Постанова від 20.07.2015 по справі 826/8486/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20 липня 2015 року 15:00 № 826/8486/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представник позивача - Гирич К.С.,

представник відповідача - Михаленко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт» про накладення арешту на рахунки

ВСТАНОВИВ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - позивач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт» (далі - відповідач, ТОВ «Ространснафтопродукт») про накладення арешту на рахунки позивача:

МФО банку: 300904, назва банку: АТ «Фортуна-банк», 2600331838, валюта рахунку: долар США, дата відкриття: 26.12.2007;

МФО банку: 300904, назва банку: АТ «Фортуна-банк», 2600331838, валюта рахунку: Євро, дата відкриття: 26.12.2007;

МФО банку: 300904, назва банку: АТ «Фортуна-банк», 2600331838, валюта рахунку: українська гривня, дата відкриття: 26.12.2007;

МФО банку: 300904, назва банку: АТ «Фортуна-банк», 2604731838, валюта рахунку: українська гривня, дата відкриття: 09.02.2011;

МФО банку: 322313, назва банку: АТ «Укрексімбанк», 26007010036859, валюта рахунку: долар США, дата відкриття: 06.07.2007;

МФО банку: 322313, назва банку: АТ «Укрексімбанк», 26007010036859, валюта рахунку: Євро, дата відкриття: 06.07.2007;

МФО банку: 322313, назва банку: АТ «Укрексімбанк», 26007010036859, валюта рахунку: українська гривня, дата відкриття: 06.07.2007;

МФО банку: 339500, назва банку: АТ «Таскомбанк», 26002049855003, валюта рахунку: Євро, дата відкриття: 30.06.2011;

МФО банку: 339500, назва банку: АТ «Таскомбанк», 26002049855002, валюта рахунку: долар США, дата відкриття: 30.06.2011;

МФО банку: 339500, назва банку: АТ «Таскомбанк», 26002049855001, валюта рахунку: українська гривня, дата відкриття: 30.06.2011;

МФО банку: 380612, назва банку: АТ «Златобанк», 26009300002073, валюта рахунку: долар США, дата відкриття: 25.02.2011;

МФО банку: 380612, назва банку: АТ «Златобанк», 26009300002073, валюта рахунку: Євро, дата відкриття: 25.02.2011;

МФО банку: 380612, назва банку: АТ «Златобанк», 26009300002073, валюта рахунку: українська гривня, дата відкриття: 25.02.2011;

МФО банку: 300904, назва банку: АТ «Фортуна-банк», 2610031838, валюта рахунку: українська гривня, дата відкриття: 16.08.2013;

МФО банку: 899998, назва банку: Казначейство України, 37510000115818, валюта рахунку: українська гривня, дата відкриття: 24.12.2014.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ «Ространснафтопродукт» знаходиться на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, 10.03.2015 уповноваженими особами позивача, з метою перевірки дотримання ТОВ «Ространснафтопродукт» вимог податкового, валютного, митного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, відповідно до постанови слідчого з ОВС 2 відділу КР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області від 29.08.2014 та наказу ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 10.03.2015 № 449, згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, здійснено вихід на податкову адресу вказаного підприємства, а саме: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 57-Б, за результатами якого директор ОСОБА_3 отримав копію вказаного наказу та ознайомився з направленням на перевірку.

Листом від 12.03.2015 № 20 відповідач повідомив позивачу про недопуск на позапланову перевірку, з огляду на те, що постанова слідчого, яка стала підставою для призначення перевірки, не відповідає вимогам закону, направлялась для виконання зовсім іншому органу - ГУ Міндоходів у м. Києві, наказ про проведення перевірки пред'явлений через півроку після винесення постанови слідчого, що перевищує можливі процесуальні строки.

В подальшому, за результатами розгляду звернення та доданих до нього матеріалів управління податкового аудиту про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Ространснафтопродукт», відповідач прийняв рішення від 13.03.2015 № 4088/10/26-50-22-07 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Ространснафтопродукт», що перебуває: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 57-Б.

Враховуючи, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС м. Києва звернулась з даним позовом до суду.

Відповідно до пп. 62.1.3 п. 6.2.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

За змістом ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

При цьому, відповідно до п.п. 78.4, 78.5 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Як встановлено судом, відповідач оскаржив зазначений наказ ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 10.03.2015 № 449 до Окружного адміністративного суду м. Києва, на підставі якого позивачем здійснено вихід на податкову адресу відповідача для проведення перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2015 у справі № 826/4488/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2015, у задоволенні позову про скасування наказу від 10.03.2015 № 449 про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Ространснафтопродукт» відмовлено.

Зокрема, вказаною постановою встановлено, що: «З огляду на те, що при надходженні до контролюючого органу постанови слідчого про призначення перевірки Податковий кодексу України не передбачає іншого порядку дій , ніж призначення такої перевірки, суд вважає, що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі та у межах повноважень, передбачених законом. При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на незаконність постанови слідчого про призначення перевірки, оскільки відповідних доказів, які б підтверджували скасування такої постанови в установленому порядку, матеріали справи не містять, а Податковий кодекс України не покладає на контролюючий орган обов'язку перевіряти чи оцінювати постанову слідчого про призначення перевірки. Суд враховує, що згідно вказаної постанови слідчого проведення позапланової перевірки доручено співробітникам Головного управління Міндоходів у місті Києві, однак звертає увагу, що Головне управління Міндоходів у місті Києві направило постанову слідчого про призначення документальної перевірки від 29 серпня 2014 року для виконання саме до ДПІ у Голосіївському районі. Крім того, Податковий кодекс України не встановлює строків реалізації повноважень по проведенню перевірки на підставі постанови слідчого, а тому доводи позивача про порушення процесуальних строків не заслуговують на увагу. Враховуючи викладене позовні вимоги ТОВ "Ространснафтопродукт" про скасування наказу нормативно та документально не підтверджуються.».

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, відповідно до п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до змісту п. 94.6 ст. 94 ПК України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

При цьому підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 ПК України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті. Аналогічна правова позиція викладена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013 № 642/12/13-13.

Згідно з п.п. 7.1, 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 568 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1839/24371, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу доходів і зборів до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Враховуючи законність підстав для проведення перевірки відповідача, встановлених в рамках адміністративної справи № 826/4488/15, тобто відповідачем безпідставно відмовлено уповноваженим особам позивача від допуску до перевірки, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та приходить до висновку про необхідність накласти арешт на рахунки позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Всупереч наведеним вимогам відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 94, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити повністю.

Накласти арешт на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт» (код ЄДРПОУ 35234346):