08 грудня 2015 рокусправа № П/811/2293/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Шелеповій Ю.О.
за участю представників:
позивача: - не з'явився
відповідача: - не з'явився
третьої особи: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Кіровоградської області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року
у справі № П/811/2293/15
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Кіровоградської області
до ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2
про стягнення заборгованості ,-
Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Кіровоградської області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача, ОСОБА_2, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 суму переплати пенсії в розмірі 59389,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач отримував пенсію по втраті годувальника на неповнолітню доньку ОСОБА_3, яка проживає разом із відповідачем, у зв'язку з тим, що рішенням Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 06.03.2008 у справі №2-о-5/2008 визнано ОСОБА_2 (дружина ОСОБА_1) безвісно відсутньою з 21.11.2003.
Рішенням Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 21.01.2015 у справі № 397/1440/14-ц яким скасовано рішення Олександрійського районного суду від 06.03.2008 у справі № 2-о-5/2008, внаслідок чого виплата, здійснена на користь відповідача, в загальній сумі 59389,30 грн., отримана останнім на доньку безпідставно, а тому утворилась переплата пенсії в розмірі 59389,30 грн.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.08.2015 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем факту зловживань з боку відповідача або подання ним недостовірних даних, як того вимагає ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Наявність права на отримання пенсії відповідач підтвердив рішенням суду, яке скасоване в подальшому лише 21.01.2015, тоді як пенсію виплачувати позивач припинив ще в липні 2014 року.
При цьому, означеним рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області 21.01.2015 не встановлено подання позивачем суду недостовірних даних або іншої неправдивої інформації, що потягло б прийняття рішення від 06.03.2008.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження всіх обставин, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Представники сторін, третьої особи в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання означені особи повідомлені судом належним чином.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а провадження в адміністративній справі підлягає закриттю з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Вказана норма містить вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень.
При цьому за приписами п.5 ч.4 ст.50 КАС України фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єктів владних повноважень в інших випадках, встановлених законом.
Разом з цим позивач не вказав закон, у якому зазначено про можливість звернення суб'єкта владних повноважень з таким адміністративним позовом до фізичної особи, а перелічені у пунктах 1 - 4 цієї норми випадки, коли особа може бути відповідачем у адміністративній справі за позовом суб'єкта владних повноважень, до предмета спору у справі, що розглядається, не відносяться.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з виплатою гр. ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника на його неповнолітню доньку у зв'язку з тим, що дружина ОСОБА_1 в судовому порядку визнана безвісно відсутньою, проте, в подальшому суд, що постановив рішення про визнання особи безвісно відсутньою, скасував таке рішення, отже відповідач має повернути виплачені без достатніх правових підстав кошти за призначеною пенсією в загальному розмірі 59389,30 грн.
Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Відповідно до ч.1 ст.36 вказаного Закону №1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника
Згідно з ч.7 ст.36 Закону №1058-ІV положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.
Згідно з ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
За визначенням, наведеним в ст.1 вказаного Закону, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.
Водночас за змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав, отже, отримавши пенсію, ОСОБА_1 набув право на неї, яке відповідно до Цивільного кодексу України є речовим правом.
За правилами ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Оскільки у даній справі спір виник щодо правомірності набуття відповідачем права на виплачену управлінням Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Кіровоградської області пенсію у розмірі 59389,30 грн. та стягнення цієї суми з нього як недобросовісного набувача, то цей спір має приватно-правовий, а не публічний характер.
А відтак, даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду України в постанові від 22.09.2015 у справі № 804/6131/14 та з урахуванням ч.1 ст.244-2 КАС України враховується при винесенні рішення у даній справі.
Відповідно до ч.1 ст.2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі, неправильно застосував норми Кодексу адміністративного судочинства України в частині визначення правил підсудності та компетентного суду.
Про необхідність розгляду справ компетентним судом йдеться і в постанові Верховного Суду України від 02.12.2014 (реєстраційний №42202901), який зазначив про те, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, який, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Таким чином, враховуючи те, що компетентним судом для вирішення вказаних правовідносин є суд цивільної юрисдикції, розгляд справи судом першої інстанції на підставі норм КАС України суперечить ст.17 цього Кодексу, якою визначені межі компетенції адміністративних судів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Наведене вище свідчить про невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і, відповідно, до ст.ст.202, 203 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції і закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст.197, 202, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Кіровоградської області задовольнити частково.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року у справі № П/811/2293/15 скасувати.
Провадження у адміністративній справі закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко