ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
25 грудня 2015 року № 826/10748/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів: Іщука І.О., Шулежка В.П. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доМіністерства фінансів України
прозобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - Позивач) з адміністративним позовом до Міністерства фінансів України (далі - Відповідач) про зобов'язання Міністерство фінансів перерахувати ОСОБА_1 загальний стаж державної служби з 19 (дев'ятнадцяти) років 10 (десяти) місяців 24 (двадцяти чотирьох) днів на 20 (двадцять) років 3 (три) дні та видати довідку про загальний стаж державної служби 20 (двадцять) років 3 (три) дні.
В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначає, що Відповідач безпідставно та незаконно відмовив у задоволенні звернення від 09.04.2015 року щодо перерахування стажу державної служби.
В судовому засіданні Позивач та її представник позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що на момент подання позову від 30.05.2015 року, стаття 49-3 Кодексу законів про працю України, якою було встановлено пільги та компенсації вивільнюваним працівникам, за якими зберігався безперервний трудовий стаж, якщо перерва в роботі після звільнення не перевищила трьох місяців, виключена на підставі Закону № 2213-III від 11.01.2001 року. Окрім цього, чинним законодавством не передбачено, як підставу для включення до стажу державної служби, строк перебування працівника на обліку в службі зайнятості. З огляду на викладене, Відповідач не вбачає законних підстав включати до стажу державної служби строк перебування Позивача на обліку в службі зайнятості.
Представник Відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 29.09.2006 року у справі № 2-а-578/06 зобов'язано Міністерство фінансів України перерахувати Позивачу загальний стаж роботи на державній службі з 8 років 1 місяць 8 днів на 19 років 10 місяців 24 дні.
Постановою судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 08.06.2007 року рішення суду першої інстанції частково скасовано та зобов'язано Міністерство фінансів України перерахувати загальний стаж перебування Позивачки на державній службі з 8 років 1 місяця 8 днів на 20 років 1 місяць 24 дні.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року постанову суду апеляційної інстанції було скасовано. У свою чергу, постанову суду першої інстанції було залишено в силі.
Згідно пункту 90 частини п'ятої Положення про Міністерство фінансів України від 20 серпня 2014 р. № 375, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Міністерство фінансів України, відповідно до покладених на нього завдань здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Мінфіну, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.
10.04.2015 року Позивач звернувся до Міністерства фінансів України із заявою про перерахування стажу державної служби, мотивуючи це тим, що відповідачем до стажу державної служби не було включено період її перебування обліку в Центрі зайнятості Оболонського району м. Києва з 07.04.2000 року по 16.05.2000 року, у зв'язку звільненням 24.03.2000 року на підставі наказу від 24.03.2000 року № 28-К із займаної посади головного спеціаліста відділу фінансово-економічного аналізу та ведення Реєстру Управління впровадження антикризових заходів Агентства з питань банкрутства через ліквідацію Агентства з питань банкрутства.
Як підтверджено матеріалами справи, позивач разом з заявою про перерахування стажу державної служби надав відповідачу лист Голови Національного агентства України з питань державної служби - ОСОБА_2 від 22.12.2014 року № 6688/13-14, яким встановлено, що період перебування позивача на обліку в центрі зайнятості з 07 квітня 2000 року по 16 травня 2000 року може бути зарахований до стажу державної служби, судові рішення та довідки Оболонського районного центру зайнятості, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління, копію трудової книжки та заперечень.
У заяві позивач просив перерахувати загальний стаж державної служби з 19 (дев'ятнадцяти) років 10 (десяти) місяців 24 (двадцяти чотирьох) днів на 20 (двадцять) років 3 (три) дні та видати довідку про загальний стаж державної служби 20 (двадцять) років 3 (три) дні. Окрім цього, ОСОБА_1 просила запросити її на розгляд поданої заяви відповідно до ст.18 Закону України «Про звернення громадян».
У листі від 20.04.2015 року № 31-13030-03, Міністерством фінансів України в особі заступника Міністра поінформовано позивача що зарахування до стажу державної служби періодів перебування на обліку у центрах зайнятості Порядком обчислення стажу державної служби не передбачено.
Не погоджуючись з вказаними доводами суб'єкта владних повноважень та необхідністю його зобов'язати вчинити певні дії, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом .
Вирішуючи дану адміністративну справу суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (надалі по тексту Закон № 3723) визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Статтею 25 Закону № 3723, посади спеціалістів центральних органів виконавчої влади віднесені до п'ятої категорії посад державних службовців.
Згідно із Положенням про Агентство з питань банкрутства, затвердженим постановою КМУ від 22 серпня 1996 року № 990, яке діяло на момент роботи Позивача у зазначеному органі, Агентство з питань банкрутства було центральним органом виконавчої влади.
Частиною другою статті 37 Закону № 3723 передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. N 283 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (далі - Порядок)
Відповідно до п.1 Порядку ним визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Зокрема, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців (п. 2 Порядку) .
Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов'язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством. (п. 4Порядку).
Як встановлено під час розгляду даної справи на підтвердження позовних вимог, Позивачем було надано довідку, видану Оболонським районним центром зайнятості Київського міського центру зайнятості Міністерства соціальної політики України від 18.02.2015 року № 473, згідно якої ОСОБА_1 було надано статус безробітної згідно наказу № 67/13 від 07.04.2000 року та знято з обліку 17.05.2000 року. Крім того, Позивачем було надано копію трудової книжки, де зазначено підставу (п.1 ст.40 КЗпП) звільнення з посади головного спеціаліста відділу фінансово-економічного аналізу та ведення реєстру Управління та впровадження антикризових заходів, а також надання пільг та компенсацій, встановлених статтею 49-3 КЗпП України.
У той же час, відповідно запису №40 трудової книжки позивача, ОСОБА_1 призначено на посаду провідного економіста відділу інформації та зв'язків з проведення податкових реформ Управління моніторингу запровадження податкових реформ Департаменту податкової політики і макроекономічного прогнозування Міністерства фінансів України з 17.05.2000 року, згідно наказу №225-Л від 16.05.2000 року.
Положенням статті 49-3 КЗпП України, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, (втратила чинність від 01 січня 2001 року) передбачалося, що працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій при розірванні трудового договору у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, зберігається середня заробітна плата на період працевлаштування, але не більше як на три місяці, з урахуванням виплати вихідної допомоги. Крім того, зазначеною нормою гарантувалося збереження за працівником безперервного трудового стажу, якщо перерва в роботі після звільнення не перевищує трьох місяців.
У своєму рішенні від 5 квітня 2001 року (справа №1-16/2001) Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
З урахуванням того що спірні правовідносини мали місце до 11.01.2001 року, тобто до введення в дію нового нормативно-правового акту, при вирішенні даної справи слід застосовувати закон, чинний на момент існування спірних правовідносин, а відтак доводи відповідача щодо неможливості застосування положень ст.49-3 КЗпП є помилковими.
Окрім цього, відповідно до п.п.8 п.4 Положення про Національне агентство України з питань державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №500 від 01.10.2014 року, Агентство надає роз'яснення щодо застосування законодавства з питань державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, які в разі потреби оприлюднюються у друкованих засобах масової інформації для врахування особами, на яких поширюється дія Законів України і “Про службу в органах місцевого самоврядування”.
Як вбачається з листа Голови Національного агентства України з питань державної служби - ОСОБА_2 від 22.12.2014 року № 6688/13-14, який було надано відповідачу, період перебування на обліку в центрі зайнятості з 07.04.2000 року по 16.05.2000 року може бути зарахований до стажу державної служби позивача
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, судом встановлено, що лист Відповідача про відмову в задоволенні заяви Позивача про перерахування стажу державної служби суперечить принципам, закріпленим у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а невчинення ним дій, зобов'язати які, просить суд позивач, свідчить про наявність ознак протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Приймаючи до уваги викладене, з метою належного захисту прав позивача, суд приходить до переконання про необхідність зобов'язання Міністерство фінансів перерахувати ОСОБА_1 загальний стаж державної служби з 19 (дев'ятнадцяти) років 10 (десяти) місяців 24 (двадцяти чотирьох) днів на 20 (двадцять) років 3 (три) дні та видати довідку про загальний стаж державної служби 20 (двадцять) років 3 (три) дні, у зв'язку із чим відповідні вимоги позивача підлягають до задоволення.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Зобов'язати Міністерство фінансів України перерахувати ОСОБА_1 загальний стаж державної служби з 19 (дев'ятнадцяти) років 10 (десяти) місяців 24 (двадцяти чотирьох) днів на 20 (двадцять) років 3 (три) дні
Зобов'язати Міністерство фінансів України видати ОСОБА_1 довідку про загальний стаж державної служби 20 (двадцять) років 3 (три) дні.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя І.М. Погрібніченко
Судді: І.О. Іщук
ОСОБА_3