справа № 815/3525/15
17 грудня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Стеценко О.О.
за участю секретаря - Вінського О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Іллічівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 (далі - Позивач, або ОСОБА_1В.) звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - Відповідач-1, або ГУМВС України в Одеській області), Іллічівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - Відповідач-2, або Іллічівський МВ ГУМВС України в Одеській області), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т. 1 а.с. 191-193) Позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС України в Одеській області № 3580 від 07.11.2014 року, яким скасований наказ ГУМВС України в Одеській області від 22.07.2013 року № 350 о/с про надання оперуповноваженому сектора БНОН Іллічівського ГУМВС України в Одеській області підполковнику міліції ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною, та звільнено з органів внутрішніх справ оперуповноваженого сектора БНОН Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області підполковника міліції ОСОБА_1 за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України; визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУМВС України в Одеській області генерал-майора міліції ОСОБА_2 № 872 о/с від 08.12.2014 року про звільнення у запас Збройних Сил України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) підполковника міліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області; зобов'язати ГУМВС України в Одеській області поновити підполковника міліції ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого сектора БНОН Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області; стягнути з Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.
Так, Позивач зазначив, що з 17.09.1993 року перебував на службі в органах МВС України, остання посада, яку він займав - оперуповноважений сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області. З 02.07.2013 року по 18.05.2015 року Позивачу була надана відпустка по догляду за дитиною - сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним 3-х річного віку, відповідно до наказу начальника ГУМВС України в Одеській області № 350 о/с від 22.07.2013 року. 13.05.2015 року Позивач звернувся із рапортом на ім'я начальника ГУМВС України в Одеській області генерал-майора ОСОБА_2 з питання його виходу на службу після відпустки. Рапорт Позивача був прийнятий начальником ВК та ПС УКЗ ГУМВС України в Одеській області підполковником міліції ОСОБА_4, на якому останній поставив резолюцію «Прошу підготувати матеріали для розгляду на засіданні КК ГУМВС» і дату прийняття « 13.05.2015 р.», а також в усній формі проінформував Позивача, що розгляд його питання буде вирішений на кадровій комісії, засідання якої планується на 25.05.2015 року. З метою з'ясування часу проведення засідання комісії, Позивач, 22.05.2015 року з'явився до начальника ВК та ПС УКЗ ГУМВС України в Одеській області підполковника міліції ОСОБА_4, де той вперше повідомив, про те, що 07.11.2014 року, відповідно до наказу ГУМВС України в Одеській області № 3580 він був звільнений з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни). З наказом ГУМВС України в Одеській області № 3580 від 07.11.2014 року про звільнення Позивача з органів внутрішніх справ останній вперше ознайомився 22.05.2015 року та цього ж дня ним був отриманий витяг зазначеного наказу.
Позивач вважає, що зазначений наказ № 3580 від 07.11.2014 року та прийнятий на його підставі наказ № 872 о/с від 08.12.2014 року про скасування наказу про надання йому відпустки по догляду за дитиною та про його звільнення з органів внутрішніх справи за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки він не припускав тих порушень дисципліни, про які йдетеся у цих наказах, а висновки про його самоусунення від виконання службових обов'язків та невихід на службу без поважних причин з серпня 2013 року по 29.10.2014 року є безпідставними з огляду на те, що у зазначений період часу, а саме: з 02.07.2013 року по 18.05.2015 року, Позивачу, відповідно до наказу начальника ГУМВС України в Одеській області №350о/с від 22.07.2013 року, була надана відпустка по догляду за дитиною з законних підстав, відповідно до ст.18 Закону України «Про відпустки» та п.61 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 року, у зв'язку з тим, що мати дитини ОСОБА_5 вийшла на роботу, що було підтверджено наданими документами. Як зазначає Позивач вказана відпустка була використана ним у зв'язку з фактичним доглядом за дитиною, за місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2. Також, на думку Позивача, є помилковими посилання Відповідача, як на підставу його звільнення, на те, що ним не надано декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, оскільки на момент видання оскаржуваного наказу (07.11.2014 року) строк на подання декларації для Позивача, як особи, яка перебувала у відпустці по догляду за дитиною, не сплинув, оскільки згідно із Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» він встановлений до 31.12.2014 року. За викладених обставин, на думку Позивача, використовуючи своє право на знаходження у відпустці по догляду за дитиною, не порушив діючого законодавства, тому скасування наказу про надання йому відпустки по догляду за дитиною та звільнення з органів внутрішніх справ є незаконним.
В судовому засіданні представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник Відповідача-1 в судове засідання для розгляду справи по суті не прибув, через канцелярію суду представником Відповідача-1 було подано клопотання, в якому він зазначив, що заявлені позовні вимоги не визнає в повному обсязі, доводи у поданих письмових запереченнях від 28.07.2015 року (т. 1 а.с. 74-77) підтримує в повному обсязі та просить розгляд справи провести за його відсутності. Так, в обґрунтування правомірності оскаржуваних наказів, в письмових запереченнях представник Відповідач-1 зазначив, що наказом ГУМВС України в Одеській області №104о/с від 01.03.2013 року ОСОБА_1 був призначений на посаду оперуповноваженого сектора БНОН Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області. Перебуваючи на цій посаді, 02.07.2013 року Позивач звернувся до керівництва ГУМВС України в Одеській області з рапортом про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку. При цьому, до рапорту було долучено ряд документів, у тому числі, свідоцтво про народження сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та довідку Приватного виробничого підприємства «Аргентум» від 02.07.2013 року, згідно якої співмешканка ОСОБА_1 ОСОБА_5 дійсно працювала з 02.07.2013 року на вказаному підприємстві з посадовим окладом 2300 грн. 18.07.2013 року відбулося засіданні кадрової комісії ГУМВС України в Одеській області, на якому, крім іншого, заслуховувалось питання по рапорту ОСОБА_1 Рішенням цієї комісії № 15 від 18.07.2013 року вказаний рапорт був задоволений, і наказом ГУМВС №350о/с від 22.07.2013 року Позивачу з 02.07.2013 року по 18.05.2015 року була надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку. Як зазначив Відповідач-1, в ході проведеного службового розслідування, на підставі листа ПВП «Аргентум» №1/ 1 від 06.10.2014 року, було встановлено, що ОСОБА_5 працювала на вказаному підприємстві на посаді юрисконсульта з 02.07.2013 року по 02.08.2013 року. Також, у рамках службового розслідування з СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС в області надійшов лист №31/19-СО-13235 від 15.10.2014 року, згідно якого свідок по кримінальному провадженню ОСОБА_5С, попереджена про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України, неодноразово допитувалась під час досудового розслідування. В ході допитів свідок пояснив, що вона ніде не працює та являється домогосподаркою. ОСОБА_5 також зазначила, що з моменту народження сина ОСОБА_6 до липня 2013 року вона перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною, однак, у зв'язку з тим, що у її співмешканця ОСОБА_1 виникли деякі труднощі на роботі, як вказав останній, пов'язані з його звільненням з ОВС України, вона була змушена вийти з відпустки та потім звільнитися з постійного місця роботи. При цьому, ОСОБА_5 зазначила, що з моменту народження сина вихованням та доглядом за останнім здійснює майже самостійно. За викладених обставин, Відповідач-1 вважає, що у ході проведення службового розслідування встановлено, що Позивач, перебуваючи у відпустці самоусунувся від виконання обов'язків по догляду за малолітнім сином та умисно, за відсутності підстав перебування у відпустці по догляду за дитиною, відповідним рапортом керівництву не доповів, самоусунувся від виконання службових обов'язків, на службу без поважних причин не вийшов, відповідному керівництву міського відділу та Головного управління не доповів. Також Відповідач-1 зазначив, що в ході службового розслідування було встановлено, що підполковник міліції ОСОБА_1, у порушення вимог ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік до Іллічівського МВ, а у подальшому до УКЗ ГУМВС України в Одеській області, не надав. На підставі встановлених службовим розслідуванням обставин, Відповідач-1 вважає, що ним цілком правомірно були прийняті оскаржувані накази, а позовні вимоги Позивача про їх скасування необґрунтовані та нічим не підтверджені.
Представник Відповідача-2 в судове засідання, не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, заперечень від Відповідача-2 на заявлений адміністративний позов не надходило, у зв'язку із чим неявку Відповідача-2 в судове засідання визнано неповажною та ухвалено рішення про розгляд справи за його відсутності.
Вислухавши пояснення представника Позивача, дослідивши та проаналізувавши надані докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
З вересня 1993 року Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з березня 2013 року проходив службу на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області.
На підставі рапорту Позивача та доданого до нього свідоцтва про народження серії І-ЖД № 307082, виданого ВДР АЦС у Малиновському районі ОМУЮ 23.05.2012 року, та рішення КК ГУМВС №15 від 18.07.2013 року, наказом ГУМВС України в Одеській області №350о/с від 22.07.2013 року Позивачу з 02.07.2013 року по 18.05.2015 була надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку ( т 1 а.с.118).
30.09.2014 року, у зв'язку з отриманням 29.09.2014 року інформації про можливість причетності Позивача до скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за яким було зареєстроване кримінальне провадження № 12014160480002463 від 29.06.2014 року, наказом ГУМВС України в Одеській області №3102 (т. 1 а.с.103) було призначено проведення службового розслідування за вказаним фактом, за результатами якого складено висновок від 29.10.2014 року (т. 1 а.с.120-122).
Згідно п. 3 вказаного висновку службового розслідування було встановлено порушення Позивачем вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, ст.ст. 2, 3, 10 Закону України «Про міліцію», ст.12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», розділів III, IV, VII Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України №155 від 22.02.2012 року, Присяги працівника ОВС України і зобов'язання, наданого ним при прийнятті на службу в ОВС України, що виразилося в умисній недоповіді керівництву Головного управління про відсутність підстав для перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення останнім 3-х річного віку, самоусуненні від виконання службових обов'язків та невиході на службу без поважних причин з серпня 2013 року по 29.10.2014 року, ненаданні декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік.
На підставі висновків зазначеного службового розслідування 07.11.2014 року ГУМВС України в Одеській області було видано наказ №3580 (т. 1 а.с.123-124), яким скасовано наказ ГУМВС України в Одеській області №350 о/с від 22.07.2013 року в частинні надання оперуповноваженому сектора БНОН Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області підполковнику міліції ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною та Позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення.
Наказом ГУМВС України в Одеській області №872о/с від 08.12.2014 року, на підставі наказу ГУМВС України в Одеській області №3580 від 07.11.2014 року, у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України Позивача звільнено у запас Збройних Сил за п.64 «є» (за порушення дисципліни) 08.12.2014 року ( т. 1 а.с.10).
Судом встановлено, що 13.05.2015 року Позивач подав рапорт на ім'я начальника ГУМВС України в Одеській області, в якому просив розглянути питання щодо його виходу із відпустки по догляду на дитиною згідно наказу № 350/ос від 22.07.2013 року (т. 1 а.с.94).
Листом №93783 від 29.05.2015 року Позивача повідомлено, що наказом ГУМВС України в Одеській області №872о/с від 08.12.2014 року його звільнено з органів внутрішніх справ та про необхідність прибути для отримання трудової книжки (т. 1 а.с. 95).
Із наказом ГУМВС України в Одеській області №3580 від 07.11.2014 року Позивач був ознайомлений та отримав його копію 22.05.2015 року (т. 1 а.с.82 зв.б.).
Не погодившись із прийнятими Відповідачем-2 наказами про скасування наказу про надання Позивачу відпустки по догляду за дитиною та про звільнення із займаної посади останній звернувся до суду з позовом.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991 року, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією УРСР та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням (далі - Положення № 114 від 29.07.1991 року).
Порядок звільнення зі служби осіб середнього начальницького складу визначається розділом VII вказаного Положення, а саме п.64, яким встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, за порушення дисципліни (п.п. «є»).
При цьому, сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України № 3460-ІV від 22.02.2006 року (далі - Статут).
Так, ст.2 Статуту надане визначення дисциплінарного проступку: невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Статтею 14 Статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Відповідно до п.8 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №230 від 12.03.2013 року (далі - Інструкція № 552) підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. У вступній частині висновку службового розслідування викладаються: посада, звання, прізвище, ініціали службової особи (осіб), яка (які) проводила(и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування.
В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи РНС) скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного. Також в описовій частині зазначаються відомості про залучення фахівців та дані про них, висвітлюються подані ними результати.
У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб РНС конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, кваліфікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб РНС, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
Як слідує з матеріалів справи, підставою для притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності став, нібито встановлений, факт порушення Позивачем вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, ст.ст. 2, 3, 10 Закону України «Про міліцію», ст.12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», розділів III, IV, VII Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України №155 від 22.02.2012 року, Присяги працівника ОВС України і зобов'язання, наданого ним при прийнятті на службу в ОВС України. Вказане порушення, нібито, виразилось в умисній недоповіді керівництву Головного управління про відсутність підстав для перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення останнім 3-х річного віку, самоусуненні від виконання службових обов'язків та невиході на службу без поважних причин з серпня 2013 року по 29.10.2014 року, ненаданні декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік.
Приймаючи вказані накази Відповідачем-1 не враховано всі дійсні обставини при проведенні службового розслідування, із-за чого Відповідач-1 дійшов до висновку про порушення Позивачем службової дисципліни передчасно та за відсутності беззаперечних доказів, які б підтверджували протиправність поведінки Позивача, а також порушено порядок накладення дисциплінарних стягнень.
Так, як вбачається зі змісту оскаржуваних наказів, однією з підстав для звільнення Позивача із займаної посади є встановлений факт самоусунення ним від виконання службових обов'язків та невиході на службу без поважних причин з серпня 2013 року по 29.10.2014 року.
Тобто, фактично Позивача звільнено за невихід на службу без поважних причин з серпня 2013 року по жовтень 2014 року - прогул.
Суд наголошує, що Положення № 114 від 29.07.1991 року, а також і Дисциплінарний статут ОВС України не містить поняття «прогул».
Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року, прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). При цьому, поважними причинами слід вважати такі причини, що виключають вину працівника. При такому розумінні поважних причин відсутності працівника на роботі не суперечить п. 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку, який кваліфікує поведінку працівника як порушення трудової дисципліни (прогул - це різновид такого порушення) за наявності вини працівника. Загальним критерієм вини працівника в здійсненні прогулу є належна дбайливість про виконання трудових обов'язків.
Притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності за прогул, вважатиметься законним лише в тому випадку, коли був встановлений факт відсутності працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня та при відсутності поважних причин, за яких працівником допущено прогул.
Судом встановлено, що в період з серпня 2013 року по 29.10.2014 року Позивач перебував у відпустці по догляду за дитиною згідно наказу №350о/с від 22.07.2013 року. Вказаний наказ був скасований Відповідачем-1 лише 07.11.2014 року.
Тобто, невихід позивача на службу в період з серпня 2013 року до жовтня 2014 року (в період дії наказу №350о/с від 22.07.2013 року) не може вважатись прогулом.
Фактично Відповідач-1 одним своїм рішенням скасував наказ про надання Позивачу відпустки по догляду на дитиною та цим же наказом звільнив його із займаної посади за невихід на службу без поважних причин в період дії наказу про надання Позивачу відпустки по догляду за дитиною.
Положення №114 від 29.07.1991 року взагалі не містить такого поняття як скасування наказу про надання відпустки по догляду за дитиною. Відповідні норми відсутні й у Законі України «Про відпустки».
Так, ч.1 ст.2 Закону України «Про відпустки» передбачено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - Підприємство).
Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст.ст. 17, 18 цього Закону) згідно ст.4 цього ж Закону, відносяться до соціальних відпусток.
Згідно положень ст.18 Закону України «Про відпустки» після закінчення відпустки у зв'язку із вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, який фактично доглядає за дитиною. Частиною 4 ст.20 вказаного Закону передбачено, що особам, зазначеним у ч.3 ст.18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).
Матеріалами справи підтверджується, що Позивач разом із рапортом про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку долучив всі необхідні документи на підтвердження наявності права на таку відпустку, а саме: копію свідоцтво про народження дитини, довідку з місця праці матері дитини про її вихід на роботу, довідку про припинення матері дитини виплати допомоги по догляду за дитиною з 02.07.2013 року.
Таким чином, за умови незакінчення терміну вказаної відпустки та наявності зазначеної вище довідки і припинення виплати матері дитини допомоги по догляду за дитиною, батько дитини має право на надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Будь-яких обставин, за яких відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, надана батькові дитини до виходу його на роботу припиняється, Закон України «Про відпустки» не містить.
За викладених обставин, суд вважає, що у Відповідачів не було підстав для скасування наказу про надання Позивачу відпустки по догляду за дитиною, тобто фактично припинення такої відпустки, та звільнення його із займаної посади за невихід на службу без поважних причин в період дії наказу про надання Позивачу відпустки по догляду за дитиною.
Що стосується посилань Відповідачів, як на підставу для звільнення Позивача із займаної посади, на порушення останнім ст.12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», суд вважає вказані доводи Відповідачів безпідставними, оскільки за правилами абз. 2 ч. 1 вказаного Закону суб'єкти декларування, які не мали можливості подати до 1 квітня за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік через перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною, через тимчасову непрацездатність, перебування за межами України, під вартою, подають таку декларацію за звітний рік до 31 грудня.
Як вже зазначалось судом, в період з серпня 2013 року по день прийняття наказу про звільнення Позивача з органів ОВС останній перебував у відпустці по догляду за дитиною згідно наказу №350о/с від 22.07.2013 року.
За викладених обставин, станом на момент звільнення Позивача з ОВС строк подання ним декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік не закінчився, а тому неподання ним такої декларації у зазначений строк не може бути підставою для звільнення.
Звільнення особи з органів ОВС в обов'язковому порядку передбачає обізнаність особи, що притягується до відповідальності та отримання самого рішення про таке звільнення.
Проте, матеріли справи не містять доказів ознайомлення Позивача з наказом № 3580 від 07.11.2014 року, яким скасований наказ ГУМВС України в Одеській області №350о/с від 22.07.2013 року про надання йому відпустки по догляду за дитиною, та яким його звільнено.
Наявні в матеріалах справи листи №9/69/3 від 08.12.2014 року, №9/7224 від 25.12.2014 року про повідомлення Позивача про звільнення із займаної посади (а.с. 98-99) та акти про здійснення телефонних дзвінків Позивачу та його співмешканці від 18.11.2014 року, від 02.12.2014 року (а.с. 86, 125) суд не приймає до уваги, оскільки доказів відправлення цих листів на адресу Позивача Відповідачами не надано, а з наданих актів вбачається, що телефон Позивача не відповідав, в свою чергу, згідно акту від 18.11.2014 року дзвінки здійснювалась, як зазначено у самому акті, за номером співмешканки Позивача, що не може свідчити про належне сповіщення Позивача про прийняте відносно нього рішення про звільнення.
З огляду на вищезазначене, судом встановлено недотримання Відповідачами приписів Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України при проведенні службового розслідування відносно Позивача та притягненні його до дисциплінарної відповідальності.
За таких обставин суд вважає, що службове розслідування та складання висновку службового розслідування, який став підставою для винесення оскаржуваних наказів про покарання Позивача та про його звільнення, здійснено з порушенням порядку проведення, за відсутності необхідних доказів, зібраних у встановленому законом порядку, які б підтверджували допущені Позивачем порушення.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач-1 ГУМВС України в Одеській області, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним спірних наказів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що накази ГУМВС України в Одеській області від 07.11.2014 року № 3580 та №872о/с від 08.12.2014 року про скасування наказу про надання Позивачу відпустки по догляду за дитиною та про звільнення із займаної посади є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Як вбачається з наданої Відповідачем-1 довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ГУМВС України в Одеській області перебуває в стані припинення, проте станом на момент винесення рішення судом до Єдиного реєстру не внесено запису про припинення цієї юридичної особи.
Враховуючи викладене, Позивач підлягає поновленню на попередній посаді, в зв'язку з чим з Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області підлягає стягненню середній заробіток (грошове утримання) за час вимушеного прогулу з дня виходу з відпустки по догляду за дитиною по день винесення судом рішення у справі, тобто в період з 19.05.2015 року по 17.12.2015 року, що складає 16918,95 грн. (149 днів вимушеного прогулу х 113,55 грн. (середній заробіток за один день з розрахунку заробітної плати за травень-червень 2013 року у сумі 4201,48 грн.)).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць, а також негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
На підставі зазначеної норми суд вважає необхідним допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення Позивача на посаді оперуповноваженого сектора БНОН Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області та в частині стягнення з Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області на користь Позивача середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу за один місяць.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163, 256 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Іллічівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 3580 від 07.11.2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого сектора БНОН Іллічівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області підполковника міліції ОСОБА_1В.», яким скасований наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 350 о/с від 22.07.2013 року в частині надання оперуповноваженому сектора БНОН Іллічівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області підполковнику міліції ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною, та звільнено з органів внутрішніх справ оперуповноваженого сектора БНОН Іллічівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області підполковника міліції ОСОБА_1 за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 872 о/с від 08.12.2014 року про звільнення у запас Збройних Сил України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України оперуповноваженого сектора БНОН Іллічівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області підполковника міліції ОСОБА_1.
Поновити підполковника міліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектора боротьби БНОН Іллічівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.
Стягнути з Іллічівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 19.05.2015 року по 17.12.2015 року у розмірі 16918,95 грн.
Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення підполковника міліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектора БНОН Іллічівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та в частині стягнення з Іллічівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу за один місяць.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Стеценко О.О.
.