення зв'язку Дніпропетровськ 101, проте, на даний час не вручене.
Поштові відправлення, в яких містились інші процесуальні документи суду, які були направлені на адресу першого відповідача, були повернуті підприємством зв'язку з поміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 60-63).
Таким чином, господарський суд вважає, що перший відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
Другий відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до п. 2 Договору поруки, позивач поручився за виконання зобов'язань боржника, які належать до сплати в даний момент або будуть належати до сплати у майбутньому відповідно до умов Договору, з урахуванням змін та доповнень до нього. Зважаючи на те, що зміна загального графіку лізингових платежів відбулась шляхом укладення Додаткової угоди до Договору лізингу, це не може вважатись збільшенням обсягу відповідальності поручителя без його згоди та відповідно бути підставою для визнання поруки припиненою.
10.12.15 р. від позивача надійшли заперечення на відзив другого відповідача, відповідно до якого позивач зазначає, що дійсно до Договору лізингу сторони можуть вносити зміни та доповнення, проте, Договором поруки не передбачено, що такі зміни не потребують отримання згоди Поручителя.
22.12.15 року в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
21.05.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (Другий відповідач; лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга Інвестгруп» (Перший відповідач; лізингоотримувач) укладено Договір фінансового лізингу № UA128L-13-04 (далі - Основний договір).
Згідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до п. 2.1. Основного договору, Лізингодавець зобов'язується придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у Додатку № 1 до Договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницький цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у Договорі й Загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до Лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених загальними умовами.
В п. 4.1. Основного договору сторони встановили, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача) та процентів.
Згідно п. 4.5. Основного договору, лізингоодержувач сплачує Лізингові платежу в розмірі, передбаченому додатком № 3 до Договору, збільшеному відповідно до п. 4.4. Договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів.
Відповідно до Додатку № 3 до Основного договору, загальна сума лізингових платежів, яка підлягає до сплати, складає 197 751, 96 доларів США, що еквівалентно 1 614 051, 50 грн.
24.03.14 р. сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Основного договору, відповідно до якої уточнили загальний графік лізингових платежів.
Відповідно до нового графіку, загальна сума лізингових платежів склала 198 769, 33 доларів США, що еквівалентно 1 622 355, 28 грн.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
В забезпечення виконання зобов'язань першого відповідача за Основним договором, 21.05.13 р. між ТОВ «Ліга ОСОБА_3» (Боржник), ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністью «Укртехно Капітал» (Позивач; поручитель) укладено Договір поруки № UA128L-13-04S1 (далі - Договір поруки).
Стаття 553 ЦК України передбачає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
В п. 2.1. Договору поруки сторони встановили, що цей Договір є забезпечення Поручителем виконання зобов'язань Боржником за Договором лізингу зі сплати на користь Кредитора лізингових платежів на загальну суму, що складає 197 751, 96 доларів США та 96 центів, що за максимальним курсом продажу долара СГА на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення Договору становить 1 614 051, 50 грн., а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань Боржником, передбачених умовами Договору лізингу.
Поручитель цим у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується як поручитель сплатити Кредиторові на першу вимогу Кредитора у разі невиконання або неналежного виконання Боржником своїх зобов'язань у терміни і на умовах, передбачених Договором фінансового лізингу, суму основного боргу (лізингові платежі та викупна ціна), і всі інші грошові суми та всі інші зобов'язання, які належить до сплати і підлягають виконанню в будь -який час у майбутньому відповідно до умов Договору лізингу, з урахуванням змін та доповнень до нього.
Звертаючись із даним позовом, позивач посилається на те, що кредитор та боржник укладаючи Додаткову угоду № 2 до Основного договору фактично збільшили загальну суму лізингових платежів та відповідно збільшили обсяг відповідальності поручителя, що на думку останнього, є відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України підставою для припинення поруки позивача за укладеним Договором поруки з моменту укладення Додаткової угоди до Основного Договору.
Заявлені вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Закон не забороняє укладання договору поруки на забезпечення виконання зобов'язання, яке може виникнути в майбутньому.
Як зазначалось вище, в п. 2.1. Договору поруки сторони погодили, що Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за невиконання Боржником усіх його зобов'язань перед Кредитором, що виникли з Договору фінансового лізингу, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, з урахуванням змін та доповнень до нього.
Зазначена умова договору є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Зважаючи на те, що позивач поручився перед другим відповідачем за виконання першим відповідачем зобов'язань, що виникли на підставі Договору, або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому, зміна або уточнення загального графіку платежів, шляхом додаткових угод до договору не потребує згоди поручителя та не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача та визнання поруки припиненою.
Керуючись ст.ст. 546, 553, 559, 626, 651, 654 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено: 28.12.15 р.
Суддя ОСОБА_4