Справа № 761/11600/15-ц
Провадження №2/761/9588/2015
іменем України
(заочне)
07 грудня 2015 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарі Голопич Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, суд,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики та з урахуванням збільшення розміру позовних вимог остаточно просив стягнути із вказаного відповідача на свою користь 44932,38 грн., що складає еквівалент боргу 1900 доларів США. Позов мотивований тим, що відповідач 3.10.2011 року взяла у позивача позику в розмірі 1900,00 доларів США які зобов»язалась повернути до 1.05.2012 року, однак добровільно відповідач грошові кошти не повернула, тим самим порушив умови договору позики, що підтверджується відповідною розпискою.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі і просив його задовольнити. Не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлена про день, час і місце розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, заяву про розгляд справи у свою відсутність суду не направила.
Суд, керуючись положеннями в ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, отримавши на це згоду позивача.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
З урахуванням вимог п.3 ч.1 ст.208 ЦК України (правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу) договір позики на суму 1900,00 доларів США необхідно укладати в письмовій формі.
Також, за правилом ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Судом встановлено згідно наданої розписки, оригінал якої оглянуто в судовому засідання, що 3 жовтня 2011 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1900 доларів США які зобов'язалась повернути до 1 травня 2012 року.
Складена відповідачем вищевказана розписка про отримання вищезазначених коштів, являється підтвердженням факту отримання нею коштів в повному обсязі та обов'язку їх повернути.
Суд сприйшов до висновку, що покладені на відповідача зобов'язання щодо повернення суми позики останній не виконав, адже доказів зворотному суду надано не було.
Відповідно до ч. 1 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За приписами ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, оскільки відповідачем порушені умови договору, що знайшло своє підтвердження в судовому засідання і суд вважає доведеним суму боргу, що утворилась за ОСОБА_2 в розмірі 1900,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ 23,648624 грн. складає 44932,38 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Судові витрати суд покладає на відповідача, оскільки відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує із другої сторони судові витрати.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 533, 625, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 179, 209, 212-215, 224-228, 233 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в загальному розмірі 44932,38 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 407,56 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя :