25 грудня 2015 року суддя судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва Невідома Т.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 липня 2001 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
№ апеляційного провадження: №22-ц/796/12385/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Кривов'яз А.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.
27 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Ленінградського районного суду м. Києва від 09 липня 2001 року у справі за позовом ОСОБА_2, до нього про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи її тим, що ухвалене у справі рішення є заочним, справу розглянуто у його відсутність, він не з'явився у судове засідання з поважних причин, крім того, при постановленні судового рішення судом не враховано ряд суттєвих обставин.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03 серпня 2015 року заяву ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 07 серпня 2015 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 серпня 2015 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 03 серпня 2015 року.
08 жовтня 2015 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу на рішення Ленінградського районного суду м. Києва від 09 липня 2001 року.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року відновлено втрачене провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Рішенням Ленінградського районного суду м. Києва від 9 липня 2001 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, шлюб між сторонами було розірвано на підставі ст.ст.38-40 КпШС України та ст.ст.15, 30, 62, 202 ЦПК України (1963 року).
Відповідно до діючого на час ухвалення рішення законодавства, а саме КпШС України шлюб вважався припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану (ст.44 КпШС України).
Судом встановлено, що розірвання даного шлюбу було зареєстровано відділом РАГС Святошинського РУЮ у м. Києві 26 березня 2002 року, про що свідчить актовий запис № 303.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 2 ЦПК України (2004 року) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії у часі.
Відповідно до п.1 Прикінцевих і перехідних положень ЦПК України 2004 року, цей Кодекс набирає чинності 01 січня 2005 року, але не раніше набрання чинності Кодексом Адміністративного судочинства України.
Пунктом 10 Прикінцевих і перехідних положень ЦПК України 2004 року визначено, що судові рішення, які ухвалені судом першої інстанції до набрання чинності цим Кодексом і не набрали законної сили, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку без подання заяви про апеляційне оскарження, якщо строк апеляційного оскарження відповідно до Цивільного процесуального кодексу України 1963 року не закінчився. Неоскаржені судові рішення, ухвалені судом першої інстанції до набрання чинності цим Кодексом, набирають законної сили у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України 1963 року.
Інститут заочного розгляду справи введено лише ЦПК України 2004 року.
Таким чином, діючим процесуальним цивільним законодавством не передбачено перегляд рішень, ухвалених відповідно до ЦПК України у редакції 1963 року, як заочних.
Відтак, рішення Ленінградського районного суду м. Києва від 9 липня 2001 року, як заочне, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Оскільки ЦПК України не передбачено можливості оскарження рішення, ухваленого судом першої інстанції до набрання чинності вказаним кодексом,як заочного рішення, то апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ленінградського районного суду м. Києва від 9 липня 2001 року підлягає поверненню заявнику.
Керуючись ст. 231, 232 ЦПК України, -
Повернути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінградського районного суду м. Києва від 09 липня 2001 року заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Т.О. Невідома