24 листопада 2015 року м. Київ 2а-300/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс»
до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції
Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового
повідомлення-рішення
У січні 2012 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Валтекс» (далі також - Товариство) з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2011 №0000330234/2228 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 162 886,09 грн.
Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі Акта перевірки, у ході якої відповідачем встановлено заниження позивачем податку на додану вартість за червень 2011 року за результатами господарських операцій з ТОВ «Інсатбуд» і ТОВ «ТД «Трейдстар», оскільки, на думку податкового органу, товари не поставлялись, а господарські операції є безтоварними.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2015 № К/9991/45582/12 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Рішення суду касаційної інстанції мотивовано тим, що суд першої та суд апеляційної інстанції неналежним чином дослідили первинні документи, складені за наслідками господарських операцій позивача з його контрагентами; не надали належної правової оцінки обставинам справи.
Під час нового розгляду справи, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними і необґрунтованими, оскільки підприємство за результатами господарської діяльності правомірно сформувало податковий кредит, що підтверджується даними первинних бухгалтерських документів. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інсатбуд» і ТОВ «ТД «Трейдстар» підтверджується документально.
У своїх доводах позивач також зазначає, що не повинен нести відповідальності за порушення норм чинного податкового законодавства з боку його контрагентів. На момент укладання договорів його контрагенти були належним чином зареєстровані як платники ПДВ, а тому мали право виписувати податкові накладні.
В ході судового розгляду представник позивача уточнив позовні вимоги, що відображено у журналі судового засідання від 24.11.2015, та просив суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення повністю, а також підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечував, зазначивши, що в ході перевірки відповідачем встановлено не одночасне відображення у податкових зобов'язаннях в реєстрі виданих податкових накладних продавця (контрагентів) та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (позивача) первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за червень 2011 року в сумі 162 886,09 грн., чим порушено положення статті 201 ПК України.
Крім того, «фіктивність» ТОВ «ТД «Трейдстар» підтверджується висновками експерта щодо належності підписів на первинних і звітних документах підприємства не його директору, а іншій особі. Отже, на підставі таких первинних документів не може бути сформовано податковий кредит Товариства.
В той же час, ТОВ «Інсатбуд» останню декларацію з податку на додану вартість подано за липень 2010 року, а свідоцтво вказаного платника податку на додану вартість анульовано 19.08.2011. Таким чином, поданий вказаним контрагентом додаток №5 до податкової декларації з податку на прибуток за червень 2011 року не може бути доказом у справі, оскільки не має юридичної сили.
Також, податковий орган зазначає, що позивач не скористався своїм правом щодо коригування податкового кредиту, хоча отримував від відповідача повідомлення про наявність розбіжностей з даними контрагентів у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.
Заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, зважаючи на доводи ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.10.2015 № К/9991/45582/12, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач проводив господарські операції з придбання товарів у ТОВ «Інсатбуд» і ТОВ «ТД «Трейдстар».
За результатами виконання господарських операцій позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, який пов'язаний з виконанням договорів.
На підставі наказу Білоцерківської ОДПІ Київської області від 19.10.2011 № 988 та на підставі направлень від 20.10.2011 №653, 654 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.06.2011 по 30.06.2011.
За результатами вищезазначеної перевірки складено акт від 28.10.2011 №5425/23-4/32393877/217 (далі Акт перевірки), яким зафіксовано, зокрема, наступне.
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевірений період встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, 201.11 ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит по декларації з ПДВ за червень 2011 року на суму 144764,00 грн.
Зокрема, порушення полягає у включенні Товариством до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за червень 2011 року податкових накладних, які не відображені у податкових зобов'язаннях постачальників, а саме: ПН від 07.06.2011 №126, виданої ТОВ «Інсатбуд» на суму 322500,06 грн., в т.ч. ПДВ 53750,01 грн.; ПН від 29.06.2011 №586, виданої ТОВ «Інсатбуд» на суму 356783,31 грн., в т.ч. ПДВ 59 463,88 грн.; ПН від 25.06.2011 №542, виданої ТОВ «ТД «Трейдстар» на суму 298033,20 грн., в т.ч. ПДВ 49672,20 грн.
Таким чином, на думку відповідача, Товариством протиправно завищено податковий кредит за червень 2011 року на загальну суму 162886,09 грн.
До таких висновків відповідач дійшов у зв'язку з тим, що Білоцерківською ОДПІ до ДПІ у Печерському районі м. Києва надіслано запит від 15.08.2011 №9290/7/153/1889 щодо встановлених розбіжностей між позивачем та ТОВ «Інсатбуд» у червні 2011 року для вжиття заходів з метою усунення зазначених розбіжностей в системі автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів за червень 2011 року.
У відповідь на вищевказаний запит податковим органом отримано лист від ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.10.2011 №9415/7/15-210, яким повідомлено, що останню звітність ТОВ «Інсатбуд» подано з податку на додану вартість за липень 2010 року, з податку на прибуток підприємства - за 2 квартал 2011 року.
Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Інсатбуд» анульовано за власним бажанням від 19.08.2011 та повідомлено, що ТОВ «Інсатбуд» перебуває в « 3 стані», тобто прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру). Облікову справу ТОВ «Інсатбуд» вилучено за постановою слідчого СВПМ ДПА у Хмельницькій області Слободян Ю.Д. від 20.07.2011 у кримінальній справі № 41/0265.
Щодо ТОВ «ТД «Трейдстар», то відповідачем до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надіслано запит від 18.08.2011 №9334/7/153/1921 щодо встановлених розбіжностей між Товариством та вказаним контрагентом у червні 2011 року для вжиття заходів з метою усунення зазначених розбіжностей в системі автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів за червень 2011 року.
У відповідь на вищевказаний запит від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва отримано Акт від 22.09.2011 №1092/3-23-40 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТД «Трейдстар» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за червень, липень 2011 року.
При проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження також встановлено, що на підставі службової записки юридичного управління від 19.09.2011 року № 1131/10-021, на виконання наказу ДПА України від 08.08.2011 №475/ДСК «Про впровадження комплексної системи запобігання та протидії процесам детінізації економіки», здійснено ряд заходів щодо перевірки діяльності ТОВ «ТД «Трейдстар» і згідно з висновком № 4578/2 від 08.09.2011 ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, вказане підприємство має ознаки «фіктивності».
Крім того, Податковим органом отримано висновок спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ МВС України майора міліції ОСОБА_3, яким встановлено, що на досліджених документах ТОВ «ТД «Трейдстар» підписи виконано не директором вказаного товариства ОСОБА_4, а іншою особою.
Також, судом встановлено, що відповідачем на адресу позивача направлено запит від 08.08.2011 №1837/15-3 щодо встановлення та усунення розбіжностей, наявних в реєстрах виданих контрагентами податкових накладних та реєстрах прийнятих Товариством податкових накладних за червень 2011 року. Проте, позивач не скористався своїм правом щодо коригування показників податкового кредиту за вказаний період, як це передбачено чинним законодавством.
У зв'язку з цим, відповідачем встановлено порушення положень статті 201 ПК України, яке полягає у відсутності відображення у своїй податковій звітності ТОВ «Інсатбуд» та ТОВ «ТД «Трейдстар» отриманих Товариством податкових накладних за №№ 126, 586, 542.
На підставі Акта перевірки та за результатами виявлених в ході перевірки порушень відповідачем стосовно Товариства прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4»від 04.11.2011 №0000330234/2228, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 144764,00 грн.
Позивач, не погоджуючись із висновками відповідача щодо завищення Товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у червні 2011 року на суму 162886,09 грн., звернувся із скаргою на вказане повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації в Київській області, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа від 11.11.2011 за №88.
За результатами розгляду скарги Товариства, ДПА в Київській області прийнято рішення від 10.01.2012 №32/10/25-017/368-11 про залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 04.11.2011 №0000330234/2228, а скарги ТОВ «Валтекс» без задоволення.
Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду.
Згідно з листом Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.
З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання з податку на додану вартість виходячи з висновку про те, що господарські операції позивача з ТОВ «Інсатбуд» та ТОВ «ТД «Трейдстар» не мали реального характеру, судом досліджено дане питання і встановлено наступне.
Між Товариством і ТОВ «Інсатбуд» укладено договір купівлі-продажу від 18.04.2011 №18/04-01, згідно з умовами якого контрагент (продавець) зобов'язаний передати у власність у замовлені строки товар, а позивач зобов'язується його прийняти та оплатити. Розділом 3 вказаного договору, зокрема, зазначено, що товар супроводжується накладними на відвантаження, податковими накладними, технічною документацією на товар (за наявності). Транспортні витрати щодо транспортування товару покладаються на покупця (позивача).
Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору найменування, номенклатура, асортимент, кількість і ціна товару визначаються в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що є невідємними частинами договору.
На виконання умов вказаного договору ТОВ «Інсатбуд» виписано, а позивачем прийнято видаткову накладну від 07.06.2011 №ІН-0000126 на загальну суму 322500,06 грн., в т.ч. ПДВ 53750,01 грн., видаткову накладну від 06.07.2011 №ВТ-0000095 на загальну суму 356783,32 грн., в т.ч. ПДВ - 59463,89 грн., відповідні податкові накладні на вказані суми від 07.06.2011 №126 та від 29.06.2011 №586, прибуткові накладні від 07.06.2011 №ВТ-0000729 та від 06.07.2011 №ВТ-0000839. Згідно з платіжним дорученням від 29.06.2011 №93 позивачем на рахунок постачальника перераховано відповідно до отриманих первинних документів кошти в сумі 679283,37 грн.
Також, як доказ реальності взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Інсатбуд» Товариством суду надано копії заявок від 27.06.2011 і від 28.05.2011 на поставку товару, які направлялись постачальнику за допомогою факсимільного зв'язку.
Крім того, з вказаних вище первинних документів вбачається, що позивачем здійснено заявку 27.06.2011, в якій визначено асортимент і кількість товару, 29.06.2011 ним здійснено оплату за товар згідно з податковою накладною №126 та авансову оплату за товар відповідно до заявки від 27.06.2011. На підставі сплати ТОВ «Інсатбуд» видано податкову накладну від 29.06.2011 №586 як за авансовий платіж. 06.07.2011 позивачем отримано видаткову накладну №ВТ-0000095 та оформлено прибуткову накладну №ВТ-0000839, асортимент і кількість товару в яких не співпадає із тим, який зазначено в заявці, проте відповідає сумі здійсненого авансового платежу.
Також, відповідно до наявного в матеріалах справи звітного додатку Д5, тобто розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, поданого ТОВ «Інсатбуд» за червень 2011 року, останнім у власних податкових зобов'язаннях не відображено видані позивачу податкові накладні №№126, 586 на загальну суму 113213,89 грн.
На спростування твердження відповідача про те, що ТОВ «Інсатбуд» не відобразило у власній податковій звітності видані Товариству податкові накладні №№126, 586, позивачем надано копію додатку Д5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) уточнюючий за червень 2011 року. Як вбачається з наявного документа ТОВ «Інсатбуд» подало його 03.10.2011, а податковим органом вказаний додаток зареєстровано під вхідним № 446220. В поданому додатку Д5 контрагентом відображено власні податкові зобов'язання зі сплати ПДВ по взаємовідносинах з позивачем за червень 2011 року на загальну суму 113213,89 грн. (відповідає сумі, визначеній у податкових накладних №№ 126, 586).
Крім того судом встановлено, що між позивачем і ТОВ «ТД «Трейдстар» укладено договір поставки товару від 01.04.2011 №82/06, згідно з умовами якого постачальник (контрагент Товариства) зобов'язаний систематично постачати і передавати у власність Товариства товар, а позивач зобов'язується його прийняти та оплатити. У розділі 1 вказаного договору, зокрема, зазначено, що товар, його асортимент, кількість визначаються видатковими накладними. Розділ 2 встановлює, що поставка товару здійснюється у строки, визначені в письмових заявках, а його відвантаження здійснюється постачальником у транспортний засіб Товариства.
У межах виконання умов вказаного договору ТОВ «ТД «Трейдстар» виписано, а позивачем прийнято видаткову накладну від 01.06.2011 №ТР-0000026 на загальну суму 199966,80 грн., в т.ч. ПДВ 33327,80 грн., видаткову накладну від 06.07.2011 №ТР-0000097 на загальну суму 310879,36 грн., в т.ч. ПДВ 51813,23 грн., податкову накладну від 01.06.2011 №26 на загальну суму 199966,80 грн., в т.ч. ПДВ 33327,80 грн. та податкову накладну від 25.06.2011 №542 (авансовий платіж) на суму 298033,20 грн., в т.ч. ПДВ 49672,20 грн., прибуткові накладні від 01.06.2011 № ВТ-0000730 на загальну суму 199966,80 грн. та від 06.07.2011 № ВТ-0000840 на загальну суму 310879,36 грн. Згідно з платіжним дорученням від 25.06.2011 № 90 позивачем на рахунок постачальника перераховано відповідно до отриманих первинних документів кошти у сумі 498000,00 грн.
Також, як доказ реальності взаємовідносин між позивачем та ТОВ «ТД «Трейдстар» Товариством суду надано копію заявок від 26.05.2011 і від 26.05.2011 на придбання матеріалів та комплектуючих, які направлялись постачальнику за допомогою факсимільного зв'язку.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи звітного додатку Д5, тобто розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, поданого ТОВ «ТД «Трейдстар» за червень 2011 року, останнім у власних податкових зобов'язаннях не відображено видану позивачу податкову накладну №542 на загальну суму на суму 298033,20 грн., в т.ч. ПДВ 49672,20 грн.
На спростування твердження відповідача про те, що ТОВ «ТД «Трейдстар» не відобразило у власній податковій звітності видану Товариству податкову накладну №542, позивачем надано копію додатку Д5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) уточнюючий за серпень 2011 року. Як вбачається з наявного документа, ТОВ «ТД «Трейдстар» подало його 03.10.2011, а податковим органом вказаний додаток зареєстровано 05.10.2011 під вхідним № 250496. В поданому додатку Д5 контрагентом відображено власні податкові зобов'язання зі сплати ПДВ по взаємовідносинах з позивачем за серпень 2011 року на загальну суму 59166,67 грн.
На доказ реальності транспортування придбаних у контрагентів товарів позивачем суду надано копії подорожніх листів вантажного автомобіля від 06.07.2011, 07.06.2011, 01.06.2011.
Судом встановлено, що всі наведені документи мають обов'язкові реквізити, підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.
Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду і сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Згідно з приписами пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).
У зв'язку з наведеним, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що виписані контрагентами позивача податкові накладні повинні були бути зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки вони виписані до 1 січня 2012 року.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленою та у випадках, визначених законом, належним чином зареєстрованою податковою накладною, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.
З системного аналізу Акта перевірки, письмових заперечень на позов вбачається, що останній заперечував право позивача на податковий кредит за червень 2011 року з підстав: недекларування постачальниками податкових зобов'язань з податку на додану вартість, поданням ТОВ “Інсатбуд” останньої звітності з податку на додану вартість за липень 2010 року, а з податку на прибуток підприємств - за 2 квартал 2011 року, анулювання за власним бажанням ТОВ “Інсатбуд” у серпні 2011 року свідоцтва платника податку на додану вартість та прийняття рішення про припинення юридичної особи; неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ “ТД “Трейдстар”, підписання документів не директором ТОВ “ТД “Трейдстар”, а іншою особою.
