25 грудня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/3756/15-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бездрабка О.І.,
при секретарі - Вітічак О.Р.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача-1 - ОСОБА_2,
представника відповідача-2 - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - відповідач-1, УМВС в Херсонській області), Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі - відповідач-2, ГУ Національної поліції в Херсонській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача-1 № 421 о/с від 06.11.2015 р. в частині його звільнення з посади заступника командира взводу № 2 роти № 1 (з обслуговування Комсомольського району) батальйону патрульної служби Херсонського міського управління УМВС; визнати протиправною відмову відповідача-2 у прийнятті на службу до поліції; поновити на роботі в патрульній службі ГУ Національної поліції в Херсонській області з 07.11.2015 р.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно п.п.9, 10 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" звільнення з роботи працівників міліції через скорочення штатів можливе лише при відмові від проходження служби в поліції. Однак він не відмовлявся від проходження служби у поліції. При звільненні з роботи через скорочення штатів відповідачем-1 не було надано можливості подальшого проходження служби в поліції (взагалі не пропонувалось зайняти вакантну посаду), а також не враховано те, що мав переважне право на залишення на роботі в органах внутрішніх справ, оскільки безперервно працював в органах внутрішніх справ більше 21 років, має заохочення та нагороди, що свідчить про високу продуктивність праці. Тому звільнення відбулося з порушенням Конституції України, ст.ст.5-1, 22, 42, 42-1 КЗпП України, п.9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", пп."г" п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з вказаних підстав.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог вказавши на те, що звільнення позивача відбулось на підставі Закону України "Про Національну поліцію". Зазначив, що 02.07.2015 р. Верховною Радою України прийнято Закон України "Про Національну поліцію", який набрав чинності 07.11.2015 р. В Прикінцевих та перехідних положеннях даного Закону зазначено, що з дня опублікування цього Закону працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону працівники міліції, які не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Зазначена норма кореспондується з пп."г" п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Так як від ОСОБА_1 не надходило рапорту про його звільнення у зв'язку з переведенням на роботу в інше міністерство, центральні органи виконавчої влади, установи організації, відповідачем-1 правомірно винесено наказ від 06.11.2015 р. № 421 о/с про звільнення позивача на підставі пп."г" п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Просить відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача-2 заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що ОСОБА_1 не звертався до ГУ Національної поліції в Херсонській області із заявою про прийняття його на службу, жодних рішень з приводу прийняття чи не прийняття на службу ГУ Національної поліції в Херсонській області не приймало, а тому твердження позивача про протиправну відмову у прийнятті на службу до поліції не відповідають дійсності. Просить відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1996 року працював в органах Міністерства внутрішніх справ України, що підтверджується витягом з трудової книжки.
Наказом УМВС України в Херсонській області від 06.11.2015 за № 421 о/с, згідно з пунктами 10 та 11 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивача було звільнено у запас Збройних Сил України за п.64 "г" (через скорочення штатів), з посади заступника командира взводу № 2 роти № 1 (з обслуговування Комсомольського району).
Не погоджуючись з даним наказом, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку оскаржуваному наказу, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч.3 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Спірні відносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. № 580-VIІI (далі - Закон № 580-VІІІ) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення № 114).
При цьому суд зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Дана позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 р. № 753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби".
Відповідно до ст.1 Закону № 580-VІІІ Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VІІІ встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Тобто, позивач попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу Закону.
Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до вказаного Закону не є обов'язком роботодавця.
Разом з тим, приписами п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Отже, Законом № 580-VІІІ передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
З аналізу вказаних норм слідує, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб, визначений п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI.
Враховуючи, що Закон України від 02.07.2015 № 580-VIІI "Про Національну поліцію" було опубліковано 06.08.2015 р. в газеті "Голос України", відповідно 3-х місячний термін з дня опублікування закінчився 06.11.2015 р.
З довідки заступника голови ліквідаційної комісії УМВС в Херсонській області від 25.12.2015 № 1/3091 вбачається, що від ОСОБА_1 рапорту про звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом на роботу в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації не надходило.
Відповідно до довідки заступника начальника ГУ Національної поліції в Херсонській області від 24.12.2015 р. № 25/30 станом на 07.11.2015 р. заява на службу до поліції від ОСОБА_4 не надходила.
Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що ним подавався рапорт на переведення на службу до поліції, оскільки, по-перше, вони спростовуються довідками заступника ліквідаційної комісії УМВС в Херсонській області від 25.12.2015 р. № 1/3091 та заступника начальника ГУ Національної поліції в Херсонській області від 24.12.2015 р. № 25/30, по-друге, згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. Між тим, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх доводів щодо подачі відповідної заяви чи рапорту.
Тобто, ОСОБА_1 не скористався наданим йому Законом № 580-VІІІ правом на подачу заяви про прийняття на службу до поліцію, що в силу даного Закону вважається відсутністю згоди на проходження служби в поліції.
Згідно п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VІІІ працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Відповідно до пп."г" п.64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що УМВС в Херсонській області при прийнятті оскаржуваного наказу діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Херсонській області від 06.11.2015 № 421 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 з посади заступника командира взводу № 2 роти № 1 (з обслуговування Комсомольського району) батальйону патрульної служби Херсонського міського управління УМВС є необґрунтованими.
Суд критично відноситься до тверджень ОСОБА_1 про наявність у нього переваженого права на залишення на роботі в органах внутрішніх справ, оскільки судом не встановлено, що позивач виявив бажання на проходження служби в поліції шляхом подачі відповідного рапорту чи заяви.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" від 16.09.2015 р. № 730 ліквідовано як юридичні особи територіальні органи Міністерства внутрішніх справ. Згідно виписки з ЄДРПОУ УМВС в Херсонській області перебуває в стані припинення.
Одним з видів змін в організації виробництва, праці є ліквідація підприємства, установи, організації. Ліквідація логічно пов'язана із скороченням чисельності і штату працівників. У разі ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується. Ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, за якої припиняються її права та обов'язки, тобто вона знімається з реєстрації в усіх фондах та організаціях. Отже, при повній ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується, крім працівників, відносно яких діють обмеження на звільнення, тобто, пряма заборона на звільнення перелічених працівників, оговорена в Законі.
Стосовно позивача судом не встановлено обмежень, які б перешкоджали відповідачу-1 (при дотриманні встановленої законодавством процедури) приймати рішення про його звільнення через скорочення штатів.
При цьому, у зв'язку з ліквідацією територіальних органів Міністерства внутрішніх справ у відповідача-1 відсутня можливість використання ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ.
Також необґрунтованими є доводи ОСОБА_1 щодо визнання протиправною відмови відповідача-2 у прийнятті на службу до поліції та поновлення на роботі в патрульній службі ГУ Національної поліції в Херсонській області, оскільки відповідач-2 жодного рішення стосовно позивача не приймав, заяви чи рапорту про прийняття на службу до поліції не розглядав, так як ОСОБА_1 їх до ГУ Національної поліції в Херсонській області не подавав, що не заперечувалося у судовому засіданні самим позивачем, а поновлення на посаді працівника, з якої останній не був звільнений, не передбачено жодним нормативно-правом актом України.
Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх рішень та дій, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Головного управління Національної поліції України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 грудня 2015 р.
Суддя Бездрабко О.І.
кат. 12.3