ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
23 грудня 2015 року № 813/3326/15
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Потабенко В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Петрика Р.І.,
з участю:
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, згідно довіреностей,
представника відповідача - ОСОБА_3, згідно довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС до державного підприємства “Львіввугілля” про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, -
Спеціалізована Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВПП у м. Львові, позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державного підприємства “Львіввугілля” (далі - ДП “Львіввугілля”, відповідач) про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у ДП “Львіввугілля” обліковується заборгованість зі сплати податків на суму 6412141,00 грн., яка виникла внаслідок несплати до бюджету самостійно узгоджених зобов'язань. СДПІ з ОВПП у м. Львові було прийнято рішення № 8010/25-00/460 від 09.06.2015 року про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до п. 32 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно якого контролюючим органом було вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів. На підставі вищевказаного рішення контролюючим органом скеровано інкасові доручення в банки, які обслуговують відповідача, для стягнення з його рахунків коштів для погашення податкового боргу, однак платіжні вимоги повернено без виконання у зв'язку з відсутністю коштів. Позивачем також проведено опис активів боржника та зроблено відповідні реєстраційні записи в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Враховуючи те, що відповідачем самостійно борг не сплачено, кошти на рахунках ДП “Львіввугілля” відсутні, позивач звернувся до суду для надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна ДП “Львіввугілля”, що перебуває у податковій заставі.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, свою позицію виклала у письмових запереченнях на адміністративний позов, поданих до суду 13.08.2015 року за вх. № 26408, суть яких зводиться до наступного. Представник відповідача зазначила, що передумовою для звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі, є недостатність у платника коштів. Зазначена обставина, на думку відповідача, має бути підтверджена наступними доказами: постановою суду про стягнення коштів, яка набрала законної сили, документами, що свідчать про відсутність або недостатність на рахунках платника коштів для погашення податкового боргу, що свідчать про неможливість виконання постанови суду про стягнення коштів, а також витягом з Єдиного реєстру застав з відомостями про перебування майна платника у податковій заставі. Зважаючи на відсутність рішення суду про стягнення коштів для погашення податкового боргу, відповідач вважає, що у позивача відсутні підстави для звернення до суду з позовом про надання дозволу на реалізацію майна, що перебуває у податковій заставі. Крім цього, зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 12.05.2015 року “Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році” затверджено, зокрема, перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 році, до складу якого входять відокремлені підрозділи ДП “Львіввугілля”: “Шахта “Межирічанська”, “Шахта “Відродження”, “Шахта “Великомостівська”, “Шахта “Лісова”, “Шахта “Степова”, “Шахта “Червоноградська” та “Шахта “Зарічна”. Законом України “Про особливості приватизації вугледобувних підприємств” передбачено, що з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. З огляду на те, що підприємство відповідача перебуває в стадії приватизації, відчужувати майно боржника, відповідно до норм діючого законодавства, заборонено. У зв'язку з вказаним, представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини по справі, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ДП “Львіввугілля” зареєстроване, як юридична особа, 17.01.2003 року (за адресою: вул. Б. Хмельницького, 26, м. Сокаль, Львівська область, 80000; код ЄДРПОУ: 32323256), що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідача взято на облік в органах державної податкової служби як платника податків з 28.01.2003 року за №02-215, що підтверджується довідкою позивача форми № 4-ОПП №1528061400098 від 15.06.2015 року.
Згідно довідки СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів податковий борг відповідача по податку на додану вартість за період з 20.05.2015 року по 15.06.2015 року становить 7197349,29 грн. Вказаний борг виник у зв'язку з несплатою у встановлений законом строк самостійно визначеного ДП “Львіввугілля” податкового зобов'язання згідно поданої податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року у сумі 6412141,00 грн.
09.06.2015 року відповідно до п. 32 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України контролюючим органом прийнято рішення №8010/25-00/460 про погашення усієї суми податкового боргу платника податків шляхом стягнення безготівкових коштів ДП “Львіввугілля”.
На підставі ст. 95 ПК України позивачем надсилались у банки, які обслуговують відповідача, інкасові доручення про стягнення з рахунків підприємства податкового боргу: №№ 2770/06, 2771/06, 2782/06, 2768/06, 2774/06 від 10.06.2015 року.
