печерський районний суд міста києва
Справа № 757/27953/15-ц
Категорія 22
(ЗАОЧНЕ)
18 грудня 2015 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Новак Р.В.,
при секретарі - Кирилюк Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про визнання недійсним договору та стягнення коштів, -
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просила визнати недійсним договір № 001660 фінансового лізингу від 19.03.2015 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс», стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 15000,00 грн. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що при укладанні договору, менеджер відповідача не надала позивачу ретельно ознайомитись із змістом договору фінансового лізингу оформила рахунок, вважає, що положення договору не відповідають принципам добросовісності, розумності, справедливості та рівності сторін у договорі, положення договору порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про фінансовий лізинг». Крім того, позивач вважала, що грошові кошти в сумі 15000,00 грн. - це авансовий платіж з вартості трактора. Такими діями представник відповідача ввела позивача в оману.
В судове засідання позивач та представник позивача не з'явились, подали до суду заяву відповідно до якої просили справу слухати у їх відсутності. Проти заочного розгляду справи не заперечували.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача та відповідачів, та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 224 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечує проти такого порядку розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 19.03.2015 між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу №001660.
Договір фінансового лізингу № 001660 вчинений у письмовій формі, підписаний ОСОБА_1 на кожному аркуші зазначеного договору.
Того ж дня, 19.03.2015, на виконання договору, позивач сплатив відповідачу 15000,00 грн. - комісію за організацію, яка була сплачена позивачем відповідно до умов договору та відноситься до інших витрат, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивачем не надано, жодного належного та допустимого доказу щодо факту введення його в оману, наявності в діях відповідача умислу.
Підтвердженням отримання позивачем повної, необхідної, доступної та достовірної інформації про договір є особисте підписання позивачем кожної сторінки договору, та заяву про повноту отриманої інформації.
Правочин сторонами укладено в письмовій формі, особисто підписаний позивачем та повноважною особою відповідача та скріплений його печаткою, з дотриманням вимог ст.ст. 202, 203 ЦК України до чинності правочину.
В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини, на які посилався позивач та представник позивача, а саме, що предмет лізингу в договорі не визначений індивідуальними ознаками, умови договору є несправедливими та такими, що суперечать принципу добросовісності і створюють істотиний дисбаланс прав та обов'язків, та й інші обставини на які посилався позивач та його представник в позовній заяві, повністю та беззаперечно спростовуються матеріалами справи.
Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Аналізуючи зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи те, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення прав позивача з боку відповідача, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 526, 530, 614, 615, 901 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 61, 209, 212-215, 224 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про визнання недійсним договору та стягнення коштів - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Р.В. Новак