08 грудня 2015 рокусправа № П/811/1866/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Шелеповій Ю.О.
за участю представників:
позивача: - не з'явився
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року
у справі № П/811/1866/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД»
до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД» звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.01.2015 №0000152202.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам. Позивачем надані всі необхідні первинні документи, які в повній мірі підтверджують реальність вчинення господарських операцій між позивачем та ПМП «Домінанта». Податковим органом протиправно, без наявності достатніх на те підстав зроблено висновок щодо направленості діяльності позивача у взаємовідносинах з ПМП «Домінанта» на ухилення від сплати податків та нікчемності укладеного із зазначеним контрагентом правочину.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.07.2015 адміністративний позов задоволено.
Постанову суду мотивовано тим, що надані позивачем документи в повному обсязі підтверджують реальний характер господарських операцій між ТОВ «ВКФ «ТСН» ЛТД» та ПМП «Домінанта», а відтак підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначає, що з отриманої інформації від інших податкових органів встановлено, що ПМП «Домінанта» здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в т.ч. ТОВ ВКФ «ТСН» ЛТД. Операції позивача та ПМП «Домінанта» за вересень 2014 року не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, нереальність первинного формування активу та первинної постанови доводи нереальність послідуючого придбання саме цих товарів. Оскільки реальність вчинення господарських операцій між ПМП «Домінанта» за вересень 2014 року та ТОВ ВКФ «ТСН» ЛТД по ланцюгу від ТОВ «Перший Час» та ТОВ «Маєток-Виробництво» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ПМП «Домінанта» за вересень 2014 року та ТОВ ВКФ «ТСН» ЛТД не було підстав для відображення у податковому обліку таких операцій.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ВКФ «ТСН» ЛТД» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ПМП «Домінанта» за вересень 2014 року, за результатами якої складений акт від 14 січня 2015 року №5/11-23-22-02/13757147.
Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість за жовтень 2014 року на суму 14167,00 грн. (а.с.11-35).
До висновку про безпідставне формування позивачем податкового кредиту відповідач дійшов з огляду на те, що господарські операції з ПМП «Домінанта» не мали реального характеру.
На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 29.01.2015 №0000152202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21251,00 грн., з них за основним платежем - 14167,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7084,00 грн. (а.с.36).
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача.
Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).
Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).
Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).
Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.
У відповідності до п.2 ст.3 вказаного Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що у власності ТОВ «ВКФ «ТСН» ЛТД» перебуває транспортний засіб марки VOLVO FH 12 сідловий тягач -Е державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.77).
Для підтримання належного технічного стану вказаного автомобіля у вересні 2014 року позивач придбав у ПМП «Домінанта» редуктор заднього мосту на суму 85000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 14166,67 грн. у відповідності з укладеним договором від 22.07.2014 (а.с. 67-69).
Факт отримання обумовленого договором товару підтверджується наявними у матеріалах справи документами, які були предметом дослідження судом першої інстанції та відповідачем в ході перевірки, а саме: податковою накладною від 30.09.2014 №140, видатковою накладною від 30.09.2014 №140.
Транспортування придбаного товару за договором із зазначеними контрагентом здійснювалося власним транспортом позивача, про що свідчить відповідна товарно-транспортна накладна (а.с.72). Оплата товару здійснена позивачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ПМП «Домінанта», що посвідчується відповідною випискою з банку по особовому рахунку (а.с.78-79).
Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з купівлі-продажу, а саме: фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.
Податкова накладна, на підставі якої позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту, складена вказаним вище підприємством-контрагентом у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України,
Використання позивачем товару у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується.
З матеріалів справи вбачається, що укладений позивачем з ПМП «Домінанта» договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим.
Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання умов договору, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладений вказаний вище договір, настання правових наслідків, обумовлені ним, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.
На момент укладення та реалізації договору контрагент позивача ПМП «Домінанта» мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.
Доказів порушень відображення товариством вищевказаної господарської операції з купівлі-продажу в бухгалтерському та податковому обліку матеріали справи не містять.
Також податковим органом не надано суду доказів недійсності (нікчемності) правочину, використання придбаного товару у неоподатковуваних операціях.
Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з купівлі-продажу товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності, як про те зазначає відповідач.
Податковим органом з цього приводу не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом, а, як встановлено судом, доказів наявності відповідних судових рішень відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій з ПМП «Домінанта», тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.
З приводу посилання відповідача на отриману податкову інформацію стосовно контрагента позивача ПМП «Домінанта», згідно якої документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПМП «Домінанта» з платниками податків за вересень 2014 року, апеляційний суд вважає, що встановлені податковим органом обставини щодо контрагента позивача не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит з операцій купівлі-продажу.
Згідно з п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, зареєстрованого в Мін'юсті України 12.01.2011 за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідач, зробивши висновок в акті перевірки від 14.01.2015 про нереальність господарських операцій, не міг керуватися лише доводами щодо їх сумнівного характеру та ознаки нереальності, оскільки, здійснюючи владні функції контролю, повинен довести належними доказами свою позицію.
В ході проведення перевірки позивача відповідачем не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з купівлі-продажу меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту купівлі-продажу товару, а також про те, що реалізацію вказаної операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), і позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.
Також слід зазначити, що акт перевірки від 14.01.2015 не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України.
До того ж, колегія суддів вказує, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено суду наявності законних підстав для збільшення оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року у справі № П/811/1866/15 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко