23 грудня 2015 рокусправа № 808/7409/14 (ДО/808/739/14)
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.
суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.
при секретарі: Сонник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.04.2015 року у справі №808/7409/14(ДО/808/739/14) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними та скасування наказів, -
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - відповідач, МВС України), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати накази МВС України від 11.08.2014 року №879 та від 26.08.2014 року №1667 о/с в частині його звільнення з органів внутрішніх справ з посади старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції ОСОБА_2 ГУМВС України в Донецькій області.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.04.2015 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
З постановою суду першої інстанції не погодилось МВС України та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувало тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказував, що керівництвом міськвідділу у період окупації м. Красний Лиман з 12.04.2014 року по 07.07.2014 року була організована співпраця осіб рядового і начальницького складу із незаконними збройними формуваннями так званого «ДНР», що виразилось у їх незаконних вказівках та діях протягом всього періоду окупації території Краснолиманського району Донецької області. Інша частина особового складу міськвідділу у зв'язку із активними діями працівників «ДНР» взагалі самоусунулись (умисно бездіяли) від виконання функціональних обов'язків та обов'язку щодо захисту державного устрою України, безпеки громадян та громадського порядку на території міста та району. Апелянт вказував, що вчинення таких дій суперечить інтересам служби, що в свою чергу призвело до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку та сприяло переходу значної частини населення і правоохоронців на бік незаконно створених воєнізованих формувань «ДНР».
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фактів вчинення позивачем будь-якого правопорушення з викладених у висновку службового розслідування, доказів щодо співпраці позивача з «ополченцями» «ДНР», надання їм допомоги, в тому числі і службової інформації, відповідач до матеріалів справи не надав.
Матеріалами справи встановлено, що згідно з наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 04.08.2005 року №241 о/с ОСОБА_1 було призначено дільничним інспектором міліції ОСОБА_2
Згідно з наказом МВС України від 11.08.2014 року №807 за фактом порушення окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області службової дисципліни, відповідно до вимог п. 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 року №230, було проведено службове розслідування та цим же числом складено та затверджено висновок службового розслідування, згідно якого старший дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції ОСОБА_2 майор міліції ОСОБА_1 активно співпрацював з так званими «ополченцями» «ДНР», надавав їм допомогу, в тому числі і службову інформацію, відомості щодо анкетних даних як працівників міліції, так і громадян, які мешкають в м. Красний Лиман та ОСОБА_2 районі.
За результатами службового розслідування комісія дійшла висновку, що за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст.65 Конституції України, ч.3 ст.3, ч.1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991року №382, ОСОБА_1 слід звільнити з органів внутрішніх справ України за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Згідно наказу МВС України від 11.08.2014 року №879 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, ОСОБА_2, Дзержинського МВ та УДАІ ГУМВС України в Донецькій області» та наказу МВС України від 26.08.2014 року №1667 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст.65 Конституції України, ч.3 ст.3, ч.1 ст.5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року №382, був звільнений з органів внутрішніх справ України за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Згідно ст.65 Конституції України - захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно ч.3 ст.3, ч.1 ст.5 Закону України «Про міліцію» (дійсного на час виникнення правовідносин) при виконанні службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу політичних партій та інших об'єднань громадян. Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.
Працівник міліції при вступі на службу до органів внутрішніх справ України складає Присягу, текст якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року №382, згідно якого кожний працівник міліції клянеться завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.
При прийнятті вищевказаного наказу МВС України керувалося положеннями статей 2, 5, 7, 12, 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», згідно яких дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Відповідно до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС від 12.03.2013 року за №230 початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення (п.5.2) та завершується датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (п.5.3).
Згідно вищевказаної Інструкції особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування (пп.6.3.1); брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування (пп.6.3.2); висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять) (пп.6.3.3); відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України (пп.6.3.4); за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України (пп.6.3.5); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України. Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення (пп.6.3.6).
Як встановлено матеріалами справи, МВС України не було надано доказів додержання вищевказаних положень Інструкції. З довідки ОСОБА_2 ГУ МВС України в Донецькій області від 21.10.2014 року № 12806 вбачається, що матеріали службового розслідування, до ОСОБА_2 не надходили, ОСОБА_1 не був з ними ознайомлений.
Аналізуючи докази у справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявність правопорушення, яке стало підставою для звільнення ОСОБА_1, має бути доведена певними доказами, отриманими із дотриманням певної процедури, при цьому обов'язок доведення такого факту покладається на орган внутрішніх справ, який приймає рішення щодо притягнення працівника до відповідальності, визначеної законом.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції намагався за власною ініціативою витребувати докази, які б свідчили про скоєння ОСОБА_1 вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, у тому числі, з МВС України та прокуратури Донецької області.
Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про неможливість проведення службового розслідування та складання висновку за один день, враховуючи великий об'єм дослідженого матеріалу.
Колегія суддів надаючи оцінку обставинам справи, виходить з вимог ч.1 ст.69, ч.3 ст.70 та частин 2, 6 ст.71 КАС України, а саме, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицією суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Колегія суддів враховує, що судом першої інстанції запитувались у прокуратури Донецької області докази стосовно ОСОБА_1, однак, докази, які б підтверджували обставини, викладені стосовно нього у висновку службового розслідування, затвердженого Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_3 11.08.2014 року та які стали підставою для звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ в матеріалах справи, відсутні. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що МВС України свої звинувачення ОСОБА_1 у скоєнні ним вчинків, що дискредитують звання працівника міліції обґрунтувало на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що при звільненні ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання працівника міліції, МВС України зобов'язане було встановити, які саме вчинки були скоєні ним та довести його вину.
У свою чергу, колегія суддів зазначає, що судове рішення відповідно до вимог ст.159 КАС України повинно бути законним та обґрунтованим та не може бути прийняте на припущеннях.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних наказів МВС України в частині, яка стосується ОСОБА_1
Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.04.2015 року у справі №808/7409/14(ДО/808/739/14) - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: О.М. Лукманова
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: Т.С. Прокопчук