Крім того, СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС складено акти опису майна № 13 від 20.10.2014 року, № 14 від 20.10.2014 року, № 15 від 22.10.2014 року, № 16 від 22.10.2015 року, № 17 від 22.10.2014 року, № 19 від 07.11.2014 року, № 20 від 07.11.2014 року, № 22 від 07.11.2014 року.
На підставі цих актів зареєстровано право податкової застави, що підтверджується наступними Витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна: № 45422576 від 21.10.2014 року, №45422640 від 21.10.2014 року, № 45444265 від 23.10.2014 року, № 45444023 від 23.10.2014 року, № 45444307 від 23.10.2014 року, № 45576846 від 10.11.2014 року, № 45576857 від 10.11.2014 року, № 45576513 від 10.11.2014 року.
Позивачем надіслано на адресу відповідача податкові вимоги №1/171 від 17.06.2003 року на суму податкового боргу 10398,98 грн. та №2/175 від 22.07.2003 року на суму податкового боргу 9295317,82 грн. Оскільки податковий борг, визначений у податкових вимогах, у повному обсязі не погашався, тому, у відповідності до п.59.5. ст.59 ПК України, нова вимога не надсилалася (не вручалася).
З огляду на те, що відповідачем не надано доказів добровільної сплати податкового боргу в сумі 6412141,00 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд при вирішенні даного спору, керувався наступним.
Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки, та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму грошового зобов'язання.
Відповідно до п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Пунктом 87.2 статті 87 ПК України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно п.88.1 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Відповідно до п.89.2 ст.89 ПК України, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Згідно з п.89.3 ст.89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
Відповідно до п.95.1 і п.95.2 ст.95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Згідно із нормою п.95.3 ст.95 ПК України орган державної податкової служби повинен звернутися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Відтак, лише рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Разом з тим, Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” №71-VIII від 28.12.2014 року, який набрав чинності з 01.01.2015 року, тимчасово, до 01.07.2015 року встановлено особливості застосування деяких норм Податкового Кодексу України та передбачено додатковий механізм стягнення коштів (безготівкових і готівкових) у рахунок погашення податкового боргу платників податків.
Відповідно до п. 32 підроз.10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до 01.07.2015 року, встановлено, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
У таких випадках:
- рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;
- рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З правового аналізу наведеної норми слідує, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов:
1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку;
2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень;
3) відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
Наказом ДФС України від 20.02.2015 року №106 затверджено Методичні вказівки щодо взаємодії структурних підрозділів органів ДФС при здійсненні заходів з погашення податкового боргу платників податків за судовими рішеннями, абз.5 розділу IV яких передбачено, за зазначених умов податковий керуючий готує проект рішення керівника ДПІ (заступника керівника) про стягнення коштів платника податків, що має податковий борг, і надає його на підпис керівнику ДПІ (заступнику керівника) за формою, встановленою наказом №23, та здійснює весь комплекс заходів, направлений на стягнення такої заборгованості, у порядку, передбаченому розділом 9 Кодексу. Прийняття керівником відповідного рішення не потребує звернення до суду з цього приводу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що контролюючим органом дотримано встановлений порядок звернення до суду з вимогою надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі.
Однак, суд звертає увагу на те, що відокремлені підрозділи підприємства відповідача перебувають в стадії приватизації, а відповідно до норм чинного законодавства відчужувати майно боржника, який перебуває на стадії приватизації, - заборонено.
Так, у відповідності до ст. 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” №2163-XII від 04.03.1992 року передбачено, що приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності ДП “Львіввугілля” є добування кам'яного вугілля.
Відповідно до ч.ч.4-6 ст.12 Закону України “Про приватизацію державного майна”, з моменту прийняття рішення про приватизацію об'єкта стосовно його майна (нерухомого майна, інших необоротних активів) та земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об'єкт, забороняється, зокрема здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження зазначеного майна чи зменшення його вартості або зменшення розміру земельної ділянки державної власності. Зазначене обмеження діє до завершення приватизації об'єкта.
Строк проведення приватизації об'єкта не повинен перевищувати двох років з моменту прийняття рішення про його приватизацію.
Приватизація об'єкта вважається завершеною з моменту його продажу або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом приватизації (розміщення акцій), і оформляється рішенням відповідного державного органу приватизації.
Прийняття рішення про приватизацію відповідними суб'єктами є однією із стадій, визначених цим законом порядку приватизації державного майна (ст. 11 Закону України “Про приватизацію державного майна”).
Особливості правового, економічного та організаційного регулювання приватизації державного майна вугледобувних підприємств та особливості їх діяльності у післяприватизаційний період регулюється Законом України “Про особливості приватизації вугледобувних підприємств”.
Так, у відповідності з п. 1 ст. 1 Закону України “Про особливості приватизації вугледобувних підприємств”, вугледобувне підприємство - гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, шахтоуправління, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції.
Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України “Про особливості приватизації вугледобувних підприємств” приватизація об'єктів, зазначених у ст. 4 цього Закону, здійснюється такими способами: визначення способу приватизації об'єкта приватизації, включеного до переліку об'єктів приватизації, здійснюється державними органами приватизації спільно з органом, уповноваженим управляти державним майном, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Стаття 13 вказаного Закону передбачає, що з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. На строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про особливості приватизації вугледобувних підприємств” дія норм статей 2 і 13 цього Закону поширюється виключно на вугледобувні підприємства, щодо яких прийнято рішення про приватизацію після набрання чинності цим Законом, та вугледобувні підприємства, приватизовані після набрання чинності цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України №987 від 19.09.2012 року було затверджено перелік об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках, та критеріїв визначення способу їх приватизації, серед яких є відокремлені підрозділи ДП “Львіввугілля”, а саме: “Шахта “Межирічанська”, “Шахта “Відродження”, “Шахта “Великомостівська”, “Шахта “Лісова”, “Шахта “Червоноградська” та “Шахта “Зарічна”.
У відповідності до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 240 від 14.03.2014 року, здійснення передприватизаційної підготовки об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2015 році, а також відповідальність за здійснення такої підготовки, покладено на керівників державних вугледобувних підприємств.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №271 від 12.05.2015 року “Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році” затверджено, серед іншого, перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 році, до складу якого входять відокремлені підрозділи ДП “Львіввугілля”, а саме: “Шахта “Межирічанська”, “Шахта “Відродження”, “Шахта “Великомостівська”, “Шахта “Лісова”, “Шахта “Степова”, “Шахта “Червоноградська” та “Шахта “Зарічна”.
На виконання цієї постанови наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості №344 від 08.06.2015 року “Про передприватизаційну підготовку підприємств” відповідальність за здійснення передприватизаційної підготовки вугледобувних об'єктів приватизації покладено на керівників державних вугледобувних підприємств, зокрема і на керівника ДП “Львіввугілля”.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить надати дозвіл на погашення податкового боргу ДП “Львіввугілля” за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі згідно з актами опису перелік яких наведено вище.
Відповідно до цих актів, в податкову заставу передано майно (в даному випадку ним є вугілля, порода) відокремлених підрозділів ДП “Львіввугілля”, а не ДП “Львіввугілля”: ВП шахта “Червоноградська” (акт №13 від 20.10.2014 року, № 17 від 22.10.2014 року, № 20 від 07.11.2014 року); ВП шахта “Зарічна” (акт №14 від 20.10.2014 року, № 19 від 07.11.2014 року) ); ВП шахта “Відродження” (акт № 15 від 22.10.2014 року, № 22 від 07.11.2014 року); ВП шахта “Степова” (акт № 16 від 22.10.2015 року).
Усі перелічені вище відокремлені підрозділи ДП “Львіввугілля” згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 12.05.2015 року включено до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 році.
У відповідності до вимог Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств", включення до переліку об'єктів приватизації відокремлених підрозділів ДП “Львіввугілля” надає їм статусу об'єкта приватизації, на який розповсюджуються положення про мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна, а тому відчужувати майно підприємства відповідно до норм чинного законодавства заборонено.
Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 27.05.2015 року (справа №5006/33/70/2012).
Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі, а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Відповідно до положень ст. 94 КАС України, судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 94, 158-163, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 28.12.2015 року.
Суддя Потабенко В.А.