печерський районний суд міста києва
Справа № 757/48287/15-к
22 грудня 2015 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Києві клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42014000000001590 від 17.11.2014, -
22.12.2015 прокурор другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням та просить винести ухвалу про арешт нерухомого майна мати підозрюваного ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , з забороною розпоряджатися вказаним майном, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014000000001590 за підозрою колишнього голови ПАТ «Брокбізнесбанк» ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.
23 жовтня 2015 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, з обов'язковим додатковим покаранням у вигляді конфіскації майна.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, квартира розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме майно, яке перебуває у власності підозрюваного, з метою забезпечення можливої конфіскації майна.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання здійснено без повідомлення власника майна.
Згідно ч. 1 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя надходить до наступних висновків.
Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.
Частина 3 ст. 170 КПК України дозволяє накладення арешту зокрема і на нерухоме майно, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Виходячи з розділу Х Кримінального кодексу України, конфіскація майна є одним із видів покарань - заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Статтею 59 КК України передбачено, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Виходячи з вказаного, конфіскації, у разі призначення такого покарання, підлягає майно саме засудженої особи.
Відтак, слідчим не доведено підставність накладення арешту на майно матері підозрюваного для забезпечення подальшої можливої конфіскації майна підозрюваного.
Дані про заявлення у справі цивільного позову в матеріалах клопотання відсутні, та також відсутні дані, що ОСОБА_5 є особою, до якої може бути пред'явлений позов ро відшкодування шкоди, спричиненої ОСОБА_4 .
З огляду на кваліфікацію дій підозрюваного ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 191 КК України, є не доведеним, що в даному випадку може бути застосовано спеціальну конфіскацію.
Крім того, згідно витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №42014000000001590, дії ОСОБА_4 , кваліфіковані за ч. 5 ст. 191 КК України, мали місце протягом лютого 2014 року, дані до ЄРДР внесені 17.11.2014.
Разом з тим, як вбачається з Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 набула на підставі договору дарування, право власності зареєстровано ще 27.02.2014.
Враховуючи викладене, слідчим не доведено, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, могло бути одержане внаслідок вчинення злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні, та/або є доходами від такого майна, та на нього може бути звернуто стягнення в рамках даного кримінального провадження.
За вказаних обставин слідчий суддя вважає відсутніми передбачені ст. 170 КПК України підстави для арешту зазначеного в клопотанні нерухомого майна.
Відтак, клопотання не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.170, 171-173, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
В задоволенні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42014000000001590 від 17.11.2014, про арешт майна - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1