ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
30 листопада 2011 р. № 2а-10076/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Луценка Ю.С.,
представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області до ОСОБА_2, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Жовківської міської ради про зобов'язання вчинити дії,-
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Жовківської міської ради, в якому просить суд зобов'язати відповідача виконати вимоги припису від 13.07.2010 року № 15/75-ф, а саме, демонтувати прибудову до господарської будівлі за адресою: м. Жовква, вул. Я.Мудрого, буд. 8-а.
Позовні вимоги обґрунтовані самочинним здійсненням відповідачем самовільного будівництва веранди на вул. Я.Мудрого, 8-а, у м. Жовква, Львівської області без погодженого та затвердженого проекту на будівництво, без документу на право власності чи користування земельною ділянкою. При цьому, експлуатація неприйнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється, у зв'язку з чим позивачем винесено припис, яким зобов'язано відповідача демонтувати прибудову до господарської будівлі за адресою: м. Жовква, вул. Я.Мудрого, 8-а. Вказаний припис відповідачем не виконано, що зумовило звернення позивача до адміністративного суду з відповідним позовом.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області наділена правом проводити перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері архітектури та будівництва, та видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення фактів порушень вимог законодавства. Проте, винесений позивачем припис залишається без виконання, а демонтаж прибудови до господарської будівлі відповідачем не виконано, що підтверджується актом № 15/40 про проведення перевірки. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що державній реєстрації підлягає право власності на незакінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. При цьому, реєстрація права власності на вказане нерухоме майно проводиться, зокрема, на підставі рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна. Враховуючи те, що рішенням Жовківського районного суду Львівської області прийнято рішення від 06.10.2011 року про визнання права власності, яким визнано право власності ОСОБА_2 на самочинно добудовану прибудову розміром 1,7 м. х 2.1 м. до господарської будівлі, що знаходиться за адресою: м. Жовква, вул. Я.Мудрого, 8-а, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні вказаного вище адміністративного позову.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з'явилась, явку уповноваженого представника не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомила, а тому суд ухвалив розглядати справу без її участі.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2010 року на підставі п.п. 7 п. 4 Положення про державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 року № 1434 та Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 року № 225, відповідно до плану-графіка проведення перевірок, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області проведено непланову перевірку з питань дотримання вимог законодавства у сфері архітектури та будівництва з приводу самовільного будівництва веранди по вул. Я.Мудрого, 8-а, у м. Жовква, Львівської області.
За наслідками перевірки складено акт проведення позапланової перевірки від 12.07.2010 року № 15/25, протокол № 15/7 про адміністративне правопорушення, а також прийнято постанову по справі про накладення штрафу за адміністративне правопорушення від 15.07.2010 року № 15/206-ф, якою відповідача, за порушення п. 1 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. 00 коп. Постанова була виконана добровільно, що підтверджується квитанцією про оплату штрафу.
За результатами проведеної перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_2 на земельній ділянці, що належить до земель міста, здійснив добудову до господарської будівлі без погодженої та затвердженої проектної документації в порушення ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».
На підставі встановленого перевіркою порушення, позивачем винесено припис від 13.07.2010 року № 15/75-ф, яким зобов'язано відповідача здійснити демонтаж прибудови до господарської будівлі за адресою: м. Жовква, вул. Я.Мудрого, 8-а.
22.09.2010 року позивачем проведено перевірку виконання вимог припису від 13.07.2010 року № 15/75-ф з приводу усунення фактів порушень вимог законодавства, а саме демонтажу прибудови до господарської будівлі, за результатами якої складено акт перевірки від 22.09.2010 року № 15/40, при вирішені по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 4 Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 року № 225, інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю надається право давати у межах своїх повноважень замовникам, проектним і будівельним організаціям, підприємствам, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог, технічних умов, затверджених проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів, вносити замовникам пропозиції про припинення фінансування об'єктів до усунення виявлених недоліків, складати протоколи про правопорушення у сфері містобудування та накладати штрафи відповідно до чинного законодавства.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ОСОБА_2 здійснити демонтаж прибудови до господарської будівлі за адресою: вул. Я.Мудрого, 8-а, у м. Жовкві, суд зазначає наступне.
Законодавство України про містобудування складається із Закону України «Про основи містобудування», Закону України «Про планування та забудову територій», Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»й інших нормативно-правових актів, що видаються на їх виконання.
Правові засади містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про основи містобудування»від 16.11.1992 року № 2780-ХІІ. Згідно з ст. 5 вказаного Закону, при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів тощо.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 року № 2780-ХІІ, реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об'єктів житлово-цивільного і виробничого призначення тощо.
Порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також перелік документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно визначається Тимчасовим положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445.
Як вбачається з п. 1.1 розділу 1 вказаного Положення, державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно. А, згідно з п. 1.6 державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 10 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно (додаток 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно), одним з таких документів є рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Жовківського районного суду Львівської області, що набрало законної сили, визнано право власності ОСОБА_2 на самочинно добудовану прибудову розміром 1,7 м. х 2.1 м. до господарської будівлі, за адресою: м. Жовква, вул. Я.Мудрого, 8-а, зобов'язано Жовківську міську раду Львівської області зареєструвати добудову. Отже, вказане приміщення визнано об'єктом права власності відповідача, і не може вважатися самочинною прибудовою.
Враховуючи те, що підставою для винесення припису слугувала відсутність дозвільних документів та недодержання державних стандартів, норм і правил при будівництві, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо зобов'язання ОСОБА_2 виконати вимоги припису № 15/75-ф від 13.07.2010 року, а саме здійснити демонтаж прибудови до господарської будівлі за адресою: вул. Я.Мудрого, 8-а у м. Жовква, не підлягає задоволенню.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню зі сторін не підлягають.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 грудня 2011 року.
Суддя Гулик А.Г.