ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 грудня 2015 року № 826/17654/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:
головуючого судді Шулежка В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комінвест» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Комінвест» (далі - позивач, ТОВ «Комінвест») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.08.2015 № 0006352207, № 0006342207, № 0006332207.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вони прийняті на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, а ТОВ «Комінвест» правомірно сформувало валові витрати та податковий кредит за результатами реально здійснених взаємовідносин з ТОВ «Будпромтех плюс».
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача зазначив, що результати перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства України, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представники позивача та відповідача подали клопотання про розгляд справи в подальшому за їх відсутності.
З огляду на викладене, з урахуванням положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ТОВ «Комінвест» (код ЄДРПОУ 18019170) зареєстроване 10.06.1993 Головним управлінням юстиції у м. Києві, взято на податковий облік 09.09.2003, станом на день перевірки перебувало на обліку у ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, є платником податку на додану вартість (далі - ПДВ) відповідно до свідоцтва від 16.04.2013 № 200121072.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у період з 15.07.2015 по 21.07.2015 згідно із п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Комінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Будпромтех плюс», за результатами якої складено акт від 27.07.2015 № 343/26-59-22-07/18019170 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем: п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) в періоді, що перевірявся, на суму - 194 753,60 грн., а саме за вересень 2014 року; п. 138.2, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 68 832,24 грн. за 2014 рік та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податку на прибуток на суму - 106 446,00 грн. за 2014 рік.
Зі змісту Акта перевірки вбачається, що у перевіреному періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Будпромтех плюс» на підставі договору будівельного підряду від 28.08.2014 № 28.08/5 та Додатків № 1, №2 до цього договору. У межах вказаної угоди було оформлено акти приймання-виконання будівельних робіт на загальну суму 1 168 521,60 грн., в тому числі ПДВ - 194 753,60 грн. Також ТОВ «Будпромтех плюс» на підставі договору будівельного підряду від 28.08.2014 № 28.08/5 виписано на адресу позивача податкові накладні від 29.09.2014 №№ 136, 137 на загальну суму 1 168 521,60 грн., в тому числі ПДВ - 194 753,60 грн.
Здійснення розрахунку за отримані послуги ТОВ «Комінвест» провело шляхом перерахунку коштів на загальну суму 387 850,00 грн., в тому числі ПДВ - 64641,67 грн., та укладення договорів переведення боргу, на підставі яких позивач здійснив оплати на користь третіх осіб на загальну суму 780 671,60 грн.
Вказані витрати на загальну суму 973 768,00 грн. у періоді, що перевірявся, позивач включив до складу валових витрат підприємства за 2014 рік, що, на думку відповідача, призвело до заниження податку на прибуток на 68 832,24 грн., та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток на 106 446,00 грн. Водночас, кошти в сумі 194 753,60 грн. позивач відніс до складу податкового кредиту з ПДВ за вересень 2014 року.
З матеріалів справи вбачається, що всі первинні документи з боку контрагента позивача ТОВ «Будпромтех плюс», зокрема договір будівельного підряду, акти виконаних робіт, акти на закриття прихованих робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, локальні кошториси, а також податкові накладні, протягом серпня-вересня 2014 року були підписані від імені директора підприємства ОСОБА_1
У ході перевірки позивача ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві отримано інформацію, відповідно до якої в межах кримінального провадження № 42014000000000259 установлено, що з 13.08.2014 керівником ТОВ «Будпромтех плюс» був ОСОБА_1 Водночас, вказана особа повідомила про свою непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Будпромтех плюс».
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії протоколу допиту свідка від 20.04.2015 ОСОБА_1 повідомив, що участі у створенні та реєстрації ТОВ «Будпромтех плюс» не брав, на вчинення вказаних дій нікого не уповноважував, особисто ніколи не підписував звітні, бухгалтерські та фінансово-господарські документи цього підприємства.
