22 грудня 2015 року м.Житомир справа № 806/5234/15
категорія 9.5
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Капинос О.В.,
секретар судового засідання Барібан А.І.,
за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" до Державної фінансової інспекції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування п.1 Вимоги №06-06-17/6322 від 11.11.2015 р.,
встановив:
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати п. 1 Вимоги №06-06-17/6322 від 11.11.2015 року. В обґрунтування позову зазначає, що в п. 1 оскаржуваної вимоги Державною фінансовою інспекцією в Житомирській області зроблений висновок про те, що підприємством зайво отримано субвенції з державного бюджету на суму 60500,00 грн. на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання.
Однак, у зв'язку з тим, що підприємство має нерівномірне споживання електроенергії у опалювальний та міжопалювальний період підприємством було узгоджено з ПАТ ЕК "Житомиробленерго" проведення авансових платежів за електричну енергію, що споживатиметься в наступному опалювальному періоді. Підприємство повідомило листом №249 від 30.04.2014 року ПАТ ЕК "Житомиробленерго", що кошти перераховані згідно платіжного доручення №514 мають бути спрямовані на погашення фактично спожитої електричної енергії за квітень у сумі 56909,26 грн. та зараховані у якості авансу за електроенергію, що буде спожита у липні 2014 року у сумі 60500,00 грн. Таким чином станом на 01.05.2015 р. КП "Бердичівтеплоенерго" мало заборгованість за фактично спожиту електричну енергію у сумі 350000,00 грн., що підтверджено відповідним актом звірки з ПАТ ЕК "Житомиробленерго". Крім того, відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 30 від 29 січня 2014 року, "Про деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню. Тобто, йдеться не про суму заборгованості за енергоносії, що утворилася станом на перше число місяця, в якому проводяться розрахунки, а саме про суму заборгованості з різниці в тарифах, що додатково підтверджується документом, який визначений у п. 3, а саме довідка про суму заборгованості.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечували з мотивів викладених у письмовому запереченні на адміністративний позов, просили в позові відмовити. Вказали, що Державною фінансовою інспекцією в Житомирській області виявлені порушення неефективного використання коштів, що призвело до зайвого отримання субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги теплопостачання, а тому інспекцією винесена вимога про усунення порушень, які виявлені під час проведення ревізії. На даний час невідшкодована сума складає 60500,00 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Встановлено, що у період з 03.08.2015 року по 07.10.2015 року Державною фінансовою інспекцією проведено ревізію використання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування в КП "Бердичівтеплоенерго" за період з 01.01.2014 року по 01.08.2015 року, за результатами якої складено акт №61-09/10 від 07.10.2015 року (а.с. 7-38, далі - акт ревізії).
Перевіркою встановлено допущення позивачем порушення вимог законодавства.
За результатами розгляду акту ревізії Державною фінансовою інспекцією в Житомирській області сформовано вимогу про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" №06-06-17/6322 від 11.11.2015 року (а.с. 40-42).
Зокрема, у п. 1 вказаної вимози зазначено, що Комунальне підприємство "Бердичівтеплоенерго" в порушення п.3 "Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року №30, п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 року №117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" Підприємством проведено перерахування коштів субвенції на суму, що перевищує суму заборгованості, що утворилася на початок місяця, в якому проводяться розрахунки за послуги з енергопостачання на загальну суму 60500,00 грн., що призвело до зайвого отримання субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги теплопостачання на вказану суму та зобов'язано усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон), головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 7, 8, 10, 13 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право: - перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); - пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; - порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; - звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Згідно із Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 №499/2011 (чинного на час вчинення правовідносин) (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України (далі - Мінфін України), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.
Відповідно до покладених на неї завдань: Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п.п 4 п.4 Положення);
Відповідно до п.6 Положення для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надана можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
З матеріалів справи вбачається, що пред'явлена вимога вказує на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх відшкодування.
Зважаючи на те, що оскаржуваний пункт вимоги органу державного фінансового контролю вказує на виявлені збитки та їх розмір, та, як наслідок, такі збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність обчислення яких перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених вимог.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року №21-40а14, від 14 жовтня 2014 року №21-453а14, від 25 листопада 2014 року №21-442а14, які згідно із статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правові акти, що містять зазначені норми права, та для всіх судів України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
За таких обставин, суд не знаходить підстав визнання протиправним та скасування пункту 1 вимоги від 11.11.2015 року №06-06-17/6322 Державної фінансової інспекції в Житомирській області.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати позивача у вигляді 1218,00 грн. сплаченого судового збору відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 86,94,158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
В задоволенні позову Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" до Державної фінансової інспекції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування п.1 Вимоги №06-06-17/6322 від 11.11.2015 р. відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Капинос
Повний текст постанови виготовлено: 25 грудня 2015 р.