ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 грудня 2015 року № 826/22175/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І., суддів Данилишин В.М. Качура І.А. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України
провизнання протиправним та скасування наказу № 282-к від 21.08.2015 року та поновлення на роботу
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України про скасування наказу від 21.08.2015 №282-к, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваний наказ прийнято з порушенням 49-2, 42 Кодексу законів про працю України оскільки позивачу не запропоновано іншу роботу та не дотримано положення щодо переважного залишення позивача на роботі.
Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,
На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 працював на посаді заступника начальника управління - начальника відділу експертизи управління у Миколаївській області.
Наказом від 21.08.2015 №282-к ОСОБА_1 звільнено з 21.08.2015 з посади заступника начальника управління - начальника відділу експертизи управління у Миколаївській області у зв'язку з ліквідацією територіальних органів (постанова КМУ від 14.01.2015 №4 «Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади») згідно з п. 1 ст. 40 КЗпПУкраїни за погодженням з Мінрегіоном.
Згідно із ст. 30 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється з підстав визначених вказаною статтею.
Відповідно до частини третьої статті 36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
В пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
Згідно із положеннями статті 5 Закону (в редакції Закону від 27.02.2014) міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.
Відповідно до розділу III Схеми спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, діяльність якого спрямовується та координується через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та китлово-комунального господарства.
Положення про Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 676 (далі - Положення).
Так, відповідно до зазначеного Положення Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України (Держенергоефективності) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.
Згідно із пунктом 7 Положення в редакції станом на 13.01.2015 року було передбачено, що Держенергоефективності здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої утворені в установленому порядку територіальні органи.
Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 4 «Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади» (далі - Постанова) було погоджено пропозицію Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження щодо ліквідації його територіальних органів як структурних підрозділів апарату Агентства за переліком згідно з додатком та внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України зміни.
Управління у Миколаївській області відповідно до Додатку до постанові. Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 4 включено до Переліку територіальних органів Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження, що ліквідуються.
Постановою було внесено зміни до Положення про Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження в частині виключення діяльності територіальних органів Відповідача.
Також, Постановою було внесено зміни у Додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 р. № 85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів» а саме: позицію «граничну чисельність працівників апарату Держенергоефективності 116, територіальних органів 273» змінено позицією «граничну чисельність працівників апарату Держенергоефективності - 224, а граничну чисельність для територіальних органів - не передбачено».
З огляду на викладене, вбачається, що в даному випадку дійсно має місце скорочення територіальних органів та чисельності апарату Держенергоефективності.
З матеріалів справи вбачається, що звільнення, зокрема, позивача погоджено першим заступником Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (а.с. 60-61).
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (частина перша ст. 49-2 КЗпП України).
Відповідно до частини третьої ст. 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Судом встановлено, що 29.01.2015 позивача повідомлено про наступне вивільнення (а.с. 59).
Також, 08.07.2015 позивачу запропоновано вакантну посаду провідного спеціаліста Відділу науково-технічної політики Департаменту розвитку відновлювальної енергетики, від якої позивач відмовився (а.с. 63).
Судом враховано, що позивача звільнено значно пізніше ніж через 2 місяці після попередження про майбутнє вивільнення, проте частина перша ст. 49-2 КЗпП України встановлює граничний мінімальний строк роботи з часу попередження про звільнення. Отже, звільнення може відбуватися не раніше як закінчиться двомісячний термін з часу попередження. Звільнення пізніше встановленого двомісячного строку не є порушенням згадуваної статті КЗпП України.
Щодо доводів представника позивача, що вказані вище попередження та пропонування посади не є належними доказами у справі, оскільки позивач не підписував вказані документи суд зазначає, що позивачем та його представником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що підписи від імені позивача зроблено іншою особою.
Враховуючи, що відповідачем було запропоновано позивачу посаду, проте позивач відмовився від запропонованої посади, суд не вбачає порушень ст. 49-2 КЗпП України при прийнятті оскарженого наказу.
Отже, при прийнятті наказу від 21.08.2015 №282-к, Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак позовні вимоги в частині скасування наказу від 21.08.2015 №282-к не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
З огляду на викладене, рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу може бути прийнято лише одночасно з рішенням про поновлення на роботі. Оскільки при вирішенні даного спору суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування наказу та поновлення на роботі, отже, як наслідок, відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж позовних вимог та з системного аналізу положень законодавства України і доказів, наявних у матеріалах справи, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Суддя В.І. Келеберда
Судді В.М. Данилишин
І.А. Качур