печерський районний суд міста києва
Справа № 757/19426/15-а
25 листопада 2015 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя Цокол Л.І. ,
при секретарі Сторожук Є. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного центру "ГВГК" МО України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» МО України і просить визнати дії керівництва госпіталю протиправним і незаконним, що обмежують його права як ветерана війни, дати позивачу можливість на пільгових умовах отримувати медичне обслуговування при «ГВКГ», як ветеран війни - учасник бойових дій. Позовні вимоги обґрунтовані тим, позивач, ветеран війни - учасник бойових дій, інвалід 2групи, пенсіонер по вислузі років, офіцер у відставці, звернувся 20.02.2015р. до керівництва ГВКГ про те, щоб надати йому можливість обслуговуватись при госпіталі. Отримавши відповідь від 05.03.2015р. позивачу стало зрозуміло про те, що відповідач йому відмовив у задоволенні його прохання.
Під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, вказуючи на те, що позбавлений можливості отримувати медичну допомогу на пільгових умовах, оскільки Медичний центр в якому він обслуговувався ліквідовано, а відповідач відмовляється взяти його на облік.
Відповідач в особі представників Журахівського П.В. та Кузьмінець А.О. подали наступні заперечення проти адміністративного позову та просили відмовити у задоволення вимог позивача ОСОБА_1 . В своєму адміністративному позові Позивач зазначає, що керівництвом НВМКЦ «ГВКГ», йому було відмовлено в можливості обслуговуватись при госпіталі, однак, не значив а ні при яких обставинах це відбулося, а ні які документи, які свідчать про наявність у нього пільг були при цьому ним пред'явлені. А в якості пояснення відмови НВМКЦ «ГВКГ» Позивач надав лише перелік попередніх позовів до адміністративного та печерського районного суду та ухвали відповідних судів - які не мають ніякого відношення до даного адміністративного позову та аж ніяк не можуть бути доказами чи поясненням відмови в наданні можливості обслуговуватися в межах НВМКЦ «ГВКГ». Інших суттєвих доказів на користь своїх переконань Позивач не надав.
Згідно ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень Сторін, показань свідків, письмових і речових доказів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 71. КАСУ кожна Сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач - НВМКЦ «ГВКГ», є багатопрофільним клінічним, лікувально-діагностичним та науковим центром в якому лікуються військовослужбовці, ветерани Збройних Сил (далі - ЗСУ), та інші особи, які законодавчо мають право користування установами охорони здоров'я Міністерства оборони України (далі - МОУ). Як військова установа, НВМКЦ «ГВКГ», являється одним із підрозділів ЗСУ, підпорядковується Військово-медичному департаменту МОУ та фінансується через МОУ з Державного бюджету. Згідно з Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» військові частини мають право здійснювати певні види господарської діяльності після того як вони зареєструються встановленим порядком, як суб'єкти господарської діяльності у ЗСУ. Згідно свідоцтва про реєстрацію НВМКЦ «ГВКГ» має право надавати медичні послуги як суб'єкт господарської діяльності у ЗСУ.
Таким чином, 20.02.2015 року, на адресу НВМКЦ «ГВКГ» надійшла заява ОСОБА_1 з проханням надати можливість на медичне обслуговування при госпіталі як ветерана війни.
У своєму листі № 9/1240 від 05.03.2015 р. НВМКЦ «ГВКГ» спираючись на чинне законодавство України пояснив хто має право на безоплатне користування медичними закладами Міністерства оборони, а також пояснив, що згідно наданих ним ОСОБА_1 документів, відсутні підстави для проходження ним лікування на пільгових умовах. Та запропонував, як учаснику бойових дій, звернутися та стати на облік в районну поліклініку за місцем проживання, або до госпіталю ветеранів Великої Вітчизняної війни (м. Київ, вул. Червонофлотська, 26, Пуща- Водиця).
Відповідно до чинного законодавства України, право безоплатного користування закладами охорони здоров'я МОУ зазначеній категорії громадян надається на підставі посвідчення ветерана військової служби та паспорта громадянина України. Посвідчення ветерана військової служби видається військовими комісаріатами за місцем перебування колишніх військовослужбовців на обліку.
Згідно роз'яснень Директора Департаменту правового забезпечення Міністерства оборони України та Директора військово-медичного Департаменту Міністерства оборони України, та відповідно до ст. 6 Закону України від 24 березня 1998 року «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», право безоплатного користування закладами охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, інших центральних органів виконавчої рлади -та військових формувань мають ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ, ветерани податкової міліції, ветерани державної пожежної охорони, ветерани Державної кримінально-виконавчої служби України, ветерани служби цивільного захисту, ветерани Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до ст. 5 вищевказаного Закону, ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визнаються громадяни України:
1) які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або ЗО та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу PCP чи держав СНД;
2) інваліди І та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби чи при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
3) інваліди І та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, і які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 20 років і більше;
4) військові пенсіонери, нагороджені медаллю "Ветеран Збройних Сил СРСР" за законодавством колишнього Союзу PCP;
5) які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.
Разом із тим, згідно ч. 8 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранам війни-учасникам бойових дій та особам прирівняним до них надаються такі пільги: користування при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи.
Відповідно до ст. 8 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України", кошти, одержані від здійснення військовими частинами (установами, організаціями, підприємствами Міністерства оборони України) господарської діяльності, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на національну оборону, відповідно до кошторису Міністерства оборони України, при цьому порядок обліку коштів, одержаних від господарської діяльності у Збройних Силах України, визначається Міністерством фінансів України та Міністерством оборони України.
Фінансування Збройних Сил України, як визначено ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України», здійснюють за рахунок коштів Державного бюджету України, тому НВМКЦ «ГВКГ», як структурний підрозділ Міністерства оборони України, у відповідності до вищезазначеного Положення, також фінансується за рахунок Державного бюджету та не має права самостійно розпоряджатись даними коштами.
В даний час, держава перебуває в важкий фінансово-економічний час, який обтяжують події на сході. Таким чином, пільги на безоплатне медичне лікування в військовому госпіталі, надають військовослужбовцям, та особам, які законодавчо мають право на лікування в закладах охорони здоров'я Збройних Сил України.
4 вересня 2015 року, в судовому засіданні, Позивач повідомив, що його останнє місце проходження військової служби було в Забайкальському військовому окрузі 70-х роках, після чого, він працював в цивільній авіації. Слід зазначити, що даний факт вказує на відсутність будь-якого зв'язку із МОУ.
Державна установа «Державний авіаційний медичний центр цивільної авіації України» яка протягом багатьох років обслуговувала авіаційний персонал та пенсіонерів цивільної авіації України, де обслуговувався Позивач, наприкінці 2013 року була реорганізована шляхом приєднання до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, яка не підпорядковується і ніколи не підпорядковувалась МОУ, НВМКЦ «ГВКГ» не є право наступником.
Таким чином, зібравши всі наявні документи ми отримуємо наступні факти - ОСОБА_1 - є ветераном війни - учасником бойових дій, інвалідом II групи загального захворювання, що не пов'язане з проходженням військової служби, загальний календарний термін військової служби складає 3 роки.
Отже відповідач наполягає на тому , що ОСОБА_1 не є ветераном військової служби та не має вислуги 20 календарних років (лише 3 роки), а під час проходження військової служби навіть не був прикріплений до НВМКЦ «ГВКГ». Згідно роз'яснень Директора Департаменту правового забезпечення МОУ та Директора військово-медичного департаменту МОУ, діючого законодавства України про соціальний захист ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту, право на безоплатне медичне обслуговування в військово-медичних закладах МОУ мають тільки пенсіонери МОУ, які віднесені до категорії ветеранів військової служби або особи прирівняні до них (Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» розділ II, ст. 5, п. 3). Ветеранами військової служби визнаються військовослужбовці, громадяни України, інваліди І та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби впродовж 20 років і більше. Для даної категорії пенсіонерів МОУ військовими комісаріатами за місцем реєстрації видається посвідчення ветеранів військової служби МОУ державного зразку, що і є підставою для постановки на медичний облік в військово-медичних закладах МОУ. Відповідно до наданих документів, Позивач є інвалідом II групи загального захворювання, що не пов'язане з проходженням військової служби, загальний календарний термін військової служби складає менше 20 календарних років (лише 3 роки)він не являється ветераном військової служби, а під час проходження військової служби не був прикріплений до НВМКЦ «ГВКГ».
Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представників відповідача, дослідивши надані та зібрані докази, слід дійти наступного висновку.
Із відповіді Державіаслужби від 21.10.2015р. вбачається наступне. Медичне обслуговування ветеранів війни у лікувально-профілактичних закладах цивільної авіації України здійснюється відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
Медична карта амбулаторного хворого (форма № 025/о), в тому числі і ветеранів війни, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я від 14.02.2012 р. № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 р. за № 661/20974, повинна зберігатися в реєстратурі амбулаторно-поліклінічного закладу. Термін зберігання форми № 025/о - 5 років.
Відповідно до наказу Украероруху від 31.01.2014 р. № 35 «Про ліквідацію відокремленого структурного підрозділу» з 30.04.2014 р. була розпочата процедура ліквідації ВСП «Медичний центр», яку на теперішній час не закінчено.
З урахуванням наведених заперечень відповідачем та отриманих даних з Державіаслужби слід визнати вимоги позивача ОСОБА_1 пред'явлених до відповідача Головного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України такими, що задоволенню не підлягають.
В цьому випадку слід врахувати можливість позивача отримувати медичну допомогу на пільгових умовах від державного органу, за яким він був закріплений або в раонній поліклініці за місцем проживання, або госпіталі ветеранів ВВв.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 6 ,12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 2, 8-11,158-163 КАС України, суд -
позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного центру "ГВГК" МО України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, залишити без задоволення. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.
Суддя Цокол Л.І.