На підтвердження реальності виконання господарських операцій між ТОВ «Комінвест» і ТОВ «Будпромтех плюс» у межах договору будівельного підряду від 28.08.2014 № 28.08/5 позивачем суду надано копії первинних документів, зокрема договору субпідряду від 18.06.2014 № 32, укладеного між ТОВ «Комінвест» і ТОВ «КЖБК БМУ-1», та договору від 24.03.2014 № 6, укладеного позивачем з ПАТ фірмою «Фундамент». Позивач зазначає, що отримані від ТОВ «Будпромтех плюс» роботи були виконані як субпідрядні у межах виконання позивачем вказаних договорів № 6 і № 32. Таким чином, позивач звертає увагу на те, що укладення договору будівельного підряду від 28.08.2014 № 28.08/5 та його виконання було економічно обґрунтованим, мало ділову мету, а отримані в його межах роботи від ТОВ «Будпромтех плюс» в подальшому використано позивачем у межах його господарської діяльності.
Також позивачем до матеріалів справи долучено копії загальних журналів робіт на об'єктах будівництва у межах договору будівельного підряду від 28.08.2014 № 28.08/5. Журнали підписано від імені керівника ТОВ «Будпромтех плюс» ОСОБА_1
Крім того, до матеріалів справи позивачем долучено копії листів-погодження ТОВ «КЖБК БМУ-1» та ПАТ фірмою «Фундамент» від 27.08.2014, відповідно до змісту яких вказані замовники будівництва погодили ТОВ «Комінвест» залучення ТОВ «Будпромтех плюс» як субпідрядної організації для виконання частини будівельно-монтажних робіт. Водночас, позивачем не надано суду доказів відповідного звернення позивача до вказаних замовників будівництва щодо отримання дозволу на залучення додатково субпідрядних організацій для виконання окремих робіт, зокрема ТОВ «Будпромтех плюс».
Серед іншого, зі змісту матеріалів справи судом установлено, що Ліцензія на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, Серії АЕ № 526135 була видана ТОВ «Будпромтех плюс» лише 03.09.2014 (а.с. 102, т. 1).
З огляду на викладене, судом установлено, що на час укладення договору будівельного підряду від 28.08.2014 № 28.08/5 у ТОВ «Будпромтех плюс» була відсутня ліцензія на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Так само була відсутня вказана ліцензія у контрагента позивача і під час погодження ТОВ «Комінвест» із замовниками будівництва ТОВ «КЖБК БМУ-1» та ПАТ фірмою «Фундамент» можливості залучення субпідрядної організації ТОВ «Будпромтех плюс».
Незважаючи на перелічені вище первинні документи, на підставі висновків, зафіксованих в Акті перевірки, відповідач прийняв оспорювані податкові повідомлення-рішення:
від 10.08.2015 № 0006352207, яким за порушення п. 138.2, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 106 446,00 грн.;
від 10.08.2015 № 0006332207, яким за порушення п. 138.2, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 103 248,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 68 832,00 грн., за штрафними санкціями - 34 416,00 грн.);
від 10.08.2015 № 0006342207, яким за порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 292 131,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 194 753,60 грн., за штрафними санкціями - 97 377,00 грн.
Позивач вважає оспорювані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті всупереч положенням чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню в судовому порядку.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог з огляду на таке.
Витрати у розумінні ПК України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
При цьому, згідно з п.п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Суд під час вирішення цієї справи враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену ним в Інформаційному листі від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків
Аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та формування валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.
Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту та формування валових витрат за відсутності факту придбання послуг (робіт).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 у справі № 21-1555а15.
Крім того, суд звертає увагу на те, що сам факт відсутності на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагента позивача постановлених вироків, не може спростовувати достовірність пояснення ОСОБА_1 стосовно його непричетності до діяльності ТОВ «Будпромтех плюс».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.11.2015 у справі № 21-4471а15.
Отже, предметом доказування у цій справі є реальність господарських операцій, що є підставою для формування позивачем валових витрат і податкового кредиту; добросовісність дій платника податку - позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, необізнаності в можливому порушенні вимог чинного законодавства контрагентом, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування валових витрат і податкового кредиту підприємства.
Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, Законом та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.
Водночас, як стверджує сам позивач, він як платник податків, що придбав послуги (роботи) у ТОВ «Будпромтех плюс», яке порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватись до відповідальності у тому випадку, якщо ТОВ «Комінвест» здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності його контрагентом.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, взаємозв'язку та за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що взяті за договорами від 18.06.2014 № 32 та від 24.03.2014 № 6 зобов'язання ТОВ «Комінвест» перед замовниками будівельних робіт ТОВ «КЖБК БМУ-1» і ПАТ фірмою «Фундамент» позивачем в об'ємах, відображених у договорі будівельного підряду від 28.08.2014 № 28.08/5 і додатках до нього, виконано. Водночас, долучені до матеріалів справи докази не є достатніми та беззаперечними щодо виконання цих зобов'язань позивачем шляхом отримання відповідних послуг (робіт) від ТОВ «Будпромтех плюс» у межах договору будівельного підряду від 28.08.2014 № 28.08/5.
Так, формальне оформлення первинних бухгалтерських документів у межах договору будівельного підряду від 28.08.2014 № 28.08/5 не свідчить про реальне виконання відповідних робіт силами та засобами саме ТОВ «Будпромтех плюс» у межах цього договору.
Піддаючи сумніву реальність виконання умов договору від 28.08.2014 № 28.08/5 контрагентом позивача ТОВ «Будпромтех плюс», суд бере до уваги пояснення директора цього підприємства ОСОБА_1, відсутність будь-яких доказів щодо наявності у ТОВ «Будпромтех плюс» трудових ресурсів, матеріально-технічної бази тощо для виконання цим підприємством зобов'язань за договором від 28.08.2014 № 28.08/5.
Також суд бере до уваги докази, які свідчать про недобросовісність дій позивача, який, укладаючи договір від 28.08.2014 № 28.08/5 та отримуючи від ТОВ «Будпромтех плюс» бухгалтерські звітні документи не пересвідчився у тому, хто їх підписував та чи мала відповідна особа на це право, а також право завіряти такі документи печаткою ТОВ «Будпромтех плюс». Крім того, суд звертає увагу на те, що ТОВ «Будпромтех плюс» лише 13.08.2014 було зареєстроване як юридична особа, а відповідну ліцензію отримала лише 03.09.2014, тобто після оформлення ряду первинних документів з позивачем та після його звернення до замовників будівництва за погодженням щодо залучення субпідрядної організації ТОВ «Будпромтех плюс».
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивач укладаючи з ТОВ «Будпромтех плюс» договір від 28.08.2014 № 28.08/5 та оформлюючи первинні документи в межах цієї угоди, як суб'єкт господарювання діяв недобросовісно, що свідчить про нереальний характер фінансово-господарських операцій, документально оформлених між ТОВ «Комінвест» і ТОВ «Будпромтех плюс».
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У цьому випадку обов'язок щодо доказування відповідач виконав, оскільки довів правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 10.08.2015 № 0006352207, № 0006342207, № 0006332207.
Натомість, твердження позивача в ході судового розгляду справи не знайшли свого належного правового обґрунтування та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України.
Ураховуючи наведене, проаналізувавши норми законодавства та надавши оцінку наявним доказам у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи положення ст. 94 КАС України та сплату ТОВ «Комінвест» судового збору в розмірі 10 відсотків розміру ставки судового збору за позовну вимогу майнового характеру стягненню з позивача підлягає решта суми судового збору.
Керуючись ст.ст. 94, 122, 158-163 КАС України суд,
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Комінвест» відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Комінвест» (код ЄДРПОУ 18019170) решту суми судового збору у розмірі 4 384,80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя В.П. Шулежко