28 грудня 2015 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючий суддя: Хилевич С.В.,
судді: Собіна І.М., Оніпко О.В.
секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.
за участі: представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 13 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: ОСОБА_2; про визнання договору поруки припиненим,
Рішенням Рівненського міського суду від 13 листопада 2015 року позов Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк" або банк) задоволено:
Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП (ІПН) НОМЕР_2) на користь банку (01001, Україна, м. Київ, вулиця Десятинна, 4\6, МФО: 300346, код ЄДРПОУ: 23494714, пр 37396000000004) 94 946, 93 гривень заборгованості, що утворилася станом на 1 червня 2015 року внаслідок порушення умов договору про іпотечний кредит №18\08, укладеного 11 січня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (далі - ЗАТ "Промінвестбанк") та громадянином України - фізичною особою ОСОБА_2
Стягнуто із відповідачів на користь ПАТ "Альфа-Банк" 949, 47 гривень судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні зустрічного позову до банку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: ОСОБА_2; про визнання договору поруки припиненим.
У поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликалася на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи.
На її обґрунтування зазначала про неврахування обставин, що викладені нею у зустрічному позові, оскільки шестимісячний строк звернення позивача до суду з позовом після отримання нею письмової вимоги 21 жовтня 2013 року закінчився 22 квітня 2014 року. В зв'язку з тим, що позов пред'явлено у грудні 2014 року, тому відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України її порука за основним зобов'язанням припинилася.
Вважає, що умовами договору поруки строк його дії не передбачався, а тому, пред'явивши позов про дострокове повернення кредиту, кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання. При цьому посилалася на правові позиції Верховного Суду України, що викладені у постановах від 2 вересня 2015 року у справі №6-1077цс15 та від 21 січня 2015 року.
Крім того, договір поруки встановлював обов'язковість взаємної згоди кредитора і поручителя у разі збільшення обсягу відповідальності ОСОБА_1 та в разі переведення боргу на іншого боржника. Оскільки 30 вересня 2008 року процентну ставу за кредитом було збільшено з 15 % до 18 %, однак поручителя про це повідомлено не було і додаткового договору з нею не укладено, тому відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України її порука припинилася ще й з цієї підстави. При цьому покликалася на постанови Верховного Суду України від 5 червня 2013 року у справі №6-43цс13 та від 10 вересня 2015 року у справі №6-70цс15.
Вказувала, що до правовідносин з приводу нарахування і стягнення неустойки застосовується позовна давність тривалістю в один рік, про що ОСОБА_2 у судове засідання подано заяву від 8 вересня 2015 року про застосування цього виду матеріально-правового строку. Судом заяву до уваги взято не було. Натомість пеня, на її думку, повинна обчислюватися з 1 грудня 2013 року по 1 грудня 2014 року, тобто за рік, що передував зверненню позивача до суду, і її розмір становитиме 2 907, 67 гривень.
З наведених міркувань просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову і ухвалити з цього приводу нове - про визнання припиненим договору поруки.
Також просила скасувати оскаржуване рішення в частині солідарного стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" 94 946, 93 гривень заборгованості за договором про іпотечний кредит №18\08 від 11 січня 2008 року, ухваливши в цій частині нове - про відмову в задоволенні позову до неї.
Іншими особами рішення суду не оскаржувалося.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості тих обставин, що внаслідок порушення позичальником своїх зобов'язань за договором про іпотечний кредит виникла спірна заборгованість перед банком, яка підлягає до солідарного стягнення з обох відповідачів, у т.ч. й поручителя.
Проте з такими висновками частково не можна погодитися.
Матеріалами справи встановлено, і ці обставини сторонами не заперечуються, що 11 січня 2008 року між ЗАТ "Промінвестбанк" та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит №18\08, за умовами якого позичальник отримав від кредитодавця 200 000 гривень кредитних коштів зі сплатою процентної ставки за користування кредитом у 15% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту і відсотків не пізніше як до 10 січня 2018 року. ОСОБА_2 зобов'язався своєчасно і належно повертати отримані кошти на користь кредитора, а також сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, у строки та на умовах, що визначені договором і графіком погашення кредиту (а.с. 7-9, зв.; 10-11; 12-13).
З метою повернення одержаних кредитних коштів того ж числа між ЗАТ "Промінвестбанк" та позичальником укладено тристоронній договір поруки із ОСОБА_1, яка зобов'язалася у випадку невиконання таабо прострочення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором повернути заборгованість за кредитом, сплатити проценти за користування кредитом, неустойку (штраф, пеню) та збитки, що заподіяні кредиторові. У разі невиконання чи прострочення виконання ОСОБА_2 кредитних зобов'язань поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у тому ж обсязі, що й позичальник. Строк дії договору поруки встановлено до повного погашення зобов'язання за кредитним договором, в забезпечення якого надано поруку, а також договорів про внесення змін до нього. Його умовами - пунктом 5.6 також передбачено, що збільшення обсягу поручителя та переведення на іншого боржника договірного боргу відбувається виключно за взаємною згодою сторін (а.с. 22-22, зв.).
30 вересня 2008 року між ЗАТ "Промінвестбанк" і ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін №1050\08 до договору про іпотечний кредит №18\08 від 11 січня 2008 року. Його положеннями збільшено розмір процентів за користування позичальником кредитними коштами із 15% до 18%, починаючи з 30 вересня 2008 року (а.с. 14).
17 грудня 2012 року між ЗАТ "Промінвестбанк" та ПАТ "Альфа-Банк" укладено договір, яким первісний кредитор відступив свої права вимоги за кредитним договором із ОСОБА_2 на користь нового кредитора (а.с. 34-44, зв.; 45).
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу порушення позичальником своїх кредитних зобов'язань, в зв'язку з чим банком йому обчислено до стягнення 83 793, 45 гривень заборгованості, з яких: 64 300 - борг за кредитом, 17 342, 90 - борг за відсотками, 2 150, 55 гривень - пеня.
17 жовтня 2013 року та 12 листопада 2014 року банк звертався до відповідачів з вимогами про дострокове повернення кредитної заборгованості, що залишено ними без задоволення (а.с. 30, 31; 64-65).
Вважаючи, що права банку порушуються позичальником та поручителем, у грудні 2014 року ПАТ "Альфа-Банк" звернувся з позовом до останніх про солідарне стягнення заборгованості на його користь.
Під час судового розгляду розмір позовних вимог банком збільшено і остаточно він вимагав солідарно стягнути із ОСОБА_2 і ОСОБА_1 94 946, 93 гривень заборгованості за кредитним договором, з них: 64 300 гривень склав борг за кредитом, 24 065, 35 гривень - борг за процентами, 7 611, 88 гривень - пеня.
З обґрунтованістю доводів позивача погодився і суд першої інстанції, задовольнивши позов повністю.
Між тим, згідно із ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
З роз'яснень, даних пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ абз. другому п. 22 своєї постанови від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (із змінами, внесеними згідно із Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №7 від 07.02.204 року), видно, що якщо в договорі поруки не узгоджено умови можливості зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, а з обставин справи не вбачається поінформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.
Жодних доказів про укладення з цього приводу додаткової угоди з ОСОБА_1 банк не надав, матеріали справи їх не містять, а судом не було здобуто.
Більше того, вона наполягає на тому, що такої додаткової угоди вона не укладала, як і не висловлювала своєї згоди на збільшення розміру процентів за користування кредитом з 15% до 18% в будь-якій іншій формі.
Наведених обставин представник ПАТ "Альфа-Банк" у судовому засіданні не спростував.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Зважаючи на те, що ОСОБА_2 розмір процентів за користування кредитом ЗАТ "Промінвестбанк" збільшено з 15% до 18%, починаючи з 30 вересня 20008 року, а ОСОБА_1 своєї згоди на збільшення обсягу своєї відповідальності не давала, тому оспорюваний договір поруки припинено з 1 жовтня 2008 року.
За таких обставин зустрічний позов підлягає до задоволення.
Натомість у задоволенні первісного позову в частині стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_1 на користь банку слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю вимог.
Щодо доводів апеляційної скарги про застосування річного строку позовної давності до прав і обов'язків ОСОБА_2 з приводу пені, то колегія суддів з ними погодитися не може.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Є встановленим, що ОСОБА_2 своєї апеляційної скарги на рішення суду не подавав. Він же не уповноважував ОСОБА_1 на представництво своїх інтересів у суді, а тому посилання останньої про застосування позовної давності до вимог про заборгованість, що нарахована та стягується з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Альфа-Банк", на увагу не заслуговують.
Так, згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин уваги на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке частково не може залишатися чинним.
Мотивами для ухвалення нового рішення - про припинення договору поруки і відмову у стягненні кредитної заборгованості з ОСОБА_1 відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є незастосування судом норм матеріального права, які підлягали застосуванню.
В силу правил ст. 88 ЦПК України сплачені ОСОБА_1 при поданні апеляційної скарги 1 045 гривень судового збору слід стягнути із банку на її користь.
На підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, абз. другого п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (із змінами, внесеними згідно із Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №7 від 07.02.204 року), керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 13 листопада 2015 року скасувати в частині задоволення первісного позову до ОСОБА_1 та в частині відмови в зустрічному позові.
Зустрічний позов задовольнити.
Припинити договір поруки №20\08, що укладений 11 січня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), ОСОБА_2 і ОСОБА_1.
Публічному акціонерному товариству "Альфа-Банк" відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_1 про солідарне стягнення кредитної заборгованості.
Стягнути із Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (01001, Україна, м. Київ, вулиця Десятинна, 4\6, МФО: 300346, код ЄДРПОУ: 23494714, пр 37396000000004) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП (ІПН) НОМЕР_2) 1 045 (одна тисяча сорок п'ять) гривень сплаченого судового збору.
В решті рішення суду першої інстанції (про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" 94 946, 93 гривень кредитної заборгованості та 949, 47 гривень судового збору) залишити без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: