15 грудня 2015 року Справа № 910/15872/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій"
на рішеннявід 19.08.2015
господарського суду міста Києва
та на постанову від 09.11.2015
Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 910/15872/15
господарського суду міста Києва
за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій"
до1) Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АНСУ",
провизнання договору недійсним
В судове засідання прибули представники сторін:
позивачаГригоренко О.С. (дов. від 16.09.2015 № б/н); Тинна Д.С. (дов. від 16.09.2015 № б/н);
відповідача-1Слічна С.І. (дов. від 01.10.2015 № б/н);
відповідача-2Потапчук Н.О. (дов. від 02.06.2015 № б/н);
У червні 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Завод будівельних конструкцій" (надалі - ПАТ "Завод будівельних конструкцій") звернувся до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (надалі - ПАТ "Банк "Київська Русь", відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "АНСУ" (надалі - ТОВ "АНСУ", відповідач-2) про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 25/15-1 від 18.05.2015.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/15872/15 (суддя Якименко М.М.), у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 (колегія суддів: Жук Г.А. - головуючий, судді - Суховий В.Г., Мальченко А.О.), апеляційну скаргу ПАТ "Завод будівельних конструкцій" задоволено частково; рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №9 10/15872/15 змінено; резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції:
"1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним підпункт 3.4. пункту 3 Договору відступлення права вимоги №25/15-1 від 18.05.2015, укладеного між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "АНСУ", в частині набуття Новим кредитором права вимоги від боржника належного виконання грошового зобов'язання зі сплати коштів в сумі, що є компенсацією витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити."
Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанції, позивач - ПАТ "Завод будівельних конструкцій" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2015 скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами порушено норми процесуального та матеріального права, і зокрема, ст. ст. 512, 514 , 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з урахуванням яких не надано належної правової оцінки оспорюваному договору, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.
Відповідач-1 - ПАТ "Банк "Київська Русь" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу без задоволення. Відповідч-2 - ТОВ "АНСУ" у відзиві вказав на безпідставність доводів касаційної скарги, тому просив залишити оскаржувані судові акти без змін.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 25/15-1 від 18.05.2015, укладеного між ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова О.Ю. (Первісний кредитор) та ТОВ "АНСУ" (Новий кредитор), за умовами якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор передав Новому кредиторові, а Новий кредитор набув право грошової вимоги (в повному обсязі), належне Первісному кредитору, і стає кредитором за Кредитним договором №905-20/6-1 від 24.01.2006 з подальшими змінами внесеними Додатковими договорами від 07.07.2007, 22.11.2007, 31.01.2008, 01.07.2008, 21.11.2008, який укладено між Первісним кредитором та ЗАТ "Завод будівельних конструкцій". Свої вимоги обгрунтував тим, що зобов'язання, право вимоги виконання якого було відступлено, на момент укладання спірного договору припинене у зв'язку з повним виконанням постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 у справі № 5011-27/5037-2012; кірм того позивач не надавав своєї згоди на відступлення права вимоги за Кредитним договором де він Позичальником та спірний договір зі сторони відповідача-1 укладений неуповноважною особою, а тому в силу приписів ст. ст. 512, 514, 203, 215 Цивільного кодексу України та частини 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" такий правочин є недійсним.
Судами встановлено, що 24.01.2006 між Акціонерним банком "Київська Русь" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь") (Банк) та ЗАТ "Завод будівельних конструкцій" (перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Завод будівельних конструкцій") (Позичальник) укладений Кредитний договір № 905-20/6-1, за умовами якого (в редакції Договорів про внесення змін від 07.06.2007, від 22.11.2007, від 31.01.2008, від 07.07.2008 та від 21.11.2008) Банк відкриває Позичальнику відкличну кредитну лінію в розмірі 3780000,00 грн. строком з 24.01.2006 по 24.05.2010 зі сплатою з 01.12.2008 - 21 % відсоток річних; з 01.01.2009 - 23 % річних (до п. 2.1. Кредитного договору).
В забезпечення належного виконання Позичальником кредитних зобов'язань, 27.01.2006 між АБ "Київська Русь" (Іпотекодержатель) та ЗАТ "Завод будівельних конструкцій" (Іпотекодавець) укладений Іпотечний договір, за умовами якого Іпотекодавець передав Іпотекодержателю в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: майновий комплекс загальною площею 10394,30 кв. м, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 10, і складається з: блоку В (літери В, Д, Ж, К) загальною площею 2755,60 кв. м; блоку А столярний цех (літера А) загальною площею 2538,30 кв. м; блоку Б цех М/К (літера Б) загальною площею 2621,10 кв. м; блоку АБК (літера Г) загальною площею 1978,40 кв. м; прохідна (літера Е) загальною площею 35,20 кв. м; компресорна станція (літера И) загальною площею 100,40 кв. м; навіс над сушилкою (літера В) загальною площею 365,30 кв. м. За рахунок заставленого майна Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги по Кредитному договору у разі невиконання або неналежного виконання ЗАТ "Завод будівельних конструкцій" (Іпотекодавцем) умов договору кредиту (несвоєчасне погашення кредиту та/або частини кредиту); несплаті сум кредиту, відсотків за користування ним, тощо або при невиконанні умов цього Договору, або у випадках, передбачених законодавством України.
У зв'язку з неналежним виконанням Позичальником (позивачем у даній справі) своїх зобов'язань за Кредитним договором № 905-20/6-1 від 24.01.2006, на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 у справі № 5011-27/5037-2012, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2013, з ПАТ "Завод будівельних конструкцій" на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" стягнуто кредитну заборгованість у розмірі: 2375000,00 грн. - основна заборгованість за кредитом; 999727,79 грн. - заборгованість зі сплати відсотків за період з 01.06.2009 по 31.12.2011, 277 950,00 грн. - інфляційних нарахувань за період з 01.06.2010 по 31.03.2012; 145 077,27 грн. - 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 25.05.2010 по 12.04.2012 та 37416,78 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 13.04.2011 по 12.04.2012 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно Іпотечного договору від 27.01.2006.
На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013, господарським судом міста Києва видано наказ від 30.10.2013 №5011-27/5037-2012, який було прийнято на примусове виконання Відділом ПВР управління ДВС ГУЮ у м. Києві та в ході якого реалізовано предмет іпотеки на прилюдних торгах, отримані від реалізації кошти у сумі 8606344,83 грн. перераховані на користь стягувача - ПАТ "Банк "Київська Русь", у зв'язку з чим 22.08.2014 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду міста Києва № 5011-27/5037-2012 від 30.10.2013.
Відповідно до частини 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В силу приписів частин 1, 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За приписами ст. 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи місцевий господарський суд дійшов висновку, що погашення кредиту та відсотків за користування кредитом здійснювалось позивачем з порушенням умов Кредитного договору, тому закінчення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва №5011-27/5037-2012 від 30.10.2013 не припиняє зобов'язань Позчальника, які виникли за умовами Кредитного договору до стягнення кредитної заборгованості за рішенням суду, що свідчить про невірне тлумачення позивачем приписів ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України щодо передачі припиненої вимоги за договором відступлення права вимоги; крім того, в силу приписів частини 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, а відповідно до частини 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право, зокрема вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку та укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, чим спростовуються твердження позивача щодо укладення оспорюваного договору неуповноваженою особою, з огляду цього відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу та відхиляючи доводи апеляційної скарги вказав на те, що в силу пртписів ст. ст. 598, 599 Цивільного кодексу України наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами договору та чинним законодавством України.
В пункті 9.1. Кредитного договору сторони погодили, що договір вступає в силу з дати його підписання та діє до повного погашення кредитної лінії та сплати нарахованих відсотків за користування нею, а також інших боргових зобов'язань позичальника за договором.
В силу приписів абз. 2 частини 1 ст. 1048, частини 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, припинення зобов'язань за кредитним договором законом та умовами кредитного договору пов'язане не лише із поверненням суми кредиту, але і з належною та повною сплатою процентів за користування кредитними коштами, які відповідно до пунктів 3.2-3.4. Кредитного договору нараховуються до моменту повернення кредиту.
Відповідно до пункту 4 Договору відступлення права вимоги, детальна сума заборгованості боржника, що відступається за кредитним договором відображена у розрахунку заборгованості на дату набуття прав вимоги за кредитним договором, яка надається новому кредитору.
Судом апеляційної інстанції перевірено, що згідно розрахунку суми заборгованості, Новому кредитору відступалась заборгованість боржника за Кредитним договором в загальному розмірі 1817834,10 грн, що складається із: 1338312,39 грн. - заборгованість за несплаченими процентами за період з 13.04.2012 по 11.09.2014; 304000,00 грн. - інфляційні нарахування на суму простроченого кредиту за період з 13.04.2012 по 31.08.2014; 172030,96 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, нарахованих за період з 13.04.2012 по 01.01.2014 та 3490,75 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів, нараховану за період з 13.04.2012 по 12.10.2012.
Також, згідно рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2015 у справі № 910/9142/14, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015, задоволено позовом ПАТ "Банк "Київська Русь" до ПАТ "Завод будівельних конструкцій" про стягнення 1516663,53 грн, з яких: 1110708,25 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, нарахованих за період з 13.04.2012 по 14.04.2014, 10861,39 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків, нарахована за період з 01.05.2012 по 31.10.2012, 181093,75 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, нарахована за період з 13.04.2012 по 12.10.2012; 71250,00 грн. - інфляційних нарахувань за прострочення повернення кредиту, нарахованих за період з 13.04.2012 по 14.04.2014 та 142750,00 грн. - 3 % річних за прострочення повернення кредиту, нарахованих за період з 13.04.2012 по 14.04.2014. При цьому додазів виконання зазначеного рішення суду позивачем не надано, що свідчить про існування у ПАТ "Завод будівельних конструкцій" на момент укладення Договору відступлення права вимоги №25/15-1 від 18.05.2015 грошових зобов'язань за Кредитним договором № 905-20/6-1 від 24.01.2006.
За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що за оспорювани договором було відступлено право вимоги виконання боржником - ПАТ "Завод будівельних конструкцій" зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, інфляційних нарахувань, 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту, пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованих починаючи з 13.04.2012, тобто за період, який не входив у період, заявлений у справі №5011-27/5037-2012 і до моменту виконання рішення у справі № 5011-27/5037-2012, тобто відступалась дійсна вимога у зобов'язанні, яке ще не припинилось, тому відсутні правові підстави для визнання осопорюваного правочину недійсним, у зв'язку з порушенням приписів ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України.
Разом з цим, апеляційним судом встановлено, що відповідно до підпункту 3.4. пункту 3 спірного Договору, Новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання всіх грошових зобов'язань за кредитним договором, які складаються з сплати коштів у сумі, що є компенсацією витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором. Тобто, даним пунктом договору Новому кредитору надано право вимагати від боржника належного виконання рішення суду (права стягувача) в частині сплати судового збору.
Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Втім, питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, згідно зі ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 ГПК України. Отже, оскільки заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають, тому не можливо здійснити заміну сторони виконавчого провадження шляхом укладення цивільно-правової угоди, і зокрема, на підтаві ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, що не взято до уваги місцевим господарським судом.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, що в силу приписів ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні не вносить змін чи доповнень до існуючого кредитного договору, не змінює та не впливає на обсяг прав та зобов'язань божника - ПАТ "Завод будівельних конструкцій", а тому зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника.
Крім цього, апеляційним господарським судом встановлено, що постановою Національного банку України від 19.03.2015 № 190 ПАТ "Банк "Київська Русь" віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.03.2015 № 61 запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" - Волкова О.Ю.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів", в редакції чинній на момент укладення спірного договору, Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Згідно з частиною 1 ст. 36 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
В силу приписів частини 1 та 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів" уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право: 1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; 2) укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; 3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; тощо. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (п. 1 ч. 3 ст. 37 вказаного Закону).
Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що укладаючи від імені ПАТ "Банк "Київська Русь" оспорюваний договір, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Волков О.Ю. діяв у межах повноважень наданих цим Законом.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого суду щодо відсутності правових підстав для визнання Договору відступлення права вимоги №25/15-1 від 18.05.2015 недійсним повністю. Разом з тим, умова підпункту 3.4. пункту 3 спірного Договору є такою, що суперечить приписам чинного законодавства України, у зв'язку з чим відповідно до частини 3 ст. 215 Цивільного кодексу України така умова є недійсною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2015 в цій частині підлягає зміні.
Враховуючи вказані вимоги закону та фактичні обставини справи, Вищий господарський суд України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
Також, з урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, та пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції. Окрім того, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду у даній справі прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування при касаційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі № 910/15872/15 залишити без змін.
Головуючий, суддя А.М. Демидова
Судді : І.М. Волік
С.Р. Шевчук