Справа № 761/10147/15-ц
Провадження №2/761/4909/2015
іменем України
15 грудня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарях Іовенко М.В., Голопич Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах Київської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорноног Лариса Віталіївни про визнання права власності, витребування майна та відновлення становища яке існувало до порушення та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання права власності,
Перший заступник прокурора прокуратури Шевченківського району м. Києва звернувся до суду з даним позовом в інтересах Київської міської ради та просить визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за Київською міською радою, витребувати від ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Києва зазначену квартиру, скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 13.01.2014 р. за № 98541856 про проведення держаної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та рішення державного щодо реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2. Свої вимоги мотивує тим, що будинок № 20-Д було передано територіальною громадою м. Києва на підставі рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 р. «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» до комунальної власності територіальної громади м. Києва і прийнятий до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва на підставі рішення № 40 від 18.06.2002 р. Шевченківської районної в м. Києві ради. Згідно до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 р. № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», майно, яке перебувало в комунальній власності, в тому числі і територіальної громади Шевченківського району м. Києва, передано до територіальної громади м. Києва. Житловий будинок по вул. Туполєва, 20-Д належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва. Згідно до інформації Київського міського БТ, первинна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 була проведена за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 15.10.1996 року, а в подальшому ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину. Разом з тим на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації № 422 від 26.02.1998 р. «Про заходи щодо реконструкції мікрорайонів житлової забудови першого періоду індустріального містобудування» та № 1352 від 07.08.2000 р. «Про заходи щодо прискорення реконструкції житлового будинку № 20-Д по вул. Туполєва у Шевченківському районі м. Києва» було розпочато реконструкцію зазначеного будинку. Перед реконструкцією будинку мешканці відселялись за іншими адресами. Так мешканців квартири № 19 було відселено на постійне місце проживання до квартири АДРЕСА_2 з наданням їм іншої житлової площі, що підтверджується листом начальника управління обліку та розподілу житлової площі Шевченківського району. Зважаючи на таке відселення квартира належить до комунальної власності. Разом з цим спірна квартира на підставі рішення реєстраційної служби 13.01.2014 р. була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 на підставі біржового контракту виданого 22.11.2007 р. Київською універсальною біржею. Такий контракт укладено між членом біржи і інтересах продавця Держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та брокера ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_1 Вказаний контракт зареєстрований на біржі за № Т-428/07. Проте, вказаний договір не тягне за собою наслідків, оскільки нотаріально не посвідчувався. Дваний контракт поданий на реєстрацію до реєстраційної служби. Крім того, 17.01.2014 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений ПНКМНО Чононог Л.В. , який також було зареєстровано у реєстраційній службі. Зважаючи на те, що квартира з незаконно вибуло з власності територіальної громади м. Києва за відсутності відповідного волевиявлення, з порушенням встановленого порядку щодо відчуження майна, квартира підлягає витребуванню на користь Київської міської ради. За таких обставин прокурор і звернувся до суду з позовом.
Не погодившись з викладеним прокурором, представник ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1. Зазначає, що спірна квартира на момент укладання договору купівлі-продажу17.01.2014 р. належала ОСОБА_1, нікому іншому не належала, не перебувала ні під забороною ні під арештом. Позивач за первісним позовом безпідставно стверджує, що спірна квартира належала до комунальної власності громади м. Києва, докази, які б свідчили про такі обставини в матеріалах справи відсутні. За таких обставин представник ОСОБА_2 просить суд визнати право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_2 та відмовити прокурору в задоволенні позову стосовно витребування у власника зазначеного майна - квартири АДРЕСА_1.
В судовому засіданні прокурор прокуратури Шевченківського району м. Києва підтримав первісний позов, просив задовольнити з підстав викладених у заяви та відмовити у задоволенні зустрічного позову у зв»язку із його безпідставністю.
Представники ОСОБА_2 у судовому засіданні просили задовольнити зустрічний позов, визнавши право власності позивача на спірну квартиру, що оспорюється прокурором та відмовити у задоволенні первісного позову.
Представник Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві зазначив, що для реєстрації права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 було подано документи, які передбачені чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позову прокурора в частині скасування державної реєстрації відсутні. Щодо вимог, заявлених представником ОСОБА_2, поклався на розсуд суду.
Інші відповідачі в удове засідання не з»явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань від них в адресу суду не надходило.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд вважає встановленим наступне.
Встановлено, що Київської міської ради від 02.12.2010 р. № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» майно, яке перебувало у комунальній власності в тому числі і територіальної громади Шевченківського району м. Києва передано до територіальної громади м. Києва.
Як свідчить додаток до цього рішення будинок АДРЕСА_1 включений до переліку майна, який передається у комунальну власність територіальної громади м. Києва.
Квартира АДРЕСА_1, і це не заперечується сторонами, належала відповідно до свідоцтва про право власності на житло та свідоцтва про право на спадщину була зареєстрована за ОСОБА_10.
22.11.2007 року зазначена спірна квартира була продана за біржовим контрактом № Тт-428/07 ОСОБА_1.
Контракт укладений на Київській універсальній біржі особою, що діяла в інтересах Держави та зареєстрована за відповідачем Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві за № 9851856 13.01.2014 р.
В свою чергу між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 17.01.2014 р. було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног Л.В., відповідно до якого право власності на спірне майно перейшло до ОСОБА_2
Прокурор прокуратури Шевченківського району м. Києва вважає, що квартира АДРЕСА_1 належить територіальній громаді м. Києва та вибула з її власності поза волею останньої, а тому права Київської міської ради мають бути захищено шляхом зазначеним у позові.
На підтвердження своїх вимог прокурор посилається в тому числі на розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1352 від 07.08.2000 року «Про заходи щодо прискорення реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1» та зазначає в будинку розпочалась реконструкція та мешканців в тому числі спірної квартири було відселено на постійне місце проживання за іншою адресою.
Проте з такою позицію суд погодитися не може, виходячи з наступного.
За приписами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, правочинів.
Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно вд набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
За положеннями ст. 658 ЦК України Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Як свідчать матеріали справи, і це не заперечувалось прокурором у судовому засіданні, станом на 2000 рік право власності на квартиру АДРЕСА_1 належало ОСОБА_6
Доказів того, що право власності на спірну квартиру ОСОБА_6 була позбавлена у встановленому законом порядку надано не було.
Сам факт відселення мешканця з квартири не свідчить про те, що Київська міська рада набула право власності на спірне майно.
Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положеннями ст.. 60 ЦПК України встановлено боов»язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В свою чергу положення ст.. 11 ЦПК України передбачають обов»язок суду розглядати справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ініціатором позову не доведені викладені ним обставини, а тому вважає за можливе відмовити у задоволенні заявлених вимог.
Також суд не знаходить підстав і для задоволення зустрічного позову щодо визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, оскільки потреба у такому захисті прав виникає за відсутності підтвердження такого права.
Беручи до уваги наявність невизнаного недійсним, неукладеним тощо договору купівлі-продажу між позивачем за зустрічним позовом та ОСОБА_1 з задоволенні позову ОСОБА_2 необхідно відмовити.
Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,60,88,169,212-215 ЦПК України, ст. ст.15,328,388,658 ЦК України, суд -
В задоволенні позову першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва відмовити.
В задоволенні зустрічного позову представника ОСОБА_2 відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя