28 грудня 2015 року , о 12:35 годині,Справа № 808/9113/15 м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Матяш О.В., розглянувши подання державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «Фетіс» про стягнення коштів за податковим боргом,
28.12.2015, о 12:14 годині, заявник звернувся до суду із вказаним поданням.
Відповідно до ч. 4 ст. 183-3 КАС України, у разі недотримання вимог частини третьої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Частиною 3 вказагої статті встановлено перелік особливих вимог, що пред'являються до подання податкового органу. Водночас у частині, що не врегульована статтею 183-3 КАС України, вимоги до подання визначаються загальними нормами, зокрема статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.3 останньої, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Виходячи з вищенаведеного, подання не відповідає вимогам КАС України, а саме: до подання не додано документу про сплату судового збору.
За визначенням статті 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Відповідно до ч.1 ст. 3 цього Закону, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Тобто, Закон України «Про судовий збір» передбачає сплату судового збору за подання до суду позовної заяви чи будь-якої іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
ОСОБА_1 України «Про судовий збір» визначає випадки, коли судовий збір не підлягає сплаті шляхом виключення відповідних заяв із числа об'єктів справляння та судового збору та встановлення пільг щодо слати судового збору. Так, вичерпний перелік заяв, за подання яких не справляється судовий збір, наведено у ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», а пільги щодо сплати судового збору - у ст.5 цього Закону.
Виходячи зі змісту ст. 183-3 КАС України, подання є підставою для здійснення провадження у справі за зверненням органів доходів і зборів за особливою процедурою, а тому, відповідно, вважається особливою формою позовної заяви, яка є об'єктом справляння судового збору.
Суддя звертає увагу заявника на те, що подання органу доходів і зборів не визначено у ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», а органи доходів і зборів не мають пільг щодо сплати судового збору, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
З таких підстав заявник зобов'язаний додати до подання документ про сплату судового збору у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір». При цьому суддя зауважує, що, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень складає 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати. У свою чергу ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі, станом на січень 2015 року, на рівні 1218 гривень.
Оскільки 1,5 відсотки ціни позову складають 17,73 гривень (1182 : 100 х 1,5 = 17,73 гривень), що є меншим, ніж мінімальна ставка судового збору, встановлена для подання суб'єктом владних повноважень до адміністративного суду позову (подання) майнового характеру, то в даному випадку ставка судового збору становить 1218 гривень.
Але заявником не надано до суду доказів сплати судового збору в розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір». Між тим, в поданні заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Суддя вважає заявлене клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі (ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір»).
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ст.ст.87, 88 КАС України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
З урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст.88 КАС України, ст.8 Закону України «Про судовий збір», повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.
Відповідно до ч.1 ст.10 КАС України, усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а згідно з ч.2, не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Суддя зазначає, що заявником до подання не надано жодного належного доказу відсутності на рахунках контролюючого органу грошових коштів (на кшталт, банківського документу про відсутність на рахунку коштів), а тому матеріали подання не надають можливості задовольнити вказане клопотання й звільнити позивача від судових витрат.
При цьому, довідка ДПІ про те, що на рахунку інспекції відсутні кошти для сплати судового збору у зв'язку з відсутністю кошторисних призначень на 2015 рік, не може бути прийнята суддею як належний доказ незадовільного майнового стану заявника.
Відповідно до ст. 183-3 КАС України, суддя, встановивши, що подання подано без додержання вимог, встановлених даною статтею, постановляє ухвалу про залишення подання без руху, у якій зазначаються його недоліки.
За таких обставин подання необхідно залишити без руху.
Керуючись ст. 183-3 КАС України, суддя
в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Подання державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «Фетіс» про стягнення коштів за податковим боргом - залишити без руху, надавши заявнику термін до 29 грудня 2015 року , 12:00 години, для усунення недоліків подання. Недоліки можуть бути усунені шляхом надання суду документу про сплату судового збору у розмірі 1218 гривень.
Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику подання та доданих до нього документів. Повернення подання не є перешкодою для повторного звернення з ним до суду після усунення його недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у п'ятиденний строк з дня отримання ухвали.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.В. Матяш