Справа № 761/17964/15-ц
Провадження №2/761/6807/2015
іменем України
23 жовтня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Юзьковій О.Л.
при секретарі Голопич Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно суми боргу з урахуванням процентів за користуванням позикою та трьох процентів річних в сумі, еквівалентній 6703,00 доларів США грн., а також неустойки за період з 9.06.2014 по 9.06.2015 в розмірі 18250,00 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.01.2006 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, а також ОСОБА_4 був укладений договір позики за яким позивач дав у борг вказаним особам 8600 доларів США, які вони зобов»язалися повернути, сплачуючи щомісячно, не пізніше 23 числа кожного місяця, по 150 доларів США, починаючи з лютого 2006 року по 23.12.2007 року (останній платіж складає еквівалент 5300 доларів США). Крім того, на забезпечення грошового зобов»язання за вказаним договором позики, 23.01.2006 був укладений договір поруки із відповідачем ОСОБА_3, а тому відповідальність у відповідачів солідарна за виконання вказаного договору позики. Позовні вимоги до ОСОБА_4 позивачем не висуваються у зв»язку зі смертю останнього. Однак, після закінчення зазначеного строку, ОСОБА_2 не повернув належні позивачу грошові кошти в повному розмірі, оскільки боржники частково виконали свої зобов»язання на суму 3850,00 доларів США. При цьому, в своїх розрахунках позивач просить стягнути проценти за користування позикою та три відсотки річних в порядку ст. 625 ЦК України за останні три роки перед зверненням до суду ( період з 9.06.2012 року по 9.06.2015 року в сумі відповідно:1526,00 доларів США та 427 доларів США), а щоденна неустойка розрахована за один рік (з 9.06.2014 по 9.06.2015 року в сумі 18250,00 грн.).
В судове засідання позивач не з»явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у свою відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в письмових поясненнях та заяві позовні вимоги визнав в повному обсязі, підтвердив обставини, викладені в позові, який просив задовольнити у зв»язку із визнанням позову відповідачем ОСОБА_3
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали 23.01.2006 року договір позики із ОСОБА_1, який був посвідчений Цидибрагою С.О. - нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області та зареєстрований в реєстрі за №123.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Зі змісту вказаного договору вбачається, що позикодавець ОСОБА_1 передала, а позичальники ОСОБА_4 та ОСОБА_2 прийняли гроші в сумі 44810,00 грн., що за домовленістю сторін складає еквівалент 8600,00 доларів США, а позичальники зобов»язуються повернути ці кошти не пізніше 23 грудня 2007року, в порядку і строки, що обумовлені в п.1 договору позики. Вказаний порядок передбачає повернення грошових коштів не пізніше 23 числа кожного місяця, починаючи з лютого місяця 2006 року: в сумі по 785грн., що складає 150 доларів США, при цьому, останній платіж 23.12.2007 року складає 27540 грн., що складає еквівалент 5300,00 доларів США.
Також сторони домовились, що предмет позики позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві в обмін на підписаний ним примірник акту прийому-передачі, підписавши в свою чергу інший його примірник для позикодавця. Необхідним та достатнім доказом виконання невиконання( позичальником зобов»язань за цим договором є надані позичальником або позикодавцем обопільно підписані в простій письмовій формі акти прийому-передачі.
В забезпечення виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зобов»язань за договором позики, між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 23.01.2006 року був кладений договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_3 поручалася перед позивачем за повернення позичених коштів і стала солідарним з ними боржником за зобов»язанням повернення суми позики, а також процентів за користування ними, а також інфляції, процентів за користування позиченими коштами, трьох відсотків річних від простроченої поверненням суми боргу на підставі ст.625 ЦК України, а також передбаченого договором позики штрафу.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк ( ч. 1 ст. 530 ЦК України ).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.
Судом встановлено, що позивач надіслав на адресу позичальників вимоги від 29.06.2010, 11.10.2010, 29.04.2013 про виконання договору позики, в якій просила відповідно до ст. 530 ЦК України погасити заборгованість за договором поруки, але позику в повному обсязі повернуто не було (а.с.8-17).
Сторона позивача стверджує, що сума основної частини боргу за договором позики становить 4750,00 доларів США, оскільки 3850, 00 доларів США було повернуто позивачу до подачі позову в суд.
Відповідачами не було надано належних і допустимих доказів щодо виконання ними взятого на себе зобов'язання по поверненню всіх взятих у борг грошових коштів.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов»язковим до виконання сторонами.
В зв'язку з тим, що відповідач у обумовлений у ч.1 ст.530 ЦК України строк не повернув позичені грошові кошти, утворилась заборгованість, що складається, зокрема, і з основної суми боргу 4750, 00 доларів США, тому така сума залишку заборгованості підлягає стягненню на користь позивача
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.
Вимоги ч.1 ст.1048 ЦК України передбачають, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Стаття 625 ЦК України передбачає що, боржник який прострочив виконання зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором чи законом.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь 3 % річних по ч.2 ст.625 ЦК України, а також відсотки за користування коштами за договором позики на рівні облікової ставки НБУ по ч.1 ст.1048 ЦК України і тільки за період позовної давності, тобто три роки з дня подачі позову до суду, а саме: з 9.06.2012 р. по 9.06.2015 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченою порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Тому суд, перевіривши розрахунки позивача, викладені у позовній заяві, прийшов до висновку, що з відповідачів солідарно підлягає стягненню за період з 9.06.2012 по 9.06.2015: сума трьох відсотків річних за час невиконання грошових зобов'язань в розмірі 427 доларів США; сума процентів за користування позиченими коштами на рівні облікової ставки НБУ в сумі 1526 доларів США.
Крім того, оскільки умовами п.3 договору позики визначено, що за прострочу виконання зобов»язання по поверненню позики позичальник повинен сплатити на користь позикодавця штраф в розмірі 50 грн. за кожен день прострочки при про строчці сплати останнього платежу - починаючи з 23.12.2007року.
Таким чином, з урахуванням позовних вимог позивача щодо стягнення такої неустойки лише за 1 рік, тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню і сума штрафу за період з 9.06.2014 року по 9.06.2015 року в розмірі :355 днів х 50 грн. щоденної неустойки = 18250,00 грн.
Беручи до уваги наведене, суд прийшов до висновку, про необхідність стягнення заборгованості солідарно з відповідачів на користь позивача за договором позики від 23.01.2006 року та складається: із залишку заборгованості по цьому договору в розмірі 4750, 00 доларів США, нараховані відсотки за користування кредитом за період з 09.06.2012 року по 9.06.2015 року на рівні облікової ставки НБУ в розмірі 1526,00 доларів США, три проценти річних від простроченої суми боргу в розмірі 427,00 доларів США, а всього за цими розрахунками в сумі 6703,00 доларів США, що в перерахунку за курсом НБУ складає: 6703,00доларів США х 22,28 грн. = 149436,76 грн.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги законними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню, тому присуджує до стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача суму боргу в загальному розмірі 149436,76 грн. + 18250,00 грн. = 167596,76 грн. При цьому, суд приймає до уваги визнання позову відповідачем ОСОБА_3 та при вирішенні спору враховує вимоги ч.2, 4 ст.174 ЦПК України.
Судові витрати розподілені відповідно до правил ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 15, 208, 218, 525, 526, 612, 625, 629, 1046-1050 ЦК України, ст. 3, 11, 59, 60, 88, 174, 209, 212, 213, 215, 218, 233 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 23.01.2006 року в розмірі 6703,00 доларів США, що по курсу НБУ на день винесення рішення складає 149436,76 грн. і 18250,00 грн., а всього 167596,76 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 798 грн. 75 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 798 грн. 75 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя