ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
28 грудня 2015 року № 826/20498/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві
проскасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2015 № НОМЕР_1
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2015 №0065401704.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем не було допущено порушення статті 172 Податкового кодексу України, оскільки дохід від операції по результатам укладання договору довічного піклування у розмірі вартості квартири 660 087,00 грн. вона не отримувала, а виплата доходу з даної операції здійснюється щомісячно у розмірі 500,00 грн. та за 2014 рік склала 1500,00 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що відчуження майна за договором довічного утримання з метою одержання за нього грошової компенсації у вигляді матеріального забезпечення для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб розглядається як продаж такого майна. також відповідач посилався на те, що якщо за договором довічного утримання (догляду) відчужував одержує дохід у вигляді вартості матеріального забезпечення та послуг з догляду (опікування), визначених у договорі, то відчужував зобов'язаний включити такий дохід до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити з таких доходів податок на доходи фізичних осіб за ставкою, встановленою пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Під час судового розгляду справи, суд,
28.07.2015 Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний податкової період 01.01.2014 - 31.12.2014 ОСОБА_1.
За результатами перевірки складено акт №3993/26-52-17-04/НОМЕР_2 від 28.07.2015, яким встановлено наступне: "Статтею 744 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-1У із змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Обсяги обов'язків набувача встановлюються за згодою сторін у договорі.
Згідно з ст.748 ЦКУ набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до ст.334 ЦКУ.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч.четверта ст.334 ЦКУ).
Отже, за своєю правовою природою договір довічного утримання є відчуженням нерухомого майна або рухомого майна, що передається у власність другій стороні.
Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна регулюється ст.172 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УТ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), п.172.8 ст.172 ПКУ якої встановлено, що для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.
Відчуження майна за договором довічного утримання з метою одержання за нього грошової компенсації у вигляді матеріального забезпечення для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб розглядається як продаж такого майна.
Згідно з п. 172.1 ст.172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.
Дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни визначеної в договорі купівлі-продажу (довічного утримання), але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону (абз. перший п. 172.3 ст. 172 ПКУ).
Крім того, якщо за договором довічного утримання (догляду) відчужувач одержує дохід у вигляді вартості матеріального забезпечення та послуг з догляду (опікування), визначених у договорі, то відчужувач зобов'язаний включити такий дохід до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити з таких доходів податок на доходи фізичних осіб за ставкою, встановленою п. 167.1 ст.167 ПКУ (15 та/або 17 відсотків).
Отже, в порушення п. 172.1 ст. 172 ПКУ, сума податкових зобов'язань з отриманих у 2014 році доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у формі доходу, отриманого платником податку від відчуження нерухомого майна, що прирівнюється до продажу гр. ОСОБА_1 невірно визначена, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 33004,35 гривень."
28.08.2015 на підставі зазначеного акту прийнято податкове повідомлення - рішення №0065401704, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 41255,44 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8251,09 грн.
ОСОБА_1 на погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №0065401704 від 28.08.2015 та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню звернулась з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 172.1 статті 172 Податкового кодексу України встановлено, що дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Відповідно до пункту 172.2 статті 172 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 172.8 статті 172 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.
Отже, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 Податкового кодексу України, при цьому під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.
Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 744 Цивільного кодексу України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Статтею 748 Цивільного кодексу України встановлено, що набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Частиною першою статті 749 Цивільного кодексу України встановлено, що у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
Статтею 754 Цивільного кодексу України встановлено, що набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину. На майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача. Втрата (знищення), пошкодження майна, яке було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем.
Таким чином, за договором довічного утримання, хоча право власності, зокрема, на квартиру, переходить до набувача з дня його державної реєстрації, водночас воно є обмеженим, оскільки набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину, тобто до смерті відчужувача відсутня така складова права власності, як право розпоряджатися відповідною квартирою.
03.10.2015 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання відповідно до якого позивачем було передано, а ОСОБА_2 прийнято належу позивачу квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка була оцінена в 660 087,00 грн. взамін чого ОСОБА_2 зобов'язувалась забезпечити позивача довічним матеріальним утриманням.
Факт того, що грошові кошти у розмірі 660 087,00 грн. за вказаним договором позивачу передані не було відповідачем не заперечується.
Відповідач в акті №3993/26-52-17-04/НОМЕР_2 від 28.07.2015 зазначив про те, що в порушення пункту 172.1 статті 172 Податкового кодексу України, сума податкових зобов'язань з отриманих у 2014 році доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у формі доходу, отриманого платником податку від відчуження нерухомого майна, що прирівнюється до продажу позивачем невірно визначена, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 33004,35 гривень.
Тобто відповідач дійшов висновку про те, що позивач мала задекларувати та нарахувати податок на доходи фізичних осіб на суму вартість квартири, яка була передана позивачем ОСОБА_2 за договором довічного утримання.
Враховуючи те, що відповідачем не заперечується факт того, що позивачем грошові кошти в сумі в яку було оцінено квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 660 087,00 грн. фактично у 2014 році отримані не були, що не заперечується відповідачем, а також те, що за договором довічного утримання повний перехід прав власності на нерухоме майно, а саме, права розпорядження ним, відбувається лише з моменту смерті відчужувача, суд дійшов висновку про те, що у 2014 році у позивача не виникало обов'язку щодо декларування суми в яку було оцінено квартиру за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до договору довічного утримання укладено з ОСОБА_2, у якості доходу.
З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.
2.Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві № НОМЕР_1 від 28.08.2015.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов