17 грудня 2015 року Апеляційний суд м. Києва
у складі:
головуючого Вербової І.М.
суддів Поливач Л.Д.
ШаховоїО.В.
при секретарі Бугаю О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа - Головне управління юстиції у м. Києві, про встановлення факту проживання однією сім'єю, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 4 вересня 2014 року, -
У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 4 вересня 2014 року заяву задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просять рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви.
Заявники посилаються на ті обставини, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заяви. В обґрунтування скарги вказують, що вони є онуками померлого дідуся ОСОБА_5 і є спадкоємцями першої черги за правом представлення. Також зазначають, що заявник ОСОБА_2 не вказав в своїй заяві всіх заінтересованих осіб, а суд вирішив питання стосовно їхніх прав у спадщині після смерті ОСОБА_5
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3, ОСОБА_4, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Заявник ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 4 вересня 2014 року залишити без змін.
Представник ГУЮ у м. Києві, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у його
Справа № 759/13866/14-ц
№ апеляційного провадження 22-ц/796/15112/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Борденюк В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.
відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її часткового задоволення виходячи з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту проживання з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, однією сім'єю більше п'яти років, а саме з 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року, і є спадкоємцем 4 черги за законом всього майна ОСОБА_5 Зазначив, що відсутні у спадкодавця спадкоємці за заповітом, а також відсутні спадкоємці за законом першої, другої, третьої черги, і встановлення такого факту йому необхідно для отримання спадщини в порядку спадкування за четвертою чергою спадкоємців та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Задовольняючи заяву, суд дійшов висновку про те, що заявник довів факт проживання з ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, однією сім'єю як близькі родичі більше 5 років, а саме з 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та, що він є спадкоємцем 4 черги за законом ОСОБА_5
Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом з тим, ухвалене у справі судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.
У відповідності до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У роз'ясненні п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Згідно вимог ч. 4 ст. 256 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
З викладеного вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не брали участі у справі, є заінтересованими особами по даній справі, оскільки суд вирішив питання про їх права. Останні є онуками померлого дідуся ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, і є спадкоємцями першої черги за правом представлення. Батько ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_10 є сином ОСОБА_5 ОСОБА_10 помер за життя дідуся в 1985 році.
Як вбачається з пояснень сторін та доданих письмових доказів, між заявником ОСОБА_2 та заінтересованими особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4. є спір у суді.
Наведене свідчить про те, що між сторонами виник спір щодо права на спадкування за законом, а тому такі правовідносини повинні розглядатися в порядку позовного провадження, оскільки вбачається спір про право.
На викладені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, внаслідок чого його висновки в цій частині є необґрунтованими.
У зв'язку з викладеним апеляційний суд вважає, що заяву ОСОБА_2 слід залишити без розгляду.
Таким чином, рішення суду назвати законним та обґрунтованим не можна, а тому на підставі п. 4 ч. 1 ст. 307 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і залишити заяву без розгляду.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 4 вересня 2014 року скасувати.
Заяву ОСОБА_2, заінтересована особа - Головне управління юстиції у м. Києві, про встановлення факту проживання однією сім'єю, - залишити без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_2 право подати позов на загальних підставах.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.М. Вербова
Судді: Л.Д. Поливач
О.В.Шахова