При цьому інших фактичних та правових підстав податковим органом в акті перевірки не зазначено, фактичне вчинення господарських операцій з придбання товару та оплати в акті перевірки не заперечується.
Зокрема, саме до таких висновків дійшов Вищій адміністративний суд в ухвалі від 05.10.2015.
У свою чергу, відповідно до вимог частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Крім того, відносно посилання податкового органу на висновок спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ МВС України майора міліції ОСОБА_3, яким встановлено, що на досліджених документах ТОВ «ТД «Трейдстар» підписи виконано не директором вказаного товариства ОСОБА_4, а іншою особою, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 83 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим. Крім того, згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
З наведеного слідує, що висновок експерта не має переваг перед іншими засобами доказування, він також підлягає дослідженню і перевірці, а фактичні дані, що містяться у ньому, оцінюються судом за загальними правилами.
У свою чергу, як встановлено судом, відповідачем не було надано суду даного висновку для вивчення його як доказ у справі ані під час розгляду справи суду першої інстанції, ані під час нового розгляду справи. Отже, суд не може встановити, чи були відібрані у даної особи вільні зразки підписів і щодо яких саме документів встановлено, що ці підписи виконані не директором, а іншою особою.
Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факти поставки товарів ТОВ «ТД «Трейдстар» і ТОВ «Інстабуд» на користь позивача підтверджується первинними документами, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача і його податковій звітності. Первинні документи містять вичерпну інформацію про надані послуги, місце надання та їх вартість. Право на формування податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими податковими накладними.
Таким чином, реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджено документами, які були оформленні згідно з вимогами чинного законодавства, і належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів даної справи.
Слід також звернути увагу, що в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи і Свідоцтва про державну реєстрацію контрагентів позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішеннями суду на момент укладання чи виконання договорів. Отже, податковим органом не надано суду доказів щодо наявності дефектів у правовому статусі контрагентів позивача.
Крім того суд зазначає, що стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.
Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку податкового кредиту має значення не те, як сторони обумовили договором зобов'язання, а те, яку господарську операцію вчинив платник податку. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину чи дефект виконання зобов'язань, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.
Якщо товар дійсно придбаний платником податку, оприбуткований, то дефекти в первинних документах, у разі якщо зазначена в них інформація дозволяє можливість ідентифікувати суб'єктів господарювання та господарські операції, не можуть розглядатися як підстава для позбавлення платника податку права на податковий кредит.
Платник податків (покупець товарів, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, оподаткування та звітування перед контролюючими органами і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені порушення продавцем.
Допущені продавцем певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього продавця та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.
Пунктом 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Аналіз положень п.п. 49.8., 49.9 - 49.15 ст. 49 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. За визначених в законі підстав орган державної податкової служби відмовляє платнику податків в прийнятті податкової декларації у порядку, передбаченому законом. Податковим кодексом не передбачено випадків визнання податковим органом податкової декларації недійсною.
Анулювання реєстрації платника податку на додану вартість не позбавляє платника податків у випадку самостійного виявлення помилки, що міститься у раніше поданій ним податковій декларації за звітний період в якому він був платником податку на додану вартість, обов'язку надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації.
Таким чином, у разі якщо у встановленому законом порядку не було відмовлено у прийнятті поданої контрагентом позивача уточнюючої податкової звітності остання вважається прийнятою, а виправлені в ній показники податкових зобов'язань раніше поданих декларацій за попередній податковий період є показниками такого періоду.
Суд зазначає, що визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.
Підтвердження зазначеного підходу знайшло відображення в постанові Верховного суду України № 40/11 від 21.01.2011 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІБ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
У цій постанові, зокрема, зазначено, що неналежним чином оформлена податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.
Водночас, податковим органом в ході судового розгляду не доведено безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 04.11.2011 №0000330234/2228 є протиправним і підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки позивач не просив стягнути судові витрати, вони на підставі ст. 97 КАС України стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції від 04.11.2011 № 0000330234/2228.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 листопада 2015